КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21.09.2009                                                                                           № 2/69

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: Панкова О.А. – представник за довіреністю,  

від відповідача: представник не з’явився,   

від третьої особи: Панкова О.А. – представник за довіреністю,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Торговельно-сервісний центр” Закритого акціонерного товариства „Київська торговельна компанія”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.05.2009

 у справі № 2/69 (суддя  

 за позовом                               Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом’янської районної у м.Києві ради

 до                                                   Дочірнього підприємства „Торговельно-сервісний центр” Закритого акціонерного товариства „Київська торговельна компанія”

 третя особа           Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом’янського району м.Києва   

 про                                                   виселення та повернення приміщення

ВСТАНОВИВ:

 В березні 2009 року позивач звернувся з позовом про виселення відповідача з не житлового приміщення загальною площею 68,3 м2, за адресою: м.Київ, вул.. Авіаконструктора Антонова, 15-А.     

 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії Договору №1243 від 21.03.2007р. оренди нежитлового приміщення закінчився, в зв’язку з чим спірне приміщення має бути повернуто позивачу.  

         Рішенням Господарського суду  м. Києва  від 21.05.2009р. у справі №2/69 позов задоволено повністю. Виселено Дочірнє підприємство „Торговельно-сервісний центр” Закритого акціонерного товариства „Київська торговельна компанія” з нежилого приміщення загальною площею 68,3 м2, за адресою: м. Київ, Авіаконструктора Антонова, 15-А та присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства „Торгівельно-сервісний центр” Закритого акціонерного товариства „Київська торговельна компанія” на користь Комунального підприємства „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом'янської районної у місті Києві ради 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та  118,00 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповного з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

         На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що у позивача відсутнє право вимоги до нього щодо звільнення спірного приміщення, оскільки апелянт виконав покладений на нього обов’язок щодо звернення до органу виконавчої влади і в послідуючому останнім було ухвалено рішення про надання дозволу відповідачу на продовження терміну дії Договору №1243 від 21.03.2007р. оренди нежитлового приміщення.        

       Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

       Третьою особою не надано відзив на апеляційну скаргу.

 Відповідач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення відповідача  про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

           Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано повністю задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.

       Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.  

          Встановлено, що 21.03.2007р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва, як орендодавцем, та Дочірнім підприємством „Торговельно-сервісний центр” Закритого акціонерного товариства „Київська торговельна компанія” був укладений Договір №1243 оренди нежитлового приміщення в будинку №15-А по вул. А.Антонова у м. Києві, загальною площею 106,2 м2, відповідно до умов якого орендодавець на підставі розпорядження Солом’янської районної у м.Києві державної адміністрації №512 від 21.03.2007р. передає, а орендар, в свою чергу, приймає в оренду дане нежитлове приміщення (далі - Договір).

        З Рішення Солом'янської районної у м. Києві ради від 19.12.2007р № 218 „Про утворення комунальних підприємств” та Розпорядження Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.02.2008р. №141 вбачається, що балансоутримувачем нежитлового приміщення в будинку №15-А по вул. А.Антонова у м. Києві, загальною площею 106,2  м2 з 01.04.2008р. є Комунальне підприємство „Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом'янської районної у м. Києві ради.

        З пункту 9.1 Договору вбачається, що сторони встановили строк дії Договору з 21.03.2007р. по 21.03.2008р..   

        Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

       Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом №911/38 від 24.03.2008р. повідомив відповідача про те, що строк дії Договору №1243 оренди нежитлового приміщення в будинку №15-А по вул. А.Антонова у м. Києві, загальною площею 106,2 м2 закінчився 21.03.2008р. та просив звільнити орендоване приміщення і передати його по акту прийому-передачі представникам позивача.   

      Встановлено, що 21.05.2008р. відповідачем повернуто позивачу з оренди частину приміщення загальною площею 37,9 м2, а другу частину нежилого приміщення загальною площею 68,3 м2 за вищезазначеною адресою, не дивлячись на те, що строк дії Договору закінчився,  відповідач не звільнив та продовжує його використовувати.

     Дана обставина не заперечується відповідачем.        

     Відповідно до п. 9.7.1 Договору договір припиняє свою дію у разі закінчення строку, на який його було укладено.

     Згідно із п. 9.2 Договору питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення орендаря (відповідача) до органу виконавчої влади (в копії орендодавцю), поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформляється письмовою угодою сторін, яка є додатком до цього договору, або укладенням нового договору. У разі, якщо звернення Орендаря не надійшло або Орендар не отримав дозволу на оренду об'єкту оренди, Орендар повинен звільнити об'єкт оренди по закінченню терміну дії Договору та передати Орендодавцю об'єкт оренди по Акту прийому-передачі.

      Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

       Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

       Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

       Матеріали справи свідчать про те, що відповідних розпорядчих документів відповідачу надано не було, нового договору оренди на спірне приміщення укладено також не було.

       Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

        Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

        Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне нежитлове приміщення, чим перешкоджає позивачу здійснювати господарську діяльність в зазначеному приміщенні.

      Отже, оскільки наявними матеріалами справи підтверджується, що договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, а відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном, що перебуває у комунальній власності є договір оренди, якого у відповідача немає, то у відповідача відсутні правові підстави перебування у спірному приміщенні, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що відповідач користується спірним приміщенням безпідставно, а тому підлягає виселенню.

       Твердження відповідача про те, що він направляв до Солом’янської районної у м.Києві державної адміністрації лист №3/01 від 14.02.2008р. з проханням продовжити дію Договору №1243 від 21.03.2007р. оренди нежитлового приміщення не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою користування майном комунальної власності є договір оренди, відповідач не надав нового Договору оренди на спірне приміщення.           

        Відповідно до  ст. 32   ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи  відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.     

       Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.      

       Доказів, які б спростовували  вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачем не надано.

       Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.       

        Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

       Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.

     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Торговельно-сервісний центр” Закритого акціонерного товариства „Київська торговельна компанія” на рішення Господарського суду м. Києва  від 21.05.2009 року  залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 21.05.2009 року у справі  №2/69  залишити без змін.

3.          Матеріали справи  №2/69 направити до Господарського суду  м.Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді