КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.04.07 р. № 20/665-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
-позивача: Новіцька Н.К. (дов. від 31.01.07 № 927),
-відповідача:Данюк В.В. (дов. від 10.04.07 № 1-677),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області
на постанову Господарського суду м.Києва від 24.01.2007
у справі № 20/665-А (Палій В.В.)
за позовом Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів
до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області
про визнання дій Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області неправомірними та скасування акта перевірки від 20.10.06 за № 572,
(у справі оголошувалася перерва з 02.04.07 до 27.04.07),
27.04.07у судовому засіданні відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
ВСТАНОВИВ:
Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів (далі-позивач)звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (далі-відповідач) про визнання дій відповідача неправомірними та скасування акту перевірки інспекції від 20.10.06 № 572.
Під час попереднього судового засідання у справі позивач уточнив позовні вимоги, та виклав їх у наступній редакції: “Прийняти позовну заяву до адміністративного провадження. Визнати дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, пов’язані з проведенням перевірки Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів та складанням акту перевірки від 20.10.06 № 572 неправомірними”.
Постановою Господарського суду м. Києва від 24.01.07, складеною у повному обсязі 25.01.07, позовні вимоги задоволено частково.
Визнано дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, пов’язані з проведенням з 16.01.06 по 20.10.06 перевірки додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів – неправомірними. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погоджуючись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог в зв’язку з неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нову постанову, якою відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає доводи відповідача, викладені у скарзі, необґрунтованими, а постанову місцевого суду законною, винесеною при повному з’ясуванні всіх обставин справи, та просить залишити її без змін, а скаргу – без задоволення.
На підставі частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями.
Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов’язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону.
Господарські суб’єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.
Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 № 1819, встановлено, що Державна інспекція з контролю за цінами (далі – Держцінінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.
Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Держцінінспекція має право, зокрема, проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов’язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Згідно п. 10/10 Плану роботи органів державного контролю за цінами Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області було заплановано проведення перевірки позивача з питань порядку формування, встановлення та застосування тарифів в третій декаді 2005 року.
Листом від 21.12.05 № 2-1831 (Т.1,а.с.99) відповідач повідомив позивача, що перевірку з питань порядку формування, встановлення та застосування тарифів буде розпочато у третій декаді 2005 року.
У зв’язку з підвищеною завантаженістю відділу контролю цін на ринках послуг начальником відділу було подано Заступнику начальника Держцінінспекції в Київській області доповідну записку (датовану 29.12.05), в якій просив перенести проведення перевірки позивача на перше півріччя 2006 року.
Колегія суддів, погоджуючись з твердженням відповідача, вважає, що місцевим судом до спірних правовідносин було помилково застосовано вимоги Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.99 № 112 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.03 № 1625), оскільки згадана постанова, якою було затверджено Порядок, втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 619 “Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів)” (далі – Порядок).
Проте доводи скаржника, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 619 не поширюється на діяльність Держцінінспекції колегія суддів вважає безпідставним, оскільки цю постанову прийнято у відповідності до статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, вимоги якої поширюються також і на відповідача.
Відповідно до п. 3 Порядку заміна у планах-графіках планових виїзних ревізій і перевірок суб’єкта господарювання, діяльність якого підлягає перевірці, та зміна строків їх проведення забороняється, крім випадків виникнення об’єктивних обставин (ліквідація, банкрутство суб’єкта господарювання, припинення його діяльності на тривалий час, обставини непереборної сили тощо). Про зміни, що вносяться до планів-графіків, відповідні контролюючі органи інформуються у триденний строк з часу прийняття такого рішення.
Керівник відповідного контролюючого органу несе персональну відповідальність за дотримання плану-графіка планових виїзних ревізій і перевірок та повинен забезпечити участь необхідної кількості службових осіб у їх проведенні (п.5 Порядку).
Пунктом 7 Порядку встановлено, що за результатами проведення планових виїзних ревізій і перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт або довідку відповідно до компетенції, що підписуються посадовими особами суб’єкта господарювання чи в яких ставиться відмітка про складення акта щодо відмови від підпису, згідно з якими керівники контролюючих органів приймають відповідні рішення та здійснюють заходи в порядку, встановленому законодавством.
У зв’язку з доповідною запискою від 29.12.05, за резолюцією Заступника начальника Держцінінспекції в Київській області проведення перевірки позивача включено в план роботи інспекції на перше півріччя 2006 року.
20.10.06 відповідачем за результатами проведення перевірки позивача було складено Акт за № 572.
Згідно ч.2 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що планова виїзна перевірка проводилася відповідачем у 2006 році – два рази, а саме, в січні-лютому та жовтні місяцях 2006 року.
Заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач зазначив, що у жовтні 2006 року мало місце поновлення перевірки, проведення якої було зупинено у лютому 2006, а сама перевірка проведена у сукупності протягом 14 робочих днів, що відповідає строкам її проведення визначеним ст. 11-1 “Про державну податкову службу в Україні”.
Відповідно ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” із наступними змінами, тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб’єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
Як вбачається із Акту відповідача від 20.10.06 № 572 перевірка позивача була проведена у наступні дні: 16.01.06, 17.01.06, 18.01.06, 19.01.06, 25.01.06, 26.01.06, 01.02.06, 02.02.06, 03.02.06, 06.02.06, 11.10.06, 12.10.06, 19.10.06, 20.10.06.
Колегія суддів, погоджуючись з висновком місцевого суду, вважає, що перевірка повинна проводитися у строк не більше 20 робочих днів, однак не в сукупності, а у відповідності до календарної періодичності.
Чинним законодавством не передбачено можливості зупинення перевірки. До того ж, будь-яких доказів, що підтверджують існування розпорядження (наказу) начальника відповідача щодо зупинення проведення перевірки останнім не було надано ні місцевому суду, ні суду апеляційної інстанції.
Також в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом розумного строку після зупинення проведення перевірки у лютому 2006 року повідомляв позивача про таке зупинення.
Твердження відповідача у скарзі, що законодавством не передбачено обов’язку інспекції попереджувати суб’єкта господарювання про зупинення перевірки колегія суддів не приймає до уваги, оскільки останнім було повідомлено позивача про зупинення проведення перевірки в зв’язку з проведенням термінових перевірок за дорученням Уряду, та її продовження листом від 09.10.06 № 1-1592.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильними висновки суду про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача, які пов’язані з проведенням перевірки Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів та їх задоволення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду м. Києва від 24.01.07 у справі № 20/665-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області – без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Ухвалу виготовлено та підписано 03.05.07
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді
Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.