Справа N 2-704/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 вересня 2009 року Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого-судді: Гладкіної Г.А.

при секретарі: Лапезіній Н.О.

за участю представника позивача: ОСОБА_1,

представника Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Михайлівка справу за позовом ОСОБА_3 до Михайлівської районної державної адміністрації, Михайлівської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай), зобов’язання видати сертифікат на земельну частку (пай), визнання права на спадкування за законом, та продовження строку позовної давності для захисту порушеного права,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовом до Михайлівської районної державної адміністрації, Михайлівської селищної ради, в якому просить продовжити строк для захисту порушеного права, визнавши причину пропуску поважною, визнати за ОСОБА_4 право на отримання земельної частки (паю) у колишньому КСП «Червоний партизан» Михайлівського району, Запорізької області розміром 7,26 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 72 730,54 гривень, зобов’язати Михайлівську районну державну адміністрацію Запорізької області видати на ім’я ОСОБА_4 сертифікат на право на земельну частку (пай) встановленого зразку, а також виділити земельну частку (пай) із земель державного резервного фонду на території Михайлівської селищної ради Запорізької області та визнати право на спадкування за законом на земельну частку (пай), розміром 7,26 в умовних кадастрових гектарах, вартістю 72 730,54 гривень у колишньому КСП «Червоний партизан» Михайлівського району, Запорізької області, що залишилося після смерті ОСОБА_4, яка померла 26 липня 1995 року.  Свої вимоги, позивач обґрунтовує тим, що, 26 липня 1995 року померла її мати - ОСОБА_4, яка все своє життя пропрацювала в колгоспі «Червоний партизан» на різних посадах і з якого пішла на пенсію. Після паювання земель КСП «Червоний партизан», як зазначає позивач, вона вважала, що ОСОБА_4 отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Звернувшись у відділ земельних ресурсів 18.06.2009 року, дізналася, що її мати включена в список громадян - членів КСП «Червоний партизан», який додавався до державного акту на право колективної власності на землю та значиться за № 289. Вважає, що під час паювання земель колгоспу, ОСОБА_4, не законно та безпідставно була позбавлена права на отримання земельної частки (паю), так як на момент паювання вона являлась членом КСП «Червоний партизан». Державний акт на землю, колгосп «Червоний партизан» отримав 14 листопада 1994 року. Розмір земельної частки (паю) в КСП «Червоний партизан» Михайлівського району, Запорізької області становить 7,26 в умовних кадастрових гектарах, вартість частки (паю) - 72 730,54 гривень. На теперішній час КСП «Червоний партизан» ліквідовано, правонаступників не має. Зазначаючи, що вона, як донька ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги, оскільки інших спадкоємців не має, а заповіту її мати не складала, просить задовольнити її позовні вимоги. Крім того, позивач зазначає, що про порушення права матері на отримання земельного сертифікату дізналася 18.06.2009 року, тому причини пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права вважає поважними.

В судовому засіданні, представник позивача підтримала позовні вимоги, викладені в позовній заяві у повному обсязі та зазначила, що про право ОСОБА_5 на пай позивач дізналася у 2009 року. Раніше, звертаючись до КСП «Червоний партизан», позивач отримувала усні пояснення, що ОСОБА_4 не має права на отримання земельної частки паю, бо не включена до списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю). Раніше до суду не звертались для захисту порушеного права бо не мали доказів. В 2009 році, отримавши відповідні довідки з відділу Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області звернулись до суду.

