Справа № 310/8559/16-ц

2/310/755/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, зобов’язання здійснити дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердянської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся з позовом, до Бердянської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, зобов’язання здійснити дії, вказуючи, що Бердянською міською радою Запорізької області 30.12.2014 прийнято рішення № 25, пункт 7 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,06 га, кадастровий номер 2310400000:01:012:0226, розташовану по вулиці Мазепи в м. Бердянську (в районі житлового будинку № 19) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 22.01.2015 року між Бердянською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки. На підставі вказаного вище договору оренди державним реєстратором речових прав на нерухоме майно 15.04.2015 проведено державну реєстрацію права оренди на вищевказану земельну ділянку.

Проект землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) погоджено та затверджено з порушенням водного та земельного законодавства.

На підставі листа керівника Бердянської місцевої прокуратури від 05.01.2016 р., приватним підприємством «Азовгеопроект» проведено геодезичне дослідження розташування спірної земельної ділянки відносно урізу води Азовського моря. Результати вказаного дослідження оформлено у вигляді ситуаційної схеми, відповідно до якої виділена ОСОБА_1 оскаржуваним пунктом рішення Бердянської міської ради № 25 від 30.12.2014 земельна ділянка знаходиться в межах міста Бердянська, в межах визначеної ст. 88 ВК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а саме на відстані 173 м від урізу води Азовського моря, що порушує ст.ст. 85, 88, 90 ВК України, ст. 59 ЗК України та унеможливлює передачу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У затвердженому оскаржуваним пунктом рішенням Бердянської міської ради № 25 від 30.12.2014 року проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельної ділянки, оскільки порушує п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 року № 434, а також Бердянською міською радою під час прийняття п. 7 зазначеного рішення порушено вимоги земельного та водного законодавства, що вказує на протиправність дій службових осіб Бердянської міської ради, а тому зазначене рішення є незаконним і підлягає скасуванню.

Посилаючись на зазначені обставини прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати п. 7 рішення Бердянської міської ради № 25 від 30.12.2014 року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам», визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2015 року між Бердянською міською радою та ОСОБА_1І на земельну ділянку, розташовану по вул.. Мазепи у м. Бердянську (в районі житлового будинку № 19), площею 0,06 га (кадастровий номер 2310400000:01:012:0226), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2015, зобов’язати ОСОБА_1 повернути зазначену вище земельну ділянку територіальній громаді міста Бердянська в особі Бердянської міської ради.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

Представник Бердянської міської ради в судове засідання не з’явився. Про слухання справи повідомлений належним чином.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився без поважних причин. Про слухання справи повідомлений належним чином відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно  ст. 14 Конституції України  земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.

Відповідно до  ст. ст.  50,  51,  52  Земельного кодексу України    громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність земельні ділянки для  індивідуального дачного будівництва.

Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель держаної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання її у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської держаної адміністрації, або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу  і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюється в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав громадян; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів. 

Судом встановлено, що п.7 рішення Бердянської міської ради №25 від 30.12.2014 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу в довгострокову оренду за рахунок земель міста ОСОБА_1. земельну ділянку площею 0,06 га (кадастровий номер 2310400000:01:012:0226), розташовану за адресою: вул. Мазепи ( в районі житлового будинку № 19) в м. Бердянську для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). (а.с. 12)

На підставі зазначеного вище рішення, 22.01.2015 р. між Бердянською міської радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно якого останньому передано в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,6 га (кадастровий номер 2310400000:01:012:0226) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по вул. Мазепи (в районі житлового будинку № 19) (а.с. 16-17).

На підставі вказаного вище договору оренди державним реєстратором речових прав на нерухоме майно 15.04.2015 проведено державну реєстрацію права оренди на вищевказану земельну ділянку (а.с. 13-15).

Згідно ситуаційної схеми відстань від земельної ділянки до урізу води Азовського моря складає 173 м (а.с.18).

Згідно ст. 88 ВК України  з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частиною 1  ст. 90 ВК України  визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Однак, у порушення п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 5 листопада 2004 року № 434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2004 року, при відведенні спірної земельної ділянки не враховано наявність прибережної захисної смуги, хоча вказаним порядком передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених  ст. 88 ВК України  та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до  постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Відсутність у проекті землеустрою урахування відповідно до  ст. 60 ЗК України  розмірів і меж прибережної захисної смуги Азовського  моря унеможливлює відведення такої земельної ділянки.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч.2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Діючим законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, статтями 59 ЗК України та 85 ВК України передбачено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об’єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.3 ст. 93 ЗК України не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об’єктів, крім випадків, передбачених законом.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 24.12.2014р. у справі №6-206цс14.

Згідно  ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових    туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до  ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації»  проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, всупереч ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», та ч. 9 ст. 118 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов’язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

У відповідності до  ст. 19 Конституції України  органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений  Конституцією  та законами України.

Згідно ч. 2  ст. 144 Конституції України  рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності  Конституції  чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З урахуванням вищезазначеного, передача в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі пункт 7 рішення Бердянської міської ради № 25 від 30.12.2014 року відбулася з порушенням норм закону, а отже п. 7 вказаного рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки пункт 7 рішення Бердянської міської ради № 25 від 30.12.2014 року «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам» скасовано, а наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власності чинним законодавством визначається в якості обов’язкової передумови для подальшого укладення договору оренди земельної ділянки, тому договір оренди землі між Бердянською міською радою та ОСОБА_1  укладено без належної правової підстави і його слід визнати недійсним.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, земельна ділянка повинна бути повернута територіальній громаді м. Бердянська.

Керуючись ст.ст. 10,   212 – 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 4, 88, 90 Водного Кодексу України, ст.ст. 12, 19-21, 50-52, 58-60, 93, 116, 118, 123, 125, 126 ЗК України, ст. 14, 19, 144 Конституції України, ст.ст. 328, 387,388, 1212 ЦК України,    суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт 7 рішення п'ятдесят четвертої сесії Бердянської міської ради Запорізької області шостого скликання №25 від 30.12.2014 «Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам».

Визнати недійсним договір оренди землі від 22.01.2015 між Бердянською міською радою та ОСОБА_1 на земельну ділянку, розташовану по вул. Мазепи у м. Бердянську (в районі житлового будинку №19) площею 0,06 га (кадастровий номер 2310400000:01:012:0226), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2015 року.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, площею 0,06 га, кадастровий номер 2310400000:01:012:0226, яка знаходиться по вул. Мазепи у м. Бердянську Запорізької області (в районі житлового будинку №19), територіальній громаді міста Бердянськ в особі Бердянської міської ради.

Стягнути з ОСОБА_1 та Бердянської міської ради по 2067 грн. на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури (ЄДРПОУ 02909973, адреса: вул. Перемоги,4, м. Бердянськ, 71112, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач: прокуратура Запорізької області, ЄДРПОУ 02909973).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.           

Суддя