АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8295/16-кГоловуючий у 1-й інстанції Холява О.І.

Провадження № 11-кп/789/32/17 Доповідач - Кунець І.М.

Категорія - Категорія — ч.2 ст.185, ч.1 ст.162 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Кунця І.М.

Суддів - Галіян Л. Є., Сарновський В. Я.,

з участю:

секретаря судового засідання — ОСОБА_1

прокурора — ОСОБА_2

обвинуваченого — ОСОБА_3

захисника — ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, раніше судимого:

-15.05.2012 року Івано-Франківським міським судом за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі;

- 07.05.2014 року Івано-Франківським міським судом за ч.2 ст.185, ч.2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі

засуджено:

- за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.1 ст.162 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_3 визначено два роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 зараховано з часу його затримання, а саме, з 08 липня 2016 року, в який на підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього ув’язнення засудженого з 08.07.2016 року до моменту вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 продовжено до 19 лютого 2017 року включно.

Вироком також вирішено питання щодо стягнення судових витрат та щодо речових доказів.

Згідно з вироком в період часу з 18 год. 30 хв. 07.07.2016 року у ОСОБА_3, який перебував у дворі будинку №31 по вул.15 Квітня, в м.Тернополі, виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи його, ОСОБА_3 в період часу з 18 год. 30 хв. 07.07.2016 року по 08 год. 00 хв. 08.07.2016 року, перебуваючи у дворі будинку №31 по вул.15 Квітня, в м.Тернополі, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, та він не буде помічений сторонніми особами, шляхом розбиття вікна автомобіля НОМЕР_1, який знаходився у дворі будинку, за вказаною адресою, таємно з корисливих мотивів викрав із салону автомобіля магнітолу марки “SPOWER” вартістю 280,50 гривень, та універсальну відкривачку вартістю 14 гривень, вервички чорно-білого кольору вартістю 100 гривень, викрутку фірми “Stenley” вартістю 57 гривень. Із викраденим майном ОСОБА_3, з місця вчинення кримінального правопорушення втік, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 451,50 гривень.

Окрім цього, в період часу з 22 год. 30 хв. 07.07.2016 року по 07 год. 40 хв. 08.07.2016 року у ОСОБА_3, який перебував у дворі будинку №35, по вул. 15 квітня в м.Тернополі, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, в період часу з 22 год. 30 хв. 07.07.2016 року по 07 год.40 хв. 08.07.2016 року, ОСОБА_3, який перебував у дворі будинку№35, по вул. 15 Квітня, в м.Тернополі, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, та він не буде помічений сторонніми особами, шляхом розбиття вікна, таємно з корисливих мотивів викрав із салону автомобіля НОМЕР_2, який знаходився у дворі будинку за вказаною адресою, гроші в сумі 300 гривень, зарядний пристрій до мобільного телефону вартістю 1200 гривень, записник червоного кольору із олівцем вартістю 23 гривні, та один долар США. Із викраденим майном ОСОБА_3, з місця вчинення кримінального правопорушення втік, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1548,00 гривень.

Окрім цього, 08.07.2016 року близько 02 год.15 хв. у ОСОБА_3, який перебував поблизу будинку №29, по вул.15 Квітня в м.Тернополі, виник злочинний намір спрямований на незаконне проникнення до житла. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до житла із корисливих мотивів, через при відкрите метало-пластикове вікно проник у середину приміщення кухні квартири №103, яка знаходиться на першому поверсі будинку (4 під’їзду) по вул.15 Квітня, 29 у м.Тернополі, де проживає ОСОБА_7, чим порушив недоторканість її житла.

В апеляційній скарзі та в клопотанні, долученому до неї, захисник ОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження, в зв’язку з тим, що за станом здоров’я вона не змогла подати апеляційну скаргу.

