Справа № 2а-2122
2009 рік
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
05 жовтня 2009 року м. Білгород - Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - одноособово судді Лук’янчук О.В.
при секретарі – Чумаченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни». В обґрунтування позову зазначалося , що позивач являється пенсіонером та має статус дитини війни. Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, однак в порушення вимог діючого законодавства в 2006-2007 р.р. щомісячна державна соціальна допомога позивачу як дитині війни взагалі не виплачувалась, у 2008 році у меншому розмір, тому просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену позивачу, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. включно у сумі 3893 грн. 10 коп.
Позивач у судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання повідомлений належним чином, причина не явки суду не відома.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки. Відповідач надав суду заперечення відповідно до якого, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що механізм реалізації Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 р. не врегульований та у минулому році на законодавчому рівні не було вирішено питання подальшої виплати підвищень дітям війни. У 2007 році, тобто з 01.01.2007 р. виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачу здійснювалась у розмірі 5% від прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме: з 01.01.2007 р. виплачувалося щомісячно по 19 грн., з 01.04.2007 р. по 20,30 грн., з 01.10.2007 р. по 20,55 грн.. У 2008 році, тобто з 01.01.2008 р. виплата підвищення до пенсії як дитині війни позивачу здійснювалась у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність на підставі Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постанови КМУ від 28.05.2008р. № 530, а саме: з 01.01.2008р. виплачувалось щомісячно по 47 грн., з 01.04.2008р. по 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, які є в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являється пенсіонером та має статус дитини війни.
Позивач вказує, що в 2006 – 2007 р.р. щомісячна державна соціальна допомога позивачу як дитині війни взагалі не виплачувалась, у 2008 році у меншому розмірі.
Згідно довідки управління Пенсійного фонду в м. Білгород-Дністровський про розмір сплаченої щомісячної соціальної допомоги, позивачу у 2007 р. виплачувалася підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі – 5% надбавки, а саме: з 01.01.2007 р. по 19 грн., з 01.04.2007 р. -20,30 грн., з 01.10.2007 р. – 20,55 грн.; у 2008р. виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% надбавки, а саме: з 01.01.2008р. виплачувалось щомісячно по 47 грн., з 01.04.2008р. по 48,10 грн., з 01.07.2008р. – 48,20 грн., з 01.10.2008р. – 49,80 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) від 18.11.2004 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Дію вище вказаної статті 6 Закону України було зупинено на 2006 рік згідно із законом України від 20.12.2005 року «Про державний бюджет України на 2006 рік».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367- IV внесені зміни до закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункти 17 статті 77 , а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни , передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , запроваджується з 01 січня 2006 року , а стаття 6 – у 2006 році поетапно , за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету .
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати до пенсії дітям війни, то вимоги позивача, що стосуються 2006 року задоволенню не підлягають.
На 2007 рік дію статті 6 Закону України було зупинено з урахуванням ст. 111 Закону України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлено, що «підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) зупинення дії статті 6 Закону, передбачене Законом України від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» та положення ст.. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а саме з 09.07.2007 року.
Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії , виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) вищевказані зміни статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення, а саме з 22.05.2008 року.
Згідно ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони , інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суд вважає, що позивач має право на підвищення пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону, однак не за весь 2007 та весь 2008 роки , а лише з 9 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, тобто враховуючи з якого періоду (дати) зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено та визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним):
- у 2007 році з 09.07.2007 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення;
- у 2008 році з 22.05.2008 року з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених відповідно до цього Закону та не передбачає застосування його як розрахункової величини для визначення розмірів підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону є непереконливими.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавство не встановлено іншого , крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком .
Пільги, компенсації і гарантії права на які передбачені чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), тому суд вважає, що право на соціальний захист не може бути обмежено та строк позовної давності не поширюється на соціальні виплати.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, ст.ст. 158, 159, 160-163 КАС України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» - частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровський виплатити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до кінця 2007 року (з урахуванням вже раніше виплачених за період з липня по грудень 2007 року 5% надбавки), та з 22.05.2008 року до кінця 2008 року (з урахуванням вже раніше виплачених з травня по грудень 2008 року 10% надбавки).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: