ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
29.09.09р.Справа № 39/134-09
За позовом Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м.Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
Третя особа-1: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
Третя особа-2: ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
Третя особа-3: ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
Суддя Ліпинський О.В.
Представники:
від позивача: Дмитрашко О.О., дов. від 09.01.2009 № 2/28-06
від відповідача: Кулик Т.А., дов. від 08.01.2009р. № 7/11-2468
від третьої особи-1: не з’явився
від третьої особи-2: не з’явився
від третьої особи-3: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Міське комунальне виробниче підприємство „Дніпроводоканал” (надалі Позивач) звернулося з позовом до Дніпропетровської міської ради (надалі Відповідач) в якому просить суд визнати за Позивачем право власності на житловий будинок літ. А-1 (з терасою А' -1) площею 50,35 кв.м.; гараж літ. Б-1 площею 117,7 кв.м.; огорожу № 1; мостіння І, погріб літ. В; ворота № 2; ґанок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, без додаткових актів введення в експлуатацію.
Позовні вимоги, обґрунтовані посиланням на приписи ст.ст. 331, 375, 376 ЦК України.
Відповідач мотивований відзив на позовну заяву не подав, повноважений представник у судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог не заперечував, просив суд вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях наданих суду позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
За згодою представників сторін, в судовому засіданні 29.09.2009 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
Згідно даних Реєстру об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, на балансі Позивача перебуває об’єкти нерухомості - житловий будинок та будівля гаража, які розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1
За змістом технічного паспорта, складеного ДМБТІ станом на 23.02.1993 року, за Виробничим Управлінням водопровідно-каналізаційного господарства міста, правонаступником якого являється Міське комунальне виробниче підприємство „Дніпроводоканал” (Позивач) були зареєстровані об’єкти нерухомості, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, які мали наступні технічні характеристики: житловий будинок літ. А площею 46,5 кв.м.; гараж літ. Б площею 115,5 кв.м.; погріб літ. В; літ. а ґанок; мостіння № 1-3, І.
За даними технічного паспорту складеного КП „МБТІ” станом на 16.03.2005 року, зазначені вище об’єкти нерухомості були переобладнанні, внаслідок чого змінилися їх технічні характеристики, зокрема, до житлового будинку літ. А-1 було добудовано терасу (літ. А'-1), та змінено площу гаража (літ. Б-1).
Як убачається з матеріалів справи, роботи з переобладнання спірного нерухомого майна були проведені без відповідного проекту та дозволу.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про планування і забудову території” нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств визначено як будівництво.
Згідно ст. 24 наведеного Закону, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Роботи зі спорудження та переобладнання спірного майна були проведені Позивачем без отримання відповідного дозволу на проведення будівельних робіт, та без належно затвердженого проекту.
Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Поданими до справи даними Державного земельного кадастру, підтверджується факт перебування в користуванні Позивача земельної ділянки, на якій розташовані спірні об’єкти нерухомості.
В силу частини 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Визнання права власності на спірне нерухоме майно за Позивачем - не порушує права інших осіб (доказів не надано).
Наданим до матеріалів справи технічним висновком про результати обстеження будівельних конструкцій будівлі гаража (літ. Б-1) розташованого по АДРЕСА_1 (а.с. 31-38), складеним в 2008 році ТОВ фірма „Технологія” (ліцензія АВ № 195627 дійсна до 28.12.2011) основні несучі конструкції будівлі гаража (літ. Б-1) (фундамент, стіни, перекриття, покриття, перемички) знаходяться в задовільному стані (категорія ІІ) та придатні для подальшої експлуатації. Виконане перепланування відповідає будівельним нормам та не оказує негативного впливу на конструкції будівлі в цілому. Згідно наданого технічного висновку щодо стану будівельних конструкцій житлового будинку літ. А-1, та тераси літ. А'-1 по АДРЕСА_1 (а.с. 40-63), складеного в лютому 2009 року ТОВ „Промтехстальпроект” (ліцензія АВ № 051902 від 21.04.2006, дійсна до 21.04.2011), існуючі несучі конструкції житлового будинку літ. А-1, та тераси літ. А'-1 знаходяться в задовільному стані, будівельні конструкції будинку та тераси, придатні для експлуатації.
Відповідно до п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд.
Як встановлено наданими до матеріалів справи технічними висновками, спірні об’єкти нерухомості відповідають вимогам будівельних норм та придатні для експлуатації.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги шляхом визнання за Позивачем права власності на спірне майно без додаткового введення в експлуатацію, оскільки оформлення такого права через процедуру введення об’єкта в експлуатацію відповідно до вимог Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004, не представляється можливим, в виду проведення позивачем будівельних робіт без отримання відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, та належним чином затвердженого проекту.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд також виходив із наступного.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
До кола способів захисту цивільних прав та інтересів чинним законодавством віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі.
Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що причиною виникнення даного спору є дії Позивача щодо здійснення самочинного будівництва та переобладнання спірного нерухомого майна, господарський суд вважає за необхідне покласти на нього судові витрати у справі незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 376 ЦК України ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Визнати за Міським комунальним підприємством „Дніпроводоканал” (49101, м. Дніпропетровськ, вул.. Красна, 21а, код ЄДРПОУ 03341305) право власності на житловий будинок літ. А-1 (з терасою А' -1) площею 50,35 кв.м.; гараж літ. Б-1 площею 117,7 кв.м.; огорожу № 1; мостіння І, погріб літ. В; ворота № 2; ґанок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, без додаткових актів вводу в експлуатацію.
Судові витрати у справі покласти на Позивача.
Суддя О.В. Ліпинський
Рішення підписано 01.10.2009