КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.11.2006                                                                                           № 13/92

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                     Дегтярюк Л.О.  

 За участю представників:

 від позивача - Голінка В.С. – юрисконсульт (дов. №1733-41 від 06.11.2006);

 від відповідача - Гомон Г.Р. – начальник юридичного відділу (дов. №П/9-8-29юр від 10.02.2006)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Української державної корпорації "Укрмонтажспецбуд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2005

 у справі № 13/92 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Закарпатського обласного центру зайнятості

 до                                                   Української державної корпорації "Укрмонтажспецбуд"

             

                       

 про                                                  стягнення 636 974,74 грн.

 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від10.10.2006 у справі № 13/92 на підставі ст. 69 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено за заявою представника відповідача, погодженою з представником позивача.

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду міста Києва від15.11.2005 у справі №13/92 позов Закарпатського обласного центру зайнятості до Української державної корпорації ”Укрмонтажспецбуд” задоволено частково, за рішенням припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 579 067 грн. основного боргу; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 44 028,48 грн. пені; стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України 6 230,95 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь Державного підприємства ”Судовий інформаційний центр”; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що станом на день прийняття рішення у  справі основний борг відповідача перед позивачем за договором № ЗК1-ГП на виконання підрядних робіт від 16.01.2004 погашений, тому відповідно до п. п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення основного боргу у зв’язку з відсутністю предмету спору; в договорі сторони не встановили відповідальність у формі неустойки за прострочення відповідачем повернення неосвоєних сум авансових платежів отриманих від позивача, тому вимоги позивача щодо стягнення 36 666,69 грн. пені за неосвоєння відповідачем авансових коштів задоволенню не підлягають; у зв’язку із тим, що відповідач припустився прострочення термінів виконання робіт по етапах відповідно до додатків (календарні плани), затримку надання Актів виконаних робіт по ф. КБ-2в та ф. КБ-3, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на підставі п. 5.2. договору підлягає стягненню пеня за період з 25.05.2004 по 29.08.2005 у розмірі 44 028,48 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2005 у справі № 13/92 в частині стягнення 44 028,48 грн. пені з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

В описовій та резолютивній частинах рішення господарського суду першої інстанції існує розбіжність в зазначенні судом розміру суми основної заборгованості, від стягнення якої відмовився позивач у зв’язку з її погашенням, та розміром суми, провадження по якій підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені у господарського суду першої інстанції не було, виходячи з того, що: відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано; пунктом 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 встановлено, що підрядник зобов’язується використати одержаний аванс на цільові потреби протягом трьох місяців після одержання авансу, тобто, після закінчення трьохмісячного строку у позивача виникає право на застосування до відповідача штрафних санкцій, але з дотриманням вимог п. 6 ст. 232 ГК України; таким чином, позивач мав право в межах вимог п. 6 ст. 232 ГК України нарахувати пеню по кожному платіжному дорученню окремо.

Згідно із п. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до п. 5.3 договору № ЗК1-ГП від 16.01.2004 позивач (за договором замовник) зобов’язаний в 2-денний термін з моменту підписання договору надати необхідну проектну документацію і необхідні дозвільні документи по об’єкту; відповідач (за договором генпідрядник) з моменту отримання вказаної документації відповідно до п. п. 3.1, 4.1 договору розпочинає комплекс робіт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Однак, позивач в порушення п. 5.3. договору № ЗК1-ГП не забезпечив відповідача необхідною документацією, що не дало можливості відповідачу виконати роботи за умовами договору, у зв’язку з чим відповідач мав бути звільнений від відповідальності на підставі п. 3 ст. 219 ГК України.

Заявник також не погоджується з розміром стягнутого з нього державного мита, оскільки за оскаржуваним рішенням з нього було стягнуто 44 028,48 грн. пені і 1% державного мита від вказаної суми становить 440,28 грн., а не 6 230,95 грн. стягнуті за рішенням суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги та просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2005 у справі № 13/92 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення, посилаючись на те, що: відповідач порушив взяті на себе зобов’язання за договором № ЗК1-ГП, у зв’язку з чим відповідно до п. 5.2 договору зобов’язаний сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми невиконаних робіт, а тому посилання відповідача на п. 6 ст. 232 ГК України є безпідставним та необґрунтованим; посилання відповідача на порушення позивачем п. 5.3 договору також є безпідставним, оскільки відповідач не надав жодних письмових доказів про можливе затримання чи призупинення виконання робіт по незалежним від нього причинам та інформування позивача про вказані обставини, як це передбачено п. 4.3 договору.

