КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2007 № 15/207-42/395
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Рябухи В.І.
Гольцової Л.А.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
від позивача -Бернацька О.В. (дов. від 06.03.07 № 14-74);
відповідача: Литвиненко Л.І. (дов. від 27.12.06 № юр-670/д); Тарасевич М.К. (дов. від 12.12.06 № юр-600/д);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.09.2005
у справі № 15/207-42/395 (Паламар П.І.)
за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення боргу, неустойки сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 264071340,67 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.02.05 у справі № 15/207 (головуючий суддя Хоменко М.Г., судді Пилипенко О.Є., Шабунін С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 222 381 250,01 грн. основного боргу, 14 334 958,32 інфляційних нарахувань, 5 010 714,59 грн. три проценти річних, 22 344 417,73 грн. пені, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій, посилаючись на неналежне дослідження обставин та матеріалів справи, просить рішення скасувати, відмовивши позивачеві у задоволенні його вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.05 у справі № 15/207 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” було задоволено частково. На користь позивача було стягнуто 222 381 250,01 грн. основного боргу, 14 334 958,32 інфляційних нарахувань, 5 010 714,59 грн. три проценти річних, 11 172 208,86 грн. пені, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду від 16.06.05 у справі №15/207 касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 15.02.05 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.05, а справу передано до Господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суддів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.07.05 справу №15/207 прийнято суддею П.І. Паламар до свого провадження та присвоєно їй №15/207-42/395.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.05 у справі № 15/207-42/395 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 222381250,01 грн. боргу, 14334958,34 збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5010714,59 грн. три проценти річних з простроченої суми, 22344417,73 грн. пені, 1700 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати у зв’язку із порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення судом обставин справи та порушення прав і законних інтересів ВАТ “Укрнафта”, та прийняти нове рішення, яким в позові НАК “Нафтогаз України” відмовити повністю.
Зокрема, відповідач посилається на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.05 у справі № 15/207, якою було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.04.05 та рішення господарського суду міста Києва від 15.02.05, а справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Як вбачається зі згаданої постанови ВГСУ, скасування вищезазначених судових рішень мало місце з підстав їх невідповідності Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення” та порушення статей 38, 43, 65, 84. 105 ГПК України щодо забезпечення повного, об’єктивного та всебічного розгляду справи. У постанові Вищого господарського суду України було зазначено, що суд першої інстанції взагалі не проаналізував наданий позивачем розрахунок, проте погодився з ним.
До того ж судом не з’ясовувалося питання наявності умов цивільно–правової відповідальності відповідача. Суд не перевірив доводи відповідача про відсутність його вини у несвоєчасному розрахунку і взагалі можливість такого розрахунку через наявність безспірного боргу перед ним позивача у розмірі, який перевищує ціну позову, зокрема, чи дійсно має місце такий борг, як він впливає на можливість відповідача розрахуватися за даними вимогами, чи вживались заходи щодо припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог і які саме.
Позивач вважає рішення місцевого суду законним та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.
13.12.05 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судово–бухгалтерської експертизи. Позивач просив суд залишити це клопотання без задоволення, стверджуючи, що визначення стану розрахунків між сторонами не потребує спеціальних знань.
Клопотання відповідача було задоволено ухвалою суду від 21.12.05 з тих підстав, що проведення експертизи з врахуванням змісту первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку та документів податкової звітності, в тому числі декларацій розрахунків тощо, потребує саме спеціальних знань.
Отримавши від Київського НДІ судових експертиз висновок судово–бухгалтерської експертизи № 5125/5126 у справі № 15/207–42/395, судова колегія ухвалою від 13.03.07 поновила провадження у справі з призначенням розгляду справи на 11.04.07.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні і додатково надані докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
28 березня 2003 року між сторонами по справі було укладено договір № 29/103-Г купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов’язався передати відповідачеві (покупець) в березні 2003 року природний газ в кількості 50 000 000 м3 загальною вартістю 13 812 500 грн., отриманий на виконання Угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.01, а відповідач – прийняти та не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки, оплатити природний газ по ціні 276, 25 грн./1000м3 .
Відповідно до п. 10.1 договору він вважається укладеним з дати підписання його уповноваженими представниками сторін та діє в частині поставки газу до 30.04.03, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення.
