ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

Справа №2а-6301/09/1370

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

7 жовтня 2009 року                                                                         

 

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Лемеха Л.Я .

  

за участю:

представника позивача - Хом'яка Є.Л.

перекладача - ОСОБА_2

відповідача -ОСОБА_1

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1про примусове видворення за межі території України , -

 

в с т а н о в и в :

Мостиський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 27.09.2009 року здійснив незаконний перетин державного кордону із України до Республіки Польща. Позивач вважає, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, мешканець АДРЕСА_1, порушив законодавство України з прикордонних питань і підлягає примусовому видворенню з України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні подав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Судом встановлено, що 27.09.2009 р. о 23 год. 20 хв. прикордонним нарядом "Оперативно-пошукова група" від ВПС "Шегині" на напрямку 513 прикордонного знаку на відстані 5000 метрів від лінії державного кордону (територія Мостиського району Львівської області) було затримано громадянинаОСОБА_1 при спробі незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску з України в Республіку Польща.

Вивчаючи матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу

Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб, використовуючи при цьому міжнародні злочинні угруповання.

З практики Європейського суду з прав людини випливають три умови, що є обов'язковими для визначення посягання на особисту свободу. Правомірними є законність, мета, підстава позбавлення свободи.

В першу чергу є законність, вищевказані нормативні акти підтверджують законність утримання іноземної особи.

Друге: Мета здійснення затримання особи, це запобігання вчинення правопорушень (можливо в деяких випадках і злочинів) затриманого особою.

Трете: Підставою є законне тримання особи для здійснення з мстою запобігання її спроби незаконного перетинання державного кордону та вжиття заходів з метою видворення (депортації) або екстрадиції. Даний пункт він прочитаний з п. 1, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 1950 року.

На даний час відповідач документів, що посвідчують особу не має, кошти для виїзду з території України у нього відсутні. Працевлаштуватись па території України не має змоги, родичів на території Україні не має, до міграційної служби з заявою про набуття статусу біженця не звертався.

Відповідно до п. 3.1.1, 3.1.3 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, яке затверджено наказом МВС України 16.10.2007 року № 390, іноземці, які незаконно перебувають в Україні, поміщаються до пункту тимчасового перебування на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі держави в примусовому порядку, але не більше ніж на 6 місяців. Поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця, постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.

Беручи до уваги те, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 не має близьких родичів, власного житла, постійного джерела існування та законних представників на території України, а також те, що він незаконно перетнув державний кордон з метою подальшого транзитного пересування без належним чином оформлених проїзних документів по території України з ціллю потрапити до Республіки Польща, тим самим своїми діями грубо порушив вимоги ст. 25, ст. 28 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без і громадянства», та згідно вимог ч.2, ч.5 ст.32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підлягає примусовому видворенню за межі території України.

Крім, того як свідчать надані суду письмові докази відповідач визнає факт незаконного перетинання кордону держави України без відповідного дозволу та порушення норм чинного законодавства України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, які відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 р. «Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію», ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Примусово видворити громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження за межі України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. .

 

Суддя:                                                                                                 Брильовський Р.М.                                             

 

Повний текст постанови виготовлено 07.10.2009 р.