КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2006 № 8/253
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Лисенко Н.Б. (довіреність № 1041 від 15.06.2006)
від відповідача -повідомлявся, але не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Придесення"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2006
у справі № 8/253 (Оленич Т.Г.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк"
до ТОВ "Придесення"
про стягнення 65728,45 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від12.10.2006 у справі № 8/253 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 57 566,12 грн. боргу, 8162,33 грн. пені, 657,29 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, позивач посилається на те, що справа розглядалась за відсутності представника відповідача, отже, господарським судом першої інстанції порушено вимоги ст. 77 ГПК України, згідно із якою господарський суд відкладає розгляд справи в разі нез’явленням в засідання представників сторін. Крім того, відповідач зазначає, що згідно із актом приймання-передачі майна б/н від 07.07.1999, складеного між СЗАТ ”Агрокомсинтез” та КСП ”Ладинське”, майно, що є предметом договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем, було передане СЗАТ ”Агрокомсинтез” КСП ”Ладинське”, яке було створене у зв’язку з реорганізацією шляхом виділення. Тобто, КСП ”Ладинське” набуло права власності на передане йому майно в порядку правонаступництва. Отже, позивач не є власником майна, яке вказане в договорі оренди, а тому не має правових підстав бути орендодавцем цього майна і вимагати орендну плату.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому позивач зазначає, що відповідач в основу своєї апеляційної скарги поклав акт приймання-передачі майна б/н від 07.07.1999, складений між СЗАТ ”Агрокомсинтез” та КСП ”Ладинське”. Однак, всупереч ст. 33 ГПК України відповідач не пояснює і не надає докази чому саме він вважає, що майно зазначене у вказаному акті і майно передане по договору оренди це одне і теж майно та яким чином взаємовідносини між СЗАТ ”Агрокомсинтез” та КСП ”Ладинське” стосуються взаємовідносин між ним та позивачем. Майно передане позивачем відповідачу по договору оренди отримане позивачем у власність за актом від 14.09.2000 держаного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ м. Чернігова, який був складений на виконання ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова. Зазначені ухвала та акт від 14.09.2000 є чинними і ніким не оскаржувались, а відповідно до ст. 49 Закону України ”Про власність” володіння майном вважається правомірним якщо інше не буде встановлено судом.
Відповідач у судове засідання не з’явився, незважаючи на те, що відповідно до ст. 97 ГПК України був належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 970620, в якому надсилалась ухвала про порушення апеляційного провадження від 08.11.2006 у справі № 8/253. Клопотань, інших заяв про відкладення розгляду справи відповідач апеляційному господарському суду не направляв, у зв’язку з чим справа розглядається відповідно до ст. ст. 75, 99 ГПК України за наявними у ній матеріалами.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника позивача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Відповідач, оскаржуючи рішення господарського суду першої інстанції, в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, так як справа № 8/253 розглядалась Господарський суд Чернігівської області за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 2 п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України підставою для скасування чи зміни рішення є порушення норм процесуального права, яке полягає у тому, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 57 566,12 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 180 від 20.03.2003 та 8 162,33 грн. пені.
Господарський суд Чернігівської області ухвалою про порушення провадження від 19.08.2006 порушив провадження по справі № 8/253 та прийняв позовну заяву до розгляду і призначив розгляд справи на 03.10.2006.
Як свідчать матеріали справи, розгляд справи 03.10.2006 не відбувся, а відбувся лише 12.10.2006. В протоколі судового засідання від 12.10.2006 та в рішенні суду зазначено, що судове засідання було перенесене з 03.10.2006 на 12.10.2006.
Відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні; про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.
Отже, якщо засідання суду 03.10.2006 не проводилось, то господарський суд першої інстанції, керуючись нормою статті 77 ГПК України, мав відкласти розгляд справи та винести відповідну ухвалу, яку направити сторонам.
Однак, в матеріалах справи така ухвала відсутня, а також відсутні інші документи, які б свідчили про те, що господарський суд першої інстанції повідомив сторін про перенесення розгляду справи на 12.10.2006, у зв’язку з чим посилання господарського суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що сторони повідомлялись про перенесення судового засідання з 03.10.2006 на 12.10.2006 не відповідає дійсності. Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 ГПК України є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Згідно із п. 11 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 ”Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.
Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення було допущено порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню.
З метою прийняття нового рішення та у відповідності зі статтею 101 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами та додатково поданими сторонами доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2003 між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди № 180 (далі договір оренди), за умовами якого позивач, як орендодавець, передав відповідачу, як орендарю, в оренду основні засоби, що зазначені в додатку № 1 до договору (п. 1.1.). Вартість майна, що передається в оренду, становить 2 583 915,88 грн. (п. 1.2.).
Згідно із підписаним сторонами актом приймання-передачі обладнання в оренду по договору оренди від 20.03.2003, що міститься в матеріалах справи, позивач передав, а відповідач прийняв перелічене в акті майно на загальну суму 2 583 915,88 грн.
Між сторонами було укладено та підписано додаткові угоди № 1 від 22.01.2004 та № 3 від 01.07.2005 до договору оренди згідно із якими склад переданого позивачем відповідачу майна змінювався і відповідно його загальна вартість зменшена до 1 084 206,07 грн.
