КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.09.2009                                                                                           № 33/290

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явились;

 від відповідача - Кадиров В.В. – дов. №119 від 14.09.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Банк "БІГ Енергія"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009

 у справі № 33/290 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Компанія з управління активами "Піоглобал Україна"

 до                                                   ВАТ "Банк "БІГ Енергія"

              

             

 про                                                   зобов"язання виконати обов"язок в натурі та стягнення 1488860,45 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконати обов'язок в натурі та стягнення 1 488 860,45 грн., обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором банківського вкладу у національній валюті з щомісячною виплатою процентів з правом поповнення та часткового повернення коштів №31/31-03-08 від 31.03.2008р. із подальшими змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №1 від 23.05.2008р., №2 від 01.10.2008р., №3 від 30.10.2008р.

В ході судового розгляду позивач подав доповнення та уточнював свої вимоги, в результаті чого просив суд стягнути з відповідача основний борг в розміру 4 133 812,37 грн., несплачених відсотків за користування банком грошовими коштами в розмірі 205 112,12 грн., 3% річних в розмірі 15 467,79 грн., індекс інфляції в розмірі 124 138,82 грн., 7 538,18 грн. доходу отриманого в період безпідставного користування грошовими коштами.

Відповідач у відзиві на позов зазначив про те, що відсотки, нараховані на суму депозитного вкладу за грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року, перераховані банком на поточний рахунок вкладника відповідно до його заяв, а в частині вимог про стягнення основної суми депозитного вкладу зазначив про подання зустрічного позову щодо внесення змін до спірного договору банківського вкладу. Окрім того, відповідач наголосив на тому, що Постановою Національного банку України №134 від 13.03.2009р. у Відкритому акціонерному товаристві Банку “БІГ Енергія” призначена тимчасова адміністрація терміном на один рік та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном з 16.03.2009р. по 15.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2009р. №05-5-33/24102  зустрічний позов відповідача було повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (т.с.1, а.с.153).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі №33/290 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму вкладу в розмірі 4 133 812,37 грн., 81 770,20 грн. процентів за користування коштами депозитного вкладу, 14 779,67 грн. 3% річних, 124 138,82 грн. індексу інфляції, 24 752,85 грн. державного мита та 114,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі №33/290 скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, залишивши рішення в іншій частині без змін.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2009р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2009р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів                Зубець Л.П., Лосєва А.М.

Представники сторін в судове засідання 16.09.2009р. не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.09.2009р.

В судовому засіданні 30.09.2009р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі №33/290 скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, залишивши рішення в іншій частині без змін.

Представник позивача в судове засідання 30.09.2009р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Банк “БІГ Енергія” (далі – відповідач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сократ” (відкритий диверсифікований пайовий інвестиційний фонд “Преміум-фонд Збалансований”) (далі – позивач, Вкладник) було укладено договір банківського вкладу у національній валюті з щомісячною виплатою процентів (з правом поповнення і часткового повернення коштів) №31/31-03-08 (далі – Договір), у відповідності до умов якого Вкладник вносить (перераховує) тимчасово вільні грошові кошти, які надалі є депозитним вкладом, а Банк приймає (зараховує) їх на депозитний рахунок №26529008000988. Початкова сума депозитного вкладу складає 3 400 000,00 грн., яку вкладник перераховує на депозитний рахунок в банк не пізніше 3 робочих днів від дня підписання цього договору. Мінімальна сума депозитного вкладу, яка повинна знаходитися на депозитному рахунку і не може бути вилучена вкладником протягом всього терміну дії договору складає 100 000,00 грн. Термін дії договору складає 373 календарних днів з 31.03.2008 року до 08.04.2009 року. Дата повернення коштів вкладнику – 08.04.2009 року.

Згідно з п.2.1.1, п.2.4.4 Договору Вкладник має право отримати повністю депозитний вклад після закінчення терміну дії договору. Банк зобов’язаний після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад Вкладника на його поточний рахунок.

Відповідно до п.2.1.6, п.2.2.5 Договору Вкладник має право здійснювати повернення частини суми депозитного вкладу з урахування вимог п.1.1 протягом всього терміну дії договору. При цьому, Вкладник зобов’язаний письмово повідомити банк про свій намір повернути кошти за один банківський день.

В п.1.3 Договору передбачено, що за використання грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку, Банк щомісяця сплачує Вкладнику проценти, виходячи із граничної суми грошових коштів, які знаходилися на депозитному рахунку Вкладника на дату нарахування процентів в розмірі від 10,5% до 15,0% річних.

В подальшому, згідно з додатковими угодами №1, №2 та №3, відповідний відсоток корегувався в наступному розмірі:

- 20% річних в період з 23.05.2008р. по 06.06.2008р.;

- від 14% до 18% річних в період з 01.10.2008р.;

-  19 % річних в період з 01.11.2008р.

В п.2.4.5, п.3.5, п.3.6 Договору передбачено зобов’язання Банку перераховувати нараховані проценти на поточний рахунок Вкладника в строк, обумовлений в п.3.6 цього договору. Нараховані по депозитному вкладу відсотки перераховуються на поточний рахунок Вкладника щомісяця в перший банківський день місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також після закінчення терміну дії договору. Нарахування процентів по фактичному залишку коштів на депозитному рахунку Вкладника проводиться Банком щомісяця в останній банківський день місяця, за який нараховуються проценти, а також в кінці терміну дії договору.

Відповідно до п.3.4 Договору термін нарахування Банком процентів починається від дня, наступного за днем надходження грошових коштів у Банк, до дня який передує його поверненню Вкладникові або списанню з депозитного рахунку Вкладника з інших підстав. День надходження та повернення грошових коштів у строк нарахування процентів не включається.

Під час дії Договору позивач звертався до відповідача відносно повернення частини грошових коштів з депозитного рахунку №26529008000988, відкритого у ВАТ “Банк “БІГ Енергія” на поточний рахунок №265090230402 в ЗАТ “СБЕРБАНК РОСІЇ”, а саме листи: вих.№34 від 14.10.2008р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 248 000,00 грн. в строк до 15.10.2008р.; вих.№35 від 15.10.2008р.з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 57 000,00 грн. в строк до 16.10.2008р.; вих.№39 від 28.10.2008р. з вимогою про повернення грошових коштів в сумі 1 273 000,00 грн. в строк до 29.10.2008р.

Натомість, відповідач відмовив позивачу у виконанні даних операцій, посилаючись на п.2.4 Постанови Правління Національного банку України №319 від 11.10.2008 року, згідно з якою банк повинен виконувати свої зобов’язання за всіма типами договорів із залученням коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов’язань, незалежно від категорії контрагентів.

Позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, несплачених відсотків за користуванням банком грошовими коштами та безпідставно отриманого доходу.

Місцевий господарський суд частково задовольнив позов, виходячи з наступного. Відносно вимог про стягнення основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, судом було встановлено, що строк повернення депозиту позивачу за спірним  Договором закінчився 08.04.2009р., але відповідач, в порушення умов Договору та вимог діючого законодавства, не повернув на рахунок позивача суму депозитного вкладу. При цьому наявність на депозитному рахунку позивача грошових коштів у загальному розмірі 4 133 812,37 грн. підтверджується випискою з особового рахунку позивача з 01.10.2008р. по 31.05.2009р. В частині вимог про стягнення з відповідача несплачених відсотків за користуванням банком грошовими коштами за період з грудня 2008р. по 08.04.2009р., місцевий суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 81 770,20 грн. (з них: 66 707,27 грн. за період з 01.03.2009р. по 31.03.2009р., 15 062,93 грн. за період з 01.04.2009р. по 08.04.2009р.). Відсотки, що нараховані на суму депозитного вкладу за грудень 2008р., січень та лютий 2009р., перераховані Банком (відповідачем) на поточний рахунок Вкладника (позивача) відповідно до його заяв (меморіальні ордери №4 від 25.02.2009р. на суму 88 912,26 грн. (за період з 01.12.2008р. по 31.01.2009р., №ВН5 від 01.04.2009р. на суму 60 251,73 грн.). Окрім того, з наявної в матеріалах справи довідки вбачається, що несплачені відсотки по спірному Договору станом на 02.06.2009р. (час розгляду справи в суді першої інстанції) становлять 81 770,20 грн. Сплата відповідачем відсотків, нарахованих на суму депозитного вкладу, за грудень 2008р. та січень 2009р., зумовила часткове задоволення вимог про стягнення з відповідача 3% річних. В частині вимог про стягнення з відповідача безпідставно отриманого доходу в сумі 7 538,18 грн. суд відмовив в позові, мотивуючи це необґрунтованістю та недоведеністю даних вимог.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про невірне застосування судом першої інстанції норм діючого законодавства в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, положень Закону України “Про банки і банківську діяльність”, в іншій частині вимог рішення суду у справі №33/290 відповідачем не оскаржується.

Апеляційний суд не погоджується з доводами відповідача, викладеним в апеляційній скарзі, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. (ст. 1058 Цивільного кодексу України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (ст. 1060 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

В ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання не допускається, окрім випадків, встановлених договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України №134 від 13.03.2009р. у Відкритому акціонерному товариству Банку “БІГ Енергія” з 16.03.2009р. призначено тимчасову адміністрацію терміном на один рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 16.03.2009р. по 15.09.2009р.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Таким чином, дія мораторію поширюється лише на ті зобов'язання відповідача, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію. Натомість, строк виконання відповідачем зобов’язання з повернення позивачу всієї суми депозитного вкладу настав 08.04.2009р., тобто після призначення тимчасової адміністрації та введення мораторію, у зв’язку з чим апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку дія мораторію не поширюється на спірні зобов’язання відповідача з повернення депозитного вкладу позивачу.

Відповідно до положень ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки під час судового розгляду було встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов’язань в частині дотримання строків повернення депозитного вкладу позивачу, що відповідачем не оспорюється, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції за неповернення основної суми вкладу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі №33/290 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Банк „БІГ Енергія” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009р. у справі №33/290 – без змін.

2. Матеріали справи №33/290 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 07.10.09 (відправлено)