При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 579 067 грн. невикористаної суми авансу, перерахованої для виконання підрядних робіт, 57 907 грн. пені на підставі п. 5.2. договору № ЗК1-ГП на виконання підрядних робіт від 16.01.2004 за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором, та просив розірвати укладений з відповідачем договір № ЗК1-ГП на виконання підрядних робіт від 16.01.2004.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, в уточненнях від 12.10.2005 та від 14.11.2005 просив стягнути з відповідача 80 695,17 грн. пені, яка складається з 44 028,48 грн. пені за прострочену дебіторську заборгованість та невиконання договірних зобов’язань за договором підряду та пені в розмірі 36 666,69 грн. від суми невиконаних робіт передбачених планом будівельно-монтажних робіт на 2004 рік, а також зазначав, що станом на 29.08.2005 заборгованість в розмірі 579 057 грн. відповідачем погашена шляхом виконання робіт на суму 130 621 грн. та поставкою матеріальних ресурсів. До уточнення позовних вимог від 12.10.2005 позивачем було додано розрахунок нарахування пені, з якого вбачається, що позивачем пеня в розмірі 44 028,48 грн. за період з 25.05.2004 по 29.08.2005 нарахована за неповернення (не освоєння) невикористаної суми авансу після спливу тримісячного строку згідно із п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, а не за порушення договірних зобов’язань, в той час як пеня в розмірі 36 666,39 грн. нарахована позивачем по п. 5.2. договору № ЗК1-ГП на виконання підрядних робіт від 16.01.2004.

Між Закарпатським обласним центром зайнятості, як замовником, та Українською державною корпорацією “Укрмонтажспецбуд”, як генпідрядником, було укладено договір № ЗК1-ГП на виконання підрядних робіт від 16.01.2004 (далі договір), за умовами якого замовник доручив, а генпідрядник взяв на себе зобов’язання по виконанню робіт по будівництву закладу соціального призначення центру зайнятості у Закарпатській області, а саме: в м. Ужгород (п. 1.2 договору); генпідрядник здає в обумовлені терміни об’єкт в експлуатацію замовнику, усуває протягом гарантійного терміну експлуатації об’єкту недоробки, обумовлені неякісним виконанням робіт (п. 1.3 договору). Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного його виконання сторонами (п. 12.1. договору).

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що вартість робіт визначається додатком № 1 (протокол узгодження договірної ціни) до даного договору, який є його невід’ємною частиною і розрахований у відповідності до кошторису.

В протоколі погодження про договірну ціну на виконання робіт по будівництву Ужгородського районного центру зайнятості у Закарпатській області (додаток № 1 до договору) сторонами досягнуто погодження про розмір ціни на виконання робіт у сумі 4 791 666,67 грн., в т.ч. ПДВ 958 333,33 грн., тобто вартість договору складає 5 750 000,00 грн.; цей протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між замовником та генпідрядником.

Додатковою угодою № 1 від 09.08.2004 про внесення змін в договір № ЗК1-ГП від 16.01.2004 сторони внесли зміни в додаток № 1 до договору № ЗК1-ГП від 16.01.2004, а саме встановили, що вартість робіт згідно з договірною ціною складає 5 482 937 грн., в т.ч. ПДВ 913 823 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунки за даним договором безпосередньо здійснюються згідно із календарними планами із зазначенням етапів виконання робіт, що є невід’ємною частиною договору: при виконанні видів робіт, етап завершення яких становить один місяць, замовник сплачує генпідряднику 100% вартості таких робіт на умовах авансу; при виконанні видів робіт, етап завершення яких до 3-х місяців (згідно із будівельними нормами), замовник сплачує генпідряднику аванс в розмірі 30% вартості таких робіт; остаточний розрахунок по завершенні етапів робіт виконується на підставі актів виконаних підрядних робіт.

