Справа N 2-703
2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2009 року Михайлівський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді: Гладкіної Г.А.
при секретарі: Лапезіній Н.О.
за участю представника відповідача: адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, звернувся до Михайлівського районного суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 31 175,57 гривень, з яких: 18 400,00 сума основаного боргу; 552,00 гривень 3% річних; 12 223,57 гривень індекс інфляції за весь час прострочення виплати суми боргу. Свої вимоги, позивач обґрунтовує тим, що 17 липня 2006 року ОСОБА_3 взяв у нього в борг 18 900,00 гривень, про що написав розписку. Відповідач частково погасив суму боргу, а саме сплатив 500,00 гривень. Таким чином основана сума боргу складає 18 400,00 гривень. В подальшому відповідач відмовився повертати суму боргу, зазначивши, що він не має грошей на його повернення.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві у повному обсязі. Крім того, зазначив, що відповідач неодноразово брав у нього гроші в борг. В 2006 році він брав у нього в борг ще близько 9000 доларів США, який повертав частинами за декілька платежів. Розписку від 29.07.2008 року, на яку посилається відповідач, про повернення йому 20 000 гривень, він писав відповідачу коли той повертав йому частину боргу, за зобов’язанням в доларах США. Але за зобов’язанням в доларах США він до відповідача претензій не має, бо цей борг погашено та він повернув ОСОБА_3 оригінал розписки за цим зобов’язанням. Грошові кошти за розпискою від 17 липня 2006 року відповідач повністю не повернув, виплативши лише 500 гривень. Просить його позовні вимоги задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнали. Відповідач надав суду свої заперечення згідно яких, 17 липня 2006 року він дійсно взяв у позивача ядохімікати, а так як коштів на оплату у нього бракувало, він видав позивачу письмову боргову розписку від 17.07.2006 року про позику коштів в сумі 18 900,00 гривень. Проте 29.07.2008 року він повністю погасив цей борг в сумі 20 000,00 гривень, про що позивач надав йому розписку. Крім того, зазначив, що так як у борговій розписці від 17 липня 2006 року не визначений строк повернення боргу, то відповідно в нього немає прострочення, та в цьому випадку не застосовуються наслідки, передбачені ст. 625 ЦК України
Заслухавши пояснення сторін та представника відповідача, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другої сторони (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.
17.07.2006 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 взяв у борг у ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 18 900, 00 гривень, про що свідчить копія розписки, яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 7), та оригінал зазначеної розписки, яку позивач надав суду для огляду в судовому засіданні.
Договір позики, укладений між сторонами суд визнає законним, тому що він згідно ст. 1047 ЦК України укладений у письмовій формі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Крім того, позивач надав суду розрахунок збитків внаслідок інфляції, згідно якого за період прострочення виплати суми боргу сума збитків внаслідок інфляції складає 12 223,57 гривень (а.с. 5).
Також, до матеріалів справи додано довідку відділу статистики у Михайлівському районі від 03.08.2009 року, щодо індексів споживчих цін по України за період з 2006 по 2009 роки (а.с. 11).
Згідно ст.526 ГК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.
Відповідач надав суду копію розписки від 29.07.2009 року, згідно якої, ОСОБА_2 прийняв у ОСОБА_3 в рахунок погашення боргу 20 000, 00 гривень. Претензій щодо погашення боргу не має (а.с. 18).
До тверджень відповідача, який зазначає, що відповідно розписки від 29.07.2008 року він повністю погасив борг перед позивачем суд ставиться критично, та вважає що зазначена розписка від 29.07.2008 року не є підтвердженням виконання зобов’язань за розпискою від 17.07.2006 року. На розписці від 17.07.2006 року відсутня помітка про неможливість повернення боргового документа з якихось підстав, оригінал розписки від 17.07.2006 року знаходиться у позивача. Згідно розписки від 17.07.2006 року ОСОБА_4 взяв у ОСОБА_2 в борг 18 900,00 гривень, а не 20 000,00 гривень. В розписці від 29.07.2008 року відсутня помітка що борг повертається за розпискою від 17.07.2006 року. Інших доказів на підтвердження своїх заперечень відповідачем не надано. Тому у суду відсутні підстави вважати позику за розпискою від 17 липня 2006 року повернутою.
Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 18 400,00 гривень.
Крім того, суд вважає необхідним, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стягнути з відповідача частково, (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог), судові витрати на оплату державного мита в розмірі 184,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 252,00 гривень.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 552,00 гривень та індексу інфляції за весь час прострочення виплати суми боргу в розмірі 12 223,57 гривень, суд вважає необхідним відмовити за наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В розписці від 17.07.2006 року не зазначено строк повернення суми боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначає позивач, від з письмовою вимогою до відповідача про повернення суми боргу не звертався.
Таким чином, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст.ст. 526, 545. 625 1047, 1049 ЦК України, ст. ст.15, 57, 59, 60, 61, 88, 107, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 18 400,00 (вісімнадцять тисяч чотириста гривень).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 державне мито в розмірі 184,00 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 252,00 гривень, а всього 436,00 (чотириста тридцять шість) гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: