У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

доповідачаМороза М.А.,

суддів Вільгушинського М. Й., Крижановського В. Я.,

за участю прокурора Прихожанова В.О.,

засудженого ОСОБА_5,

при секретарі Бражнику М. В.,

розглянула в судовому засіданні 19 січня 2017 року в м. Києві кримінальне провадження № 12015050500001000 за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 09 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця

м. Донецька, судимого вироком Апеляційного суду

Дніпропетровської області від 18 серпня 2004 року

за пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України

(далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк

15 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

засуджено за ст. 391 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2004 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винуватим у тому, що він, відбуваючи покарання за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2004 року, вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань за таких обставин.

Під час відбування покарання у Райківецькій виправній колонії (ВК) № 78 ОСОБА_5 постановою начальника Райківецької виправної колонії від 03 березня 2015 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді переведення до приміщення камерного типу строком на 1 місяць за порушення правил внутрішнього розпорядку.

Відбуваючи покарання з 10 квітня 2015 року у Селидівській ВК №82, ОСОБА_5 наказом начальника Селидівської ВК від 15 квітня 2015 року був поставлений на профілактичний облік як злісний порушник режиму утримання, схильний до суїциду, членоушкодження, лідерства негативної спрямованості, здійснення конфліктної ситуації, нападу на адміністрацію.

7 травня 2015 року ОСОБА_5 об'явлено сувору догану за невиконання законних вимог адміністрації Селидівської ВК.

13 травня 2015 року о 10.30 год. виконуючим обов'язки начальника відділення соціально-психологічної служби Селидівської ВК ОСОБА_8 ОСОБА_5 як особі, яка постановлена на профілактичний облік, пред'явлено законну вимогу - зайняти вільне спальне місце при вході у житлову секцію №4, яке добре проглядається та контролюється, на що ОСОБА_5 відповів категоричною відмовою.

ОСОБА_5 було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК, проте він у категоричній формі відмовився виконувати законні вимоги виконуючого обов'язки начальника відділення соціально-психологічної служби, тим самим порушив режим тримання, а саме: п.34.8 Інструкції з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, п.2 розділу ІІІ правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, хоча з обов'язками засудженого та правилами внутрішнього розпорядку був ознайомлений.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що у його діях відсутній склад злочину за ст. 391 КК. Указує, що судом не перевірялось законність оголошення йому суворої догани. Стверджує, що суд грубо порушив його право на захист, а саме не ознайомив з переліком прав та обов'язків обвинуваченого, не надав захисника, не вів аудіофіксацію судового засідання. Просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити їх без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у злісній непокорі законним вимогам адміністрації установи виконання покарань ґрунтується на сукупності зібраних під час досудового розслідування та ретельно досліджених судом доказах, яким дана належна оцінка, і є обґрунтованим.

ОСОБА_5 у суді винуватим себе не визнав та відмовився від дачі показань суду.

Свідки - працівники Селидівської виправної колонії ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у суді пояснили, що ОСОБА_5 перебуває на профілактичному обліку як злісний порушник режиму утримання, підбурює засуджених до скоєння правопорушень, схильний до здійснення конфліктної ситуації та нападу на адміністрацію, має 142 стягнення, 7 травня 2015 року отримав сувору догану за невиконання законних вимог адміністрації. 13 травня 2015 року при обході спальних приміщень було встановлено, що ОСОБА_5 знаходиться не на своєму спальному місці, яке добре проглядається та контролюється. Йому як особі, яка постановлена на профілактичний облік, було неодноразово запропоновано перейти на своє спальне місце, на що він відмовився. Також його було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК, проте ОСОБА_5 у категоричній формі відмовився виконувати законну вимогу представника адміністрації колонії, після чого на ім'я начальника колонії були подані рапорти.

Ці їх показання підтвердили свідки - засуджені ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Також винуватість ОСОБА_5 об'єктивно підтверджується письмовими доказами: рапортами посадових осіб установи виконання покарань, постановою про переведення ОСОБА_5 до приміщення камерного типу, довідкою щодо стягнень засудженого, схемою розташування спальних місць, інструкцією з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які узгоджуються між собою, є допустимими та достатніми доказами.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 за ст. 391 КК кваліфіковано правильно.

З матеріалів провадження убачається, що при врученні повідомлення про підозру ОСОБА_5 було роз'яснено права підозрюваного та обвинуваченого, про що є його особисті підписи (а.п. 34, 35).

Також у матеріалах кримінального провадження наявний носій інформації про фіксування судового розгляду.

Згідно аудіозапису судового засідання суду першої інстанції ОСОБА_5 на питання суду пояснив, що пам'ятку з переліком прав він отримав, права йому зрозумілі, послуг захисника не потребує.

Тому твердження у касаційній скарзі засудженого про порушення його права на захист є безпідставними.

Даних, які б свідчили про те, що під час розгляду кримінального провадження неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність або істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, що тягне безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Апеляційний розгляд провадження проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені засудженим в апеляційній скарзі доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Селидівського міського суду Донецької області від 09 липня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 грудня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, його касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

М.А. Мороз  М.Й. Вільгушинський В. Я. Крижановський