Згідно із п. 2.5 договору замовник забезпечує безперервне фінансування будівництва об’єкта відповідно з графіком фінансування (додаток № 2).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами складено два графіки фінансування (додатки № 2 до договору). Відповідно до одного графіку фінансування, який називається ”календарний графік по фінансуванню об’єкта” загальний розмір фінансування становить 5 000 000 грн. Відповідно до другого графіку фінансування, який називається ”графік фінансування робіт міського центру зайнятості в м. Ужгороді Закарпатської області на 2004 рік” розмір фінансування становить 1 700 000 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу аванс на виконання замовлених робіт по будівництву об’єкту на загальну суму 1 490 000 грн., про що свідчать платіжні доручення № 370 від 25.02.2004 на суму 200 000,00 грн., № 697 від 05.04.2004 на суму 100 000,00 грн.; № 1383 від 22.06.2004 на суму 400 000,00 грн.; № 2028 від 21.08.2004 на суму 450 000,00 грн.; № 2308 від 27.09.2004 на суму 340 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору термін початку та закінчення робіт по об’єкту визначається відповідно до календарного графіку проведення робіт (додаток № 3), що є невід’ємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи сторонами були підписані два додатки № 3 до договору, тобто складено два графіки виконання робіт міського центру зайнятості в м. Ужгороді Закарпатської області на 2004 рік без зазначення дати їх складання. Відповідно до одного графіку виконання робіт міського центру зайнятості в м. Ужгороді Закарпатської області на 2004 рік генпідрядник повинен був розпочати роботи в березні 2004 року, а згідно з іншим графіком виконання робіт міського центру зайнятості в м. Ужгороді Закарпатської області на 2004 рік генпідрядник повинен був розпочати роботи в серпні 2004 року. Однак, із двох графіків виконання робіт міського центру зайнятості в м. Ужгороді Закарпатської області на 2004 рік вбачається, що генпідрядник повинен був закінчити виконання робіт в грудні 2004 року.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач станом на 01.01.2005 виконав роботи на загальну суму 910 942,60 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт форми №КБ-2в за серпень, жовтень, грудень 2004р. по будівництву Ужгородського міського центру зайнятості та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3 за 2004 рік підписаними позивачем та відповідачем.

Отже, оскільки позивач перерахував відповідачу на виконання замовлених робіт по будівництву об’єкту аванс в сумі 1 490 000 грн., а відповідач виконав у 2004 році роботи лише на суму 910 942,60 грн., то станом на 01.01.2005, а також на час звернення позивача з даним позовом до суду, неосвоєною (невикористаною) відповідачем залишилась сума авансу у розмірі 579 057,40 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та підтверджує сам позивач, що під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідачем станом на 01.07.2005 було виконано роботи на суму 130 621 грн. (що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2005 року та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2005 року), а залишок заборгованості в розмірі 448 436 грн. погашено шляхом поставки останнім на об’єкт матеріальних цінностей.

Таким чином, враховуючи, що на час винесення рішення господарським судом першої інстанції відповідач освоїв (використав) 579 067,40 грн. перерахованого позивачем авансу, господарський суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача авансу в сумі 579 057,40 грн. на підставі п.п 1-1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 80 695,17 грн., яка складається з пені за не освоєння коштів, прострочену дебіторську заборгованість та невиконання договірних зобов’язань по договору підряду апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З метою з’ясування усіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами від 12.09.2006, від 10.10.2006, від 09.11.2006, від 16.11.2006 зобов’язав позивача та відповідача надати детальний розрахунок нарахування пені по п. 5.2. договору в якому зазначити конкретно які роботи, якої вартості і в які строки відповідач повинен був виконати відповідно до умов договору з додатками та які роботи і якої вартості, згідно із актами виконаних робіт, виконав відповідач, а також конкретно вказати, які роботи та на яку суму не були виконані у строки визначені у додатку № 3 до договору та кількість прострочених днів і пеню, з врахуванням п. 6 ст. 232 ГК України.

На виконання вимог вказаних ухвал позивач надав обґрунтований розрахунок нарахування пені за не освоєння та неповернення одержаного авансу у строки визначені  у п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва прострочену дебіторську заборгованість, а також за невиконання договірних зобов’язань за договором підряду та об’єктний кошторис № 2-1 на будівництво міського центру зайнятості. Відповідач вимог апеляційного господарського суду не виконав.