Також захисник просить змінити вирок суду та при призначенні покарання обвинуваченому застосувати ст.75 КК України з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст.76 КК України, в зв’язку з тим, що судом при призначенні покарання обвинуваченому не враховано пом’якшуючі обставини справи, зокрема, що вчинені ОСОБА_3 злочини є злочинами середньої тяжкості, повне визнання ним вини, дружина його перебуває на сьомому місяці вагітності.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вирок суду в частині призначеного покарання вважає занадто суворим для себе і просить пом’якшити покарання. Вважає, що судом не взято до уваги його молодий вік, те, що він одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей і дружина на час подання скарги перебувала на 6 місяці вагітності.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Гарматюка Р.Є., який вирок суду вважає законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та думку його захисника ОСОБА_4, які підтримали подані ними апеляційні скарги, і з наведених в них доводах, просять задовольнити їх, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини ОСОБА_3 в таємному викраденні чужого майна в потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вчинених повторно, та в незаконному проникненні до житла ОСОБА_7 за обставин, наведених у вироку, кваліфікація його дій за ч.2 ст.185, ч.1 ст.162 КК України в апеляційних скаргах не оскаржується, а тому ці обставини колегією суддів не переглядаються відповідно до ч.1 ст.404 КПК України.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду, то воно підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено на один день і несвоєчасне подання апеляційної скарги пов’язується з хворобою захисника. Тобто захисником строк на апеляційне оскарження вироку суду стосовно ОСОБА_3 пропущено з поважних причин, а тому він підлягає поновленню, а її апеляційна скарга розгляду.

Що стосується виду та розміру покарання, призначеного ОСОБА_3, то згідно з вироком суд врахував тяжкість скоєних ним злочинів, особу винного, який раніше судимий, щиро розкаявся в скоєному, що є обставиною, що пом’якшує покарання. Обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину повторно, щодо злочину, передбаченого ч.1 ст.162 КК України.

Виходячи із цих обставин, суд першої інстанції вважав за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення та обмеження волі в межах санкцій статей кримінального закону, які йому інкримінуються.

Отже, суд першої інстанції мотивував необхідність призначення ОСОБА_3 за вчинені ним злочини покарання в виді позбавлення та обмеження волі і визначив його за ч.2 ст.185 КК України в розмірі 2-х років позбавлення волі, і за ч.1 ст.162 КК України в розмірі 1 року обмеження волі, з чим колегія суддів погоджується.

Адже санкція ч.2 ст.185 КК України передбачає покарання в виді позбавлення волі на строк до 5 років і санкція ч.1 ст.162 КК України передбачає покарання в виді обмеження волі до 3-х років.

Отже, фактично, суд першої інстанції визначив ОСОБА_3 покарання в виді позбавлення і обмеження волі в мінімальному розмірі, встановленому санкціями статей кримінального закону, за який його засуджено і за сукупністю злочинів визначив остаточну міру покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Відповідно до положень ст.65 КК України та роз’яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, призначаючи покарання у кожному випадку, суди зобов’язані враховувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винною та обставини, що пом’якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Саме, виходячи з тяжкості вчинених ОСОБА_3 злочинів, особи винного, який раніше судимий, та наявності обставини, що обтяжує покарання, суд першої інстанції прийшов до переконання про необхідність призначення йому покарання в виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.

Разом з тим, призначивши ОСОБА_3 мінімальну міру покарання і за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, тим самим суд першої інстанції в повній мірі врахував дані щодо його особи та сукупність обставин, що пом’якшують покарання, і цим охоплюються і ті обставини, що наведені в апеляційних скаргах.

Не посилання в мотивувальній частині вироку при призначенні покарання ОСОБА_3 на його молодий вік, те, що він одружений і має на утриманні двоє малолітніх дітей, колегія суддів не вважає суттєвою обставиною, яка була б підставою для зміни вироку суду та пом’якшення йому покарання.

Аналогічно не є такою обставиною і вагітність дружити, що підтверджено в суді апеляційної інстанції.

Підстав для пом’якшення міри покарання ОСОБА_3 шляхом застосування до нього ст.75 КК України, як про це просить захисник в апеляційній скарзі, чи шляхом зменшення йому призначеного виду покарання, як про це просить обвинувачений, колегія суддів не вбачає.

Тому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Виходячи із наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 21 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_3— без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ - три підписи:

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8