01.04.03 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору від 28.03.03 № 29/103-Г, в якій сторони домовилися про те, що позивач у квітні 2003 року зобов'язується передати у власність відповідачу газ у обсязі 50 000 000,00 куб. м загальною вартістю 13812 500,00 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Ціна газу за 1000 куб. м. залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Акт приймання - передачі газу у квітні 2003 року підписується сторонами до 30.04.2003. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
У додатковій угоді № 2 від 10.04.2003 сторони домовились, що позивач додатково у квітні-травні 2003 року зобов'язується передати у власність відповідачу газ у обсязі 30 000 000,00 куб. м загальною вартістю 8 287 500,00 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Акт приймання - передачі газу у травні 2003 року підписується до 31.05.2003р. Договір діє в частині поставки газу до 31.05.2003р. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
Відповідно до додаткової угоди № 3 від 29.05.2003 сторони домовились, що позивач у травні 2003 року зобов'язується передати у власність відповідачу газ у обсязі 80 000 000,00 куб. м загальною вартістю 22 100 000,00 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Акт приймання - передачі газу у травні 2003 року підписується до 05.06.2003р. Договір діє в частині поставки газу до 31.05.2003р. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
У додатковій угоді № 4 від 24.06.2003 сторони домовились, що позивач у червні 2003 року зобов'язується передати у власність відповідачу газ у обсязі 80 000 000,00 куб. м загальною вартістю 22 100 000,00 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Акт приймання - передачі газу у червні 2003 року підписується до 30.06.2003р. Договір діє в частині поставки газу до 30.06.2003р. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
Згідно з додатковою угодою № 5 від 01.07.2003 сторони домовились, що позивач додатково у липні 2003 року зобов'язується передати у власність відповідачу газ у обсязі 30 000 000,00 куб. м загальною вартістю 8 287 500,00 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Природний газ був отриманий позивачем на виконання угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001р. та за зовнішньоекономічними контрактами - контрактом від 14.05.2001. № 14/404, контрактом від 05.12.2002р. № 100 та контрактом від 05.12.2002р. № 101. Акт приймання - передачі газу у липні 2003 року підписується до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки. Договір діє в частині поставки газу до 30.07.2003р. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
У додатковій угоді № 6 від 23.07.2003 сторони домовились, що позивач додатково у липні 2003 року зобов'язується передати у власність відповідачу природний газ у обсязі 80 000 000,00 куб. м загальною вартістю 22 100 000,00 грн., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн.(сума ПДВ = 0,00 грн.). Природний газ був отриманий позивачем на виконання Угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001р. та за зовнішньоекономічним контрактом купівлі - продажу газу від 07.05.2003р. № 14/491, який був укладений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2003р. № 894 „Про поставку природного газу з Республіки Узбекистан". Акт приймання - передачі газу у липні 2003 року підписується до 31.07.2003р. Договір діє в частині поставки газу до 31.07.2003р. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
У додатковій угоді № 7 від 28.07.2003 позивач додатково у серпні 2003 року зобов'язався передати у власність відповідачу газ у обсязі 30 000 000,00 куб. м загальною вартістю 8 287 500,00 грн., а відповідач прийняти та оплатити його на умовах договору. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Природний газ був отриманий позивачем на виконання угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001 та за зовнішньоекономічними контрактами -контрактом від 14.05.2001 № 14/404, контрактом від 05.12.2002р. № 100 та контрактом від 05.12.2002р. № 101. Акт приймання - передачі газу у серпні 2003 року підписується до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки. Договір діє в частині поставки газу до 31.08.2003р. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
У додатковій угоді № 8 від 28.08.2003 сторони позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у серпні 2003 року природний газ у обсязі 70 000 000,00 куб. м загальною вартістю 19 337 500,00 грн. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Акт приймання - передачі газу у серпні 2003 року підписується до 31.08.2003р. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання;
Згідно додаткової угоди № 9 від 29.08.2003 сторони домовилися, що позивач зобов'язується додатково передати у власність відповідачу у вересні - грудні 2003 року природний газ у обсязі 120 000 000,00 куб. м загальною вартістю 33 150 000,00 грн. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1. договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Природний газ був отриманий позивачем на виконання угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001 та за зовнішньоекономічними контрактами - контрактом від 14.05.2001 № 14/404, контрактом від 05.12.2002 № 100 та контрактом від 05.12.2002 № 101. Акт приймання - передачі газу підписується до десятого числа місяця, наступного за місяцем поставки. Договір діє до 31.12.2003. Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання;
У додатковій угоді № 10 від 26.09.2003 сторони домовилися про те, що позивач зобов'язується додатково передати у власність відповідачу природний газ у обсязі 85 000 000,00 куб. м, у вересні 2003 року - 5 000 000,00 грн., у жовтні 2003 року - 80 000 000,00 грн. загальною вартістю 23 481 250,00 грн. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1 договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Решта умов договору залишаються незмінними і обов'язковими для виконання.