Відповідно до п. 4.3. договору оренди перший орендний платіж вноситься до 01.12.2003 в розмірі 120,00 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 20,00 грн. Другий орендний платіж вноситься до 31.12.2003 в розмірі 18 420,00 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 3 070,00 грн. Третій орендний платіж вноситься з 01.01.2004 по 30.11.2004 в розмірі 12 000,00 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 19 200,00 грн. Наступні орендні платежі в розмірі 232 400,00 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 38 733,33 грн. вносяться щорічно в строк не пізніше закінчення 1-го (одного) року з дати, коли мав бути сплачений четвертий орендний платіж, починаючи з 2005 року, останній орендний платіж вноситься по 20.12.2016 в розмірі 399 559,06 грн. в т.ч. ПДВ в розмірі 66 593,18 грн.
Додатковими угодами № 2 від 30.03.2004 та № 3 від 01.07.2005 до договору оренди пункт 4.3. договору сторонами змінювався та викладався в нових редакціях, а 15.07.2005 сторонами укладено та підписано договір 4 про внесення змін до договору оренди № 180 від 20.03.2003, яким в пункт 4.3.договору внесено останні зміни.
Відповідно до п. 3 договору 4 про внесення змін до договору оренди № 180 від 20.03.2003 пункт 4.3.договору оренди № 180 викладено в наступній редакції:
”сума орендних платежів за період з 01.01.2005 по 30.06.2005 становить 115 244,94 грн. в т.ч. ПДВ – 19 207,49 грн., за період з 01.07.2005 по 31.12.2005 становить 49 158,04 грн. в т.ч. ПДВ – 8 193,01 грн. При цьому, сплата орендних платежів за 2005 рік в частковій сумі – 48 757,30 грн. здійснюється до 01.04.2006, в частковій сумі 48 757,30 грн. здійснюється до 01.07.2006, в частковій сумі 66 888,38 грн. до 31.12.2006. Орендний платіж за період з 01.01.2006 по 31.01.2006 становить 8 808,82 грн. в т.ч. ПДВ 1 468,14 грн. та сплачується до 01.07.2006, орендний платіж за період з 01.02.2006 по 31.12.2006 становить 31 811,62 грн. в т.ч. ПДВ – 5 301,94 грн. та сплачується до 31.12.2006. Щорічний розмір наступних орендних платежів, починаючи з 2004 року, становить 98 700,00 грн. в т.ч. ПДВ – 16 450,00 грн. та вносяться орендарем до 31 грудня кожного року. Останній орендний платіж (за 2016 рік) становить 114 378,40 грн. в т.ч. ПДВ – 19 063,07 грн. та вноситься до 20.12.2016”.
Отже, відповідач мав сплатити орендні платежі за 2005 рік в сумі 48 757,30 грн. та за січень 2006 року в сумі 8 808,82 грн., що разом становить 57 566,12 грн., в строк до 01.07.2006.
Відповідно до п. 4.4. договору оренди відповідач зобов’язався своєчасно сплачувати передбачені цим договором орендні платежі.
Докази здійснення відповідачем сплати орендних платежів за 2005 рік та за січень 2006 року в матеріалах справи відсутні, не надав їх останній і в ході розгляду апеляційної скарги, а тому апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов договору оренди сплату орендних платежів не здійснив.
Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки відповідач свого обов’язку щодо сплати орендних платежів не виконав, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором оренди, яка підтверджена матеріалами справи, а документи про її погашення відповідач не надав, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 57 566,12 грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.
Пункт 4.4. договору оренди передбачає, що у випадку прострочки відповідачем сплати позивачу орендних платежів, відповідач має право стягнути пеню в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочки.
Оскільки відповідач свого зобов’язання щодо здійснення сплати орендних платежів своєчасно не виконав, то правомірно задоволена господарським судом першої інстанції також і вимога позивача про стягнення з відповідача 8 162,33 грн. пені.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не є власником майна, яке є об’єктом оренди за договором оренди № 180, а тому не має правових підстав бути орендодавцем цього майна і вимагати орендну плату, апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 у справі № 8/101 за позовом ВАТ ”Банк ”Демарк” до ТОВ ”Придесення” про стягнення 49 293,63 грн. заборгованості по орендній платі за договором оренди № 180 від 20.03.2003, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2006 встановлено, що посилання ТОВ ”Придесення” на те, що ВАТ ”Банк ”Демарк” не є власником майна зазначеного в договорі оренди є необґрунтоване і не підтверджене належними доказами; відповідно до абзацу 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції та задоволення позову повністю.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від 12.10.2006 у справі №8/253 скасувати.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Придесення” (ідентифікаційний код 32340118, п/р 26004300001135 в ВАТ ”Банк ”Демарк” м.Чернігів, МФО 353575) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Банк ”Демарк” (ідентифікаційний код 19357516, кор.рах. 32002153701 в облуправлінні НБУ, МФО 353575) 57 566,12 грн. заборгованості, 8 162,33 грн. пені, 657,29 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу наказів доручити Господарському суд Чернігівської області.
Матеріали справи № 8/523 повернути до Господарського суду Чернігівської області
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.