З наявних в матеріалах справи документів та наданого позивачем на виконання вимог апеляційного господарського суду обґрунтованого розрахунку пені з документальним підтвердженням вбачається, що графіком виконання робіт передбачалось виконання відповідачем будівельно-монтажних робіт, а саме: підземна частина протягом серпня 2004 року на суму 220 953 грн., наземна частина протягом вересня - грудня 2004 року на суму 1 045 148 грн., в тому числі такі роботи з технології будівництва по розділам: каркас на суму 64 361 грн., стіни та перегородки на суму 470 422 грн., перемичка на суму 35 790 грн., перекриття на суму 293 517 грн., покрівля н суму 181 058 грн. Всього до кінця року відповідач повинен був виконати роботи на загальну суму 1 700 000 грн., а виконав лише роботи на суму 910 942,60 грн. Отже, з серпня по грудень 2004 року відповідачем не виконані роботи на суму  789 057,40грн., у зв’язку з чим відповідачем нарахована на підставі п. 5.2. договору за період з 01.01.2005 по 30.06.2005 пеня у сумі 35 119,43 грн. (див. обґрунтований розрахунок позивача від 30.11.2006).

Дослідивши надані сторонами документи, наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача по п. 5.2. договору № ЗК1-ГП на виконання підрядних робіт від 16.01.2004 пені в розмірі 35 119,43 грн. за період з 01.01.2005 по 30.06.2005 з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.2 договору за невиконання термінів по етапах робіт відповідно до додатків (календарні плани), затримку надання актів виконаних робіт по ф. КБ-2в та ф. КБ-3, не здачу об’єктів Державній комісії в передбачені договором терміни, генпідрядник сплачує пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми невиконаних робіт.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За умовами обох графіків виконання робіт міського центру зайнятості в м. Ужгороді Закарпатської області на 2004 рік (додатки № 3 до договору ) відповідач повинен був закінчити виконання робіт на об’єкті 31.12.2004, отже, виходячи зі змісту п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення термінів виконання робіт на об’єкті припиняється 30.06.2005.

На підставі викладеного апеляційний господарський суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня на підставі п. 5.2. договору в розмірі 35 119,43 грн. за період з 01.01.2005 по 30.06.2005.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за неповернення (неосвоєння) невикористаної суми авансу після спливу тримісячного строку згідно із п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною. Замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом). Розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт. Підрядник зобов’язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором (контрактом) робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об’єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

Отже, виходячи з приписів вказаної норми відповідач, отримавши від позивача аванс, зобов’язаний був протягом трьох місяців після одержання авансу використати його, а після спливу тримісячного терміну невикористані суми авансу повернути позивачу.

Статтею 611 та частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені).

В Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 не встановлена відповідальність підрядника за невиконання вимог п. 19 названого Порядку щодо неповернення невикористаної ним суми авансу після спливу тримісячного терміну після його одержання.

В договорі № ЗК1-ГП на виконання підрядних робіт від 16.01.2004 сторони також не передбачили сплату відповідачем пені за порушення зобов'язання передбаченого п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764.

В пункті 5.2 зазначеного договору сторони обумовили, що відповідальність відповідача у вигляді сплати пені наступає лише у випадку: 1) невиконання підрядних робіт в строк, 2) затримки надання актів виконаних робіт, 3) нездачу об’єктів державній комісії. Таким чином, ні п. 5.2., ні будь-яким іншим пунктом договору не передбачено обов’язку відповідача сплатити пеню за прострочення дебіторської заборгованості та неповернення невикористаного авансу, що у свою чергу свідчить необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення пені у сумі 44 028,48 грн.

Таким чином, на підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за неповернення (неосвоєння) невикористаної суми авансу після спливу тримісячного строку згідно із п. 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва задоволенню не підлягає.

Посилання позивача під час розгляду справи в апеляційному господарському суді на п. 6 ст. 231 ГК України, як на підставу стягнення пені за неповернення (не освоєння) невикористаної суми авансу після спливу тримісячного строку не приймаються апеляційним господарським судом до уваги, оскільки під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивач не зазначав вказану норму, як підставу для стягнення з відповідача пені за неповернення останнім невикористаних сум авансу, а відповідно до абзацу 3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України ”Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Тобто, вказаною нормою встановлено, що розмір пені визначається в договорі. Позивач вважає, що такий розмір встановлений в п. 5.2. договору. Однак, як вбачається з умов п. 5.2. договору розмір пені за неповернення відповідачем невикористаних сум авансу сторонами не визначений. Пунктом 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 такий розмір також не визначений. Отже, підстави для стягнення з відповідача пені за неповернення ним невикористаних сум авансу відсутні.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач в порушення п. 5.3. договору № ЗК1-ГП не забезпечив відповідача необхідною документацією, що не дало можливості відповідачу виконати роботи за умовами договору, у зв’язку з чим відповідач має бути звільнений від відповідальності на підставі п. 3 ст. 219 ГК України, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.3 договору позивач, зокрема, зобов’язаний в 2-денний термін з моменту підписання договору надати необхідну проектну документацію і необхідні дозвільні документи по об’єкту.

В матеріалах справи міститься дозвіл № 32 від 18.03.2004 на проведення позивачем земляних робіт за адресою: вул. Новака, 45, відповідно до якого проведення позивачем земляних робіт погоджено із Ужгородським міським районом електричних мереж 24.03.2004, Центром технічної експлуатації місцевого телефонного зв’язку 23.03.2004, ВУ ВКГ м. Ужгород 23.03.2004, МІСЬСВІТЛО 22.04.2004, ВАТ ”Закарпатгаз” 23.03.2004, ДПЗГ ”Агромікс” 23.03.2004, ”Ужгородтеплокомуненерго” 23.03.2004, Інспекцією ”Держархбудконтроль”.

Щодо ненадання позивачем проектної документації апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п. 3.3. договору у разі неможливості виконання робіт відповідно до п. 3.2. через об’єктивні обставини, відповідач письмово сповіщає позивача про настання таких обставин та орієнтовний термін закінчення робіт впродовж 10-ти днів з дати настання обставин. В матеріалах справи докази письмового повідомлення відповідачем позивача про неможливість виконання визначених договором робіт  у зв’язку з ненаданням позивачем проектної документації відсутні. Крім того, відповідач не вказав, які саме проектні документи не були надані позивачем без яких відповідач не міг виконати передбачені договором роботи.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито повинно бути покладене на нього пропорційно розміру задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а заборгованість в розмірі 579 067 грн. відповідач погасив під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції, то витрати пов’язані зі сплатою державного мита в розмірі 5 790,67 грн. ( 1% від 579 067 грн. ) покладаються на відповідача.

Якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов’язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 26.06.1995 № 01-8/453 ”Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів”).

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 35 119,43 грн., то з відповідача на підлягає стягненню також державне мито в розмірі 351,19 грн., що становить 1% від стягнутої суми пені.

Отже, на підставі ст..49 ГПК України на відповідача покладається сплата державного мита у сумі 6 141,86 грн. (5 790,67 грн.+351,19 грн.).

Твердження представника відповідача під час розгляду апеляційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах вимог апеляційної скарги апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до абзацу 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом також не приймаються до уваги і не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки не вбачається наявності обставин, що свідчили б про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, на підставі вищевикладених обставин та матеріалів справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача пені на підставі п. 5.2. договору в розмірі 35 119,43 грн., у зв’язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 

Рішення Господарського суду міста Києва від15.11.2005 у справі №13/92 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

”Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення з Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” заборгованості в розмірі 579 067,40 грн.

Стягнути з Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15, код ЄДРПОУ 00012256) на користь Закарпатського обласного центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Закарпатській області (88009, м. Ужгород, вул. Бородіна, 14, код ЄДРПОУ 02771546) 35 119,43 грн. пені.

Стягнути з Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15, код ЄДРПОУ 00012256) на користь Державного бюджету України 6 141,86 грн. державного мита.

Стягнути з Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15, код ЄДРПОУ 00012256) на користь Державного підприємства ”Судовий інформаційний центр” 51,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити”.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Справу № 13/92 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.