Відповідно до додаткової угоди № 11 від 27.10.2003 сторони домовилися , що позивач зобов'язується додатково передати у власність відповідачу у листопаді 2003 року природний газ у обсязі 100 000 000,00 куб. м загальною вартістю 27 625 000,00 грн. Ціна газу за 1000 куб. м без врахування вартості його транспортування територією України залишається на рівні ціни, визначеної у п. 4.1. договору, тобто 276,25 грн. (сума ПДВ = 0,00 грн.). Природний газ був отриманий позивачем на виконання угоди між Україною та Туркменистаном про постачання природного газу з Туркменистану в Україну в 2002-2006 роках від 14.05.2001 та за зовнішньоекономічним контрактом від 05.12.2002 № 101.
Загальний обсяг природного газу, отриманого відповідачем за договором від 28.03.03 № 29/103-Г та додатковими угодами до нього з березня по грудень 2003 року від позивача, склав 805 млн. куб.м. на загальну суму 222 381 250,01 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції не були прийняті доводи відповідача про сплату заявленої до стягнення суми боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв про припинення зобов”язань № юр-434-198 і № юр-435-197 від 28.02.05 (договір № 29/103-Г та додаткові угоди до нього), що виникли у відповідності до мирової угоди від 20.05.03, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 30/404.
Зробивши висновок, що, уклавши мирову угоду від 20.05.03, сторони відповідно до вимог статті 220 Цивільного кодексу УРСР змінили зобов’язання позивача з грошового на негрошове, суд першої інстанції зазначив, що з цих підстав, враховуючи вимоги статті 601 ЦК України, проведення зарахування таких вимог є неправомірним.
Колегія суддів не може погодитись з такою думкою з наступних підстав.
Згідно ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (далі – ГК України) до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Отже, з врахуванням вищезазначеного, до правовідносин сторін слід застосовувати ГК України, оскільки вони продовжуються.
Згідно з частиною 1 статті 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.
Відповідно до частини 5 статті 139 ГК України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Як вбачається зі змісту мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.03 у справі № 30/404, та заяв відповідача від 28.02.05 № юр-434-198 і № юр-435-197, в основу розрахунків сторони поклали саме вартісне визначення, виходячи з якого встановили кількість природного газу, яку позивачу слід передати для погашення заборгованості перед відповідачем.
За зазначених обставин, висновок суду першої інстанції про зміну зобов’язання позивача з грошового на негрошове є помилковим.
Первинні бухгалтерські документи (акти прийому–передачі природного газу, податкові накладні тощо), якими були оформлені господарські операції з постачання природного газу та проведення розрахунків грошовими коштами, а також шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами відповідача від 28.02.05 № юр–434–198 та № юр–435–197, складені відповідачем у відповідності до вимог Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 №168/704, Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР ”Про податок на додану вартість” (із змінами і доповненнями), тобто відповідають вимогам чинного законодавства України і підтверджують проведення господарських операцій.
Розрахунки відповідача з позивачем за природний газ, поставлений у березні - грудні 2003 року за договором від 28.03.03 № 29/103-Г та додатковими угодами до нього, грошовими коштами не проводились.
