Справа № 1 – 430 /09 р.
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
міста МИКОЛАЄВА
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2009 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд. м.Миколаєва в складі:
головуючого по справі судді - Олефір М.В.,
при секретарі судового засідання - Семеновій О.О.,
з участю прокурора – Пономаренко Л.М.,
адвоката - ОСОБА_2
законного представника неповнолітнього підсудного ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Миколаєва, мешканця АДРЕСА_1 – а, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, в злочині передбаченому ст. 186 ч.2, 304 ч.1 КК України,
ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця смт. Овідіополь Одеської області, мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, учня ПТУ № 11 м. Миколаєва, не одруженого, раніше не судимого, в злочині передбаченому ст.186 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В :
11 лютого 2009 року, близько 16 год. 40 хв. ОСОБА_1., знаходячись в с. Лоцкине Баштанського району Миколаївської області та достовірно знаючи про те, що ОСОБА_4, є неповнолітнім, запропонував йому відкрито викрасти майно ОСОБА_5, на що останній погодився. Цим самим ОСОБА_1. втягнув ОСОБА_4 в злочинну діяльність, яка виразилась у вчиненні ним в той же день відкритого викрадення майна ОСОБА_5 на суму 594 грн.
11 лютого 2009 року, близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1., за попередньою змовою з ОСОБА_4 знаходячись в під’їзді АДРЕСА_3, маючи умисел на заволодіння чужим майном та діючи з корисних намірів, з застосуванням фізичного насилля, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, яке виразилось в тому, що ОСОБА_4 утримував потерпілу ОСОБА_5, притиснувши її до стіни, а ОСОБА_1. зірвав з неї золотий ланцюжок, таким чином, відкрито викрали вказане майно ОСОБА_5, чим завдали їй матеріальні збитки на загальну суму 594 грн.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, суду пояснив, що він запропонував на початку лютого 2009 року ОСОБА_4 відібрати у своєї знайомої на ім’я «ОСОБА_6» золоті вироби, на що останній погодився. При цьому йому було відомо, що ОСОБА_4 неповнолітній. З цією метою 11 лютого 2009 року вони поїхали в м. Миколаїв та зайшли в під’їзд будинку по вул. Васляєва, де проживала його знайома. Заздалегідь він сказав ОСОБА_4, щоб останній гукнув дівчину на міжповерховий майданчик та зірвав в неї з шиї золотий ланцюжок, а він при цьому знаходився на майданчику між восьмим та дев’ятим поверхами. ОСОБА_4 продзвонив в двері та коли дівчина вийшла, притиснув її до стіни та намагався зірвати ланцюжок, але так як вона захищалась, йому це не вдалося. Тоді він піднявся на міжповерховий майданчик та зірвав з шиї потерпілої золоту річ, а ОСОБА_4 в цей час притискав дівчину до стіни. Викрадений ланцюжок вони здали в ломбард, а виручені гроші поділили між собою.
Підсудний ОСОБА_4, в судовому засіданні вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, покази підсудного ОСОБА_1, підтвердив, суду пояснив, що відкрито викрасти золоті речі у дівчини запропонував йому ОСОБА_1. Відповідно до їх плану, він повинен був сам зірвати золотий ланцюжок з шиї дівчини, але так як вона кричала та чинила опір, то йому це не вдалося, тоді йому на допомогу прийшов ОСОБА_1, який зірвав ланцюжок, в той час як він тримав дівчину. Від продажу викраденого він отримав 75 грн., які витратив на власні потреби.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочинів передбачених ст.186 ч.2, 304 ч.1 КК України та ОСОБА_4 у скоєнні злочину передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, крім їх власного визнання підтверджується письмовими доказами:
- Протоколом огляду місця події від 11 лютого 2009 року /а.с. 5/ та фототаблицями до нього /а.с.6/, відповідно до якого в присутності понятих оглянуто міжповерховий майданчик 9-го поверху буд. 51 по вул. Васляєва в м. Миколаєві, на якому у ОСОБА_5 відкрито було викрадено золотий ланцюжок;
- Товарним чеком від 09.08.2008 року /а.с.11/, відповідно до якого вартість золотого ланцюжка становить 594 грн.;
- Довідкою Ломбарду «Скарбниця» за № 964 від 12.03.2009 року /а.с.51/, відповідно до якої 11 лютого 2009 року було здано золотий ланцюжок загальною вагою 2,880 грама;
Тому суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_1, органами досудового слідства кваліфіковані вірно за ст. 186 ч.2 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднаний з застосуванням насилля, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб та за ст. 304 ч.1 КК України - так як він здійснив втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність; дії підсудного ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані вірно за ст.186 ч.2 КК України, так як він вчинив відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, поєднаний з насиллям, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
При призначенні підсудному ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що ним скоєно злочини, які відносяться до категорії тяжких, він характеризується посередньо; враховуючи сукупність обставин, що пом’якшують покарання, а саме те, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, його молодий вік, раніше він не притягувався до кримінальної відповідальності, матеріальна шкода потерпілій відшкодована, а тому до нього можливо застосувати ст. 69 КК України.
При призначенні підсудному ОСОБА_4. покарання, суд вважає, що ним скоєно злочин, який відносяться до категорії тяжких, він характеризується виключно з позитивної сторони, враховуючи сукупність обставин, що пом’якшують покарання, а саме те, що він щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, матеріальна шкода потерпілій відшкодована, злочин вчинив будучи неповнолітнім, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а тому до нього можливо застосувати ст. 69 КК України.
А тому, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах належного контролю за ОСОБА_1, його поведінкою та виконанням покладених на нього судом обов’язків передбачених ст.ст. 75 та 76 КК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 186 ч.2, 304 ч.1 КК України та призначити покарання:
- по ст. 186 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі;
- по ст. 304 ч.1 КК України з застосуванням ст. 69 КК України – у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити – два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
На підставі п.4 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покласти обов’язок періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу у виді підписки про невиїзд – залишити без змін.
На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання перебування під вартою з 11 березня 2009 року по 13 березня 2009 року - включно.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ст. 186 ч.2 КК України та призначити йому покарання по даній статті з застосуванням ст. 69 КК України – два роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на один рік.
На підставі п.4 ч.1 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покласти обов’язок періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально – виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4. до вступу вироку в законну силу залишити без змін - у виді підписки про невиїзд.
Вирок суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в 15 діб з дня його проголошення, засудженими в той-же строк з дня вручення копії вироку.
Головуючий по справі суддя: М.В.ОЛЕФІР