Справа № 2a-2372/08
ряд стат. звіту № 28
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2008 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І. при секретарі судового засідання - Боринській І.В. за участю
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Бондар С.М. - головний спеціаліст-юрисконсульт головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (довіреність від 05.11.2008 р. № 10664/07)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про поновлення строку звернення до суду та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитини війни, -
ВСТАНОВИВ:
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі -позивач) з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді (далі - відповідач), яким просить поновити строк звернення до суду та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни за 2006 - 2007 роки у сумі 2733,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що народилася в 1935 році, відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (далі - Закон 2195) належить до соціальної категорії "дитина війни". Згідно ст. 6 Закону 2195 зі січня 2006 року позивач має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі ЗО відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006 -2007 роках така допомога їй не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено норми Закону 2195, а відтак просила зобов'язати відповідача нарахувати невиплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 - 2007 роки в розмірі 2733,30 грн. Просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, та про порушення прав їй стало відомо з моменту висвітлення даного питання в засобах масової інформації, в зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України зазначеного рішення.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з мотивів, викладених в наданих в судовому засіданні письмових запереченнях, а саме: Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону 2195, у відповідності з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції положення п. 12 ст. 71 "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону 2195, з урахуванням статті 111 Закону України "Про держбюджет України на 2007 рік", яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із . статтею 6 Закону 2195 виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія
Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50 відсотків від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни. Стаття 6 Закону 2195 передбачає, що "дітям війни" пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком. Одночасно, стаття 7 цього Закону передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний Фонд України, здійснює свої повноваження на підставі п. 15 Положення, через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного Фонду України в м. Ужгороді здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України, бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України. Пункт 9 Положення про Пенсійний Фонд України передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають (кошти загальнообов'язкового державного пенсійного страхування або кошти пенсійного забезпечення). На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно, дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що Законом 2195 передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду (що здійснює керівництво солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування) відсутні. Відмічають також, що законодавець, встановлюючи в статті 6 Закону 2195 підвищення до пенсії даній соціальній категорії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії, не визначив величини, яку слід застосовувати для розрахунку такого підвищення. Питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується виключно для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", мало бути вирішено у законодавчому порядку, шляхом внесення змін до Закону 2195. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, отже немає підстав для задоволення вимог щодо обов'язку провести перерахунок пенсій І забезпечити їх виплату.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове і задоволення позову, виходячи з наступного: Судом встановлено, що позивач є "дитиною війни" в розумінні ст. 1 Закону 2195. Відповідно до ст. 6 Закону 2195 позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону 2195 було зупинено. Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік". Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 відсотків, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 28
Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV(далі - Закон 1058), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, ч. З ст. 28 цього Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно
з цим Законом. Однак, враховуючи той факт, що Закон 1058 є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Dnyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону 1058 для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом 2195, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що, на думку суду, не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону 1058. Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону 2195 не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону 1058 рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді є належним відповідачем по даній справі. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити перерахунок пенсії позивачеві за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати.
Відповідно до ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Зазначена норма Кодексу зобов'язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому застосовуючи відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України аналогію закону, суд приходить до висновку, що позивачем не було пропущено строк звернення до адміністративного суду і перерахунок пенсії позивача слід провести з 9 липня 2007 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 (до кінця бюджетного року).
Із змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії. Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та, задовольняючи позов в цій частині, визнати бездіяльність даного управління протиправною. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання І захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково;, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Відповідно до ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.12.2008 року проголюючі
І вступну та резолютивну частину Постанови.
Керуючись ст. ст. 17, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді [про поновлення строку звернення до суду та нарахування недоплаченої щомісячної* державної соціальної [допомоги дитини війни - задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді протиправною.
3. .Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити перерахунок пенсії ; ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подасться протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.