Зазначене вище підтверджується також висновком судово–бухгалтерської експертизи на підставі змісту первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку та документів податкової звітності сторін. Крім того, експертизою було встановлено наступне:
припинення зобов’язань відповідача за договором від 28.03.03 № 29/103-Г та додатковими угодами до нього шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами відповідача від 28.02.05 № юр–434–198 та № юр–435–197 відображено у бухгалтерському та податковому обліках відповідача у відповідності з вимогами статей 601, 602 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Закону України від 16.07.99 № 996–ХІУ ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 № 168/704, Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", тобто з додержанням порядку зарахування зустрічних однорідних вимог, а також ведення бухгалтерського обліку та звітності.
Разом з тим, позивачем припинення зобов’язань відповідача за договором від 28.03.03 № 29/103-Г та додатковими угодами до нього шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами відповідача від 28.02.05 № юр–434–198 та № юр–435–197 в документах бухгалтерського обліку та звітності не відображено.
На момент укладення договору від 28.03.03 № 29/103-Г та додаткових угод до нього заборгованість позивача перед відповідачем за договором від 18.04.03 № 29/152-Г та додатковими угодами до нього складала 88126097грн. 47коп. (з урахуванням ПДВ), за договором від 29.12.2000 № 29/419-Г/14/83 та додатковими угодами до нього – 143912273грн. 62коп. (з урахуванням ПДВ), за договором від 01.01.99 №3/17/14/78 та додаткових угодах до нього – 177349121грн. 03коп. (з урахуванням ПДВ).
За результатами дослідження документів про спірні правовідносини, що склалися між відповідачем та позивачем під час виконання господарських договорів, укладених сторонами, встановлено, що станом на 01.09.05 заборгованість позивача перед відповідачем за договором від 18.04.03 № 29/152-Г складала 88126097грн. 47коп.
За іншими договорами, зокрема, за договором від 28.03.03 № 29/103-Г, за договором від 29.12.2000 №29/419-г/14/83 та за договором від 01.01.99 № 3/17/14/78 заборгованість відсутня.
Розбіжності у визначенні сум заборгованості між сторонами згідно з укладеними договорами виникли внаслідок невідображення позивачем припинення зобов’язань відповідача за доґовором від 28.03.03 № 29/103-Г та додатковими угодами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами відповідача від 28.02.05 № юр–434–198 та № юр–435–197.
Заперечуючи проти висновків судово–бухгалтерської експертизи, позивач, посилаючись на частину 2 статті 601 ЦК України, вважає, що, виходячи з її змісту, зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватися лише за згодою на це обох сторін.
На думку колегії суддів, таке заперечення позивача є помилковим з огляду на наступне.
За загальним правилом, зарахування взаємних вимог як підстава припинення зо бов’язання може здійснюватися за наявності сукупності умов, зак ріплених у статті 601 ЦК України. По–перше, зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто вимоги, що випливають з двох різних зобов’язань, сторонами в яких є одні й ті ж самі особи, кожна з яких в одному зобов’язанні виступає кредитором, а у другому – боржни ком. По–друге, зустрічні вимоги мають бути однорідними, тобто такими, предмет виконання яких є однаковим (наприклад, сплата певної суми грошей). По–третє, строк виконання зустрічних та од норідних умов має настати, або є таким, що не був встановлений чи визначений моментом пред’явлення вимоги. За наявності сукуп ності цих умов для зарахування достатньо заяви однієї зі сторін, згоди іншої сторони для цього не потрібно (хоча вона може й бу ти), оскільки зарахування є одностороннім правочином. Така заява може бути зроблена однією стороною іншій сторо ні безпосередньо, а може бути оформленою у вигляді зустрічної по зовної заяви.
Колегією суддів взято до уваги, що, відповідно до матеріалів справи, у правовідносинах сторін відсутні умови, передбачені статтею 602 ЦК України.
З огляду на викладене рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.05 у справі № 15/207-42/395 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта”задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.05 у справі № 15/207- 42/395 скасувати.
2. В позові відмовити повністю.
Стягнути з Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укрнафта” (04053 м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код 00135390) 12 750 грн. державного мита по апеляційній скарзі та 5496 грн. витрат за проведення судової експертизи.
Зобов’язати Господарський суд міста Києва відповідно до резолютивної частини даної постанови видати наказ.
3. Матеріали справи № 15/207-42/395 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Рябуха В.І.
Гольцова Л.А.
04.05.07 (відправлено)