Представник Михайлівської селищної ради в судове засідання не з’явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Представник Михайлівської районної державної адміністрації в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав до суду свої заперечення, де зазначає, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Список громадян, як додаток до державного акта, формується самим підприємством, (у разі потреби уточнюється) відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства та підписується головою місцевої ради і головою колективного сільськогосподарського підприємства.   Тобто, підставою видачі райдержадміністрацією сертифікатів на право на земельну частку (пай) являються списки громадян - членів КСП, що додаються до державного акта на право колективної власності на землю, а в разі їх уточнення підставою видачі сертифікатів є уточнені списки. 14 листопада 1994 року колгосп «Червоний партизан» отримав державний акт на право колективної власності на землю серії ЗП №00124 до якого додавався список громадян - членів КСП, що мають право на земельну частку (пай) в якому за №289 значилася ОСОБА_4, яка померла 26 липня 1995 року. Відповідно до Протоколу №2 уповноважених колгоспників колгоспу „Червоний партизан" від 13 грудня 1996 року було прийнято рішення всім померлим на період паювання пай не виділяти. На підставі чого під час уточнення списку громадян - членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю ОСОБА_4 було виключено з цих списків, оскільки вона померла 26.07.1995 року. Таким чином, райдержадміністрація не має правових підстав видавати сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я ОСОБА_4, оскільки її було виключено із списків громадян-членів КСП «Червоний Партизан», що додається до державного акта на право колективної власності на землю, в ході їх уточнення.  Вимоги позивача про виділення земельної частки (паю) із земель державного резервного фонду, які є власністю держави, в особі Михайлівської райдержадміністрації вважає неправомірними, такими що суперечать Конституції України та ЗК України. Крім того зазначає, що відповідальність за неправомірне виключення із списків чи неправомірне не включення до них несуть саме сільськогосподарські підприємства. Так, згідно зі ст.32 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та ч.1 ст.96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.  Тобто, відповідачами за позовами про визнання права на земельну частку (пай) мають бути власники земельних часток (паїв) між якими розпайовано землі колективної власності конкретного сільськогосподарського підприємства. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі державного акта, і в разі його смерті успадкування права на земельну частку (пай) здійснюється за нормами ЦК України (ЦК УРСР), у тому числі й у випадку коли спадкодавець не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай). Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася 26.07.1995 року. Доказів прийняття нею спадщини після смерті матері, позивачкою не надано. А у разі неприйняття спадщини позов про визнання права власності в порядку спадкування задоволений бути не може. Крім того, позивачем пропущений трирічний строк звернення до суду за захистом порушених прав ще у 1999 році. Доказів поважності пропуску строку позивач не наводить.  На підставі викладеного, просить відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.  

Заслухавши пояснення представника позивача та представника Михайлівської районної державної адміністрації, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступними підставами.

Згідно копії свідоцтва про народження І-ЯК № 1068265 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про одруження, ЯФ № 124958, 26.02.1956 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб, після реєстрації якого дружина прийняла прізвище – ОСОБА_8 (а.с. 8).

Згідно копії свідоцтва про смерть, І-ЖС № 281778, 26.07.1995 року ОСОБА_4 померла (а.с. 9).

Відповідно до Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель,  переданих  у колективну   власність   сільськогосподарським   підприємствам   і організаціям" право на  земельний  пай  одержали  всі  особи,  які входили  до  складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку,  що додається до  Державного  акта  на  право  колективної власності на землю.

Згідно Указу Президента України від 10 листопада 1994 року N 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення  земельної  реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", членами КСП  були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката.

За змістом ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу  Президента України  від 8 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну   власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: - перебування в членах КСП на час паювання; - включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; - одержання КСП цього акта.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з  часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і  затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

Згідно копій довідок відділу Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області від 18.06.2009 року №1320, 1321, 1322, у списку громадян, членів колишнього КСП «Червоний партизан», що додається до державного акту на право колективної власності на землю серії ЗП № 00124 ОСОБА_4 значиться за № 289. Державний акт на право колективної власності колишнього КСП «Червоний партизан» серії ЗП № 00124 зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 4 від 14 листопада 1994 року. Вартість земельної частки (паю), розміром 7,26 в умовних кадастрових гектарах по колишньому КСП «Червоний партизан», станом на 18 червня 2009 року становить 72 730, 54 гривень (а.с. 10-11).

Згідно витягу з протоколу № 2 уповноважених колгоспників колгоспу «Червоний партизан» від 13.12.1996 року, вирішено, усім померлим на період паювання пай не виділяти (а.с. 35).

Згідно довідки Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, КСП «Червоний партизан» було реорганізовано за рішенням загальних зборів від 16.04.2000 року в СВК «Надія». СВК «Надія» знято з державної реєстрації згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2006 року № 21/46/06 у зв’язку з визнанням банкрутом. Запис зроблено 19.10.2006 року № 10891170002000176 (а.с. 16).

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_5, яка померла 26 липня 1995 року було виключено із списку громадян, членів колишнього КСП «Червоний партизан».

Питання про законність підстав виключення ОСОБА_5 із зазначеного списку, а також про включення ОСОБА_4 до списку громадян, членів колишнього КСП «Червоний партизан», які мають право на отримання земельної частки (паю) позивач не ставить.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до вказаної дати, тобто до 01 січня 2004 року, за загальним правилом при вирішенні питань спадкування застосовуються норми чинного на той час законодавства і оформлення прав здійснюється із дотриманням відповідних правил ЦК Української РСР 1963 року. Положення ЦК України про спадкування застосовуються також до спадщини, яка хоч і відкрилася до 01 січня 2004 року, але до набрання чинності цим Кодексом не була прийнята ніким із спадкоємців.

Згілно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі, коли спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України 2003 року.

На момент відкриття спадщини померлої ОСОБА_4 діяв ЦК України (в редакції 1963 року), і відповідно до вимог цього кодексу, ОСОБА_3  відносилась до спадкоємців першої черги, оскільки згідно з ч.1 ст. 529 ЦК України (у редакції 1963 року), спадкоємцями першої черги є в рівних долях діти (у тому числі всиновленні), один з подружжя або батьки (всиновителі) померлого.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (у редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як зазначила в судовому засіданні представник позивача, позивач ОСОБА_3 прийняла спадщину, яка складалась із житлового будинку, після смерті ОСОБА_4 у 1996 року, але доказів на підтвердження своїх посилань на цей факт суду не надала, клопотання про витребування відповідних доказів не заявляла.

Відповідно до вимог ст. 550 ЦК України (в редакції 1963 року), шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

У п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, зазначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10,  ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачем не надано суду доказів того, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, або доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Крім того, відповідно до вимог ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом осіб, право яких порушено, встановлюється в три роки.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦК України (в редакції 1963 року), перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа дізналасья або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Позивач звернулась до суду з позовом за захистом порушеного права 10.07.2009 року.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що за час існування КСП «Червоний партизан»  позивач отримувала усні пояснення, що ОСОБА_4 не має права на отримання земельної частки паю, бо не включена до списків осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю).

Постанова уповноважених колгоспників колгоспу «Червоний партизан» про відмову усім померлим на період паювання у виділі паю, була прийнята 13 грудня 1996 року. Відомостей про її скасування суду не надано (а.с. 35).

КСП «Червоний партизан» припинило існування у 2000 році, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 16).

Таким чином, про порушення своїх прав на отримання земельної частки, паю, позивачу стало відомо не пізніше 2000 року, як слідує з пояснень представника позивача.

До посилань позивача на те, що про порушення права на отримання паю її стало відомо лише у 2009 році, суд ставиться критично. Довідки, які є в матеріалах справи (а.с. 10-11) дійсно отримані позивачем з відділу Держкомзему у Михайлівському районі Запорізької області 18.06.2009 року, але ці документи, на думку суду, підтверджують лише той факт, що позивач у 2009 році звернулась до зазначеного відділу Держкомзему з відповідними заявами, на які отримала відповіді.

Враховуючи, що ОСОБА_4 померла 26 липня 1995 року, а до Михайлівського районного суду Запорізької області з позовом позивач звернулась лише 10.07.2009 року, тобто більше ніж через десять років, доказів поважності строку пропуску позовної давності позивачем не надано, суд вважає необхідним відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.

Н апідставі викладеного, керуючись, Указом Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 "Про порядок паювання земель,  переданих  у колективну   власність   сільськогосподарським   підприємствам   і організаціям", Указом Президента України від 10 листопада 1994 року N 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення  земельної  реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 22, 23 ЗК України, ст. ст. 71, 76, 529, 549, 550 ЦК України (в редакції 1963 року), Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України в редакції 2003 року, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Михайлівської районної державної адміністрації, Михайлівської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай), зобов’язання видати сертифікат на земельну частку (пай), визнання права на спадкування за законом, та продовження строку позовної давності для захисту порушеного права – відмовити у повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Михайлівський районний суд протягом 20 днів, після подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення.  

Суддя: