ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"01" жовтня 2009 р. справа № 5020-5/272
За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Ялтинський м’ясозавод” (98600 м. Ялта, вул. Ізобільна, 7)
до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 586,89 грн.
Суддя Євдокімов І.В.
Представники сторін:
Позивач: (ВАТ „Ялтинський м’ясозавод”) - Багіров Шахсувар Булудхан-огли - юрисконсульт, довіреність № б/н від 01.01.2009;
Відповідач: (СПД ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 08.05.2002;
Відповідач: (СПД ОСОБА_1) - ОСОБА_2 - представник, довіреність № ВМК № 272545 від 01.10.2009.
Суть спору:
Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Ялтинський м’ясозавод”, звернувся до суду з позовом до відповідача, суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення заборгованості в розмірі 586,89 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.
Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що позивач не надав обґрунтованих доказів наявності зобогованості.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.05.2008 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 92/8-ф.
Відповідно до умов договору, відповідач зобов’язався поставляти продукцію, а позивач приймати та сплачувати вартість продукції, на умовах передбачених вказаними договорами.
Згідно з п. 2.1 договору, підставою для передачі партії продукції є усне замовлення відповідача, яку позивач приймає в період з 8 до 17 годин кожного робочого дня за своїм місцезнаходженням або засобами телефонного зв’язку.
Пунктом 2.4 договору, передбачено, що датою отримання (передачі) товару вважається дата документа, у супроводженні якого відповідач прийняв цю продукцію від позивача та підтвердив підписом та печаткою (або штампом) при наявності матеріально відповідальної особи у товарно-транспортній накладній (а.с 7).
Відповідно до повідомлення відповідача направленої на адресу позивача, він повідомляв про те, прийом продукції здійснюється на наступних умовах: на супровідних листах з боку відповідача буде засвідчуватись печаткою, а також однією із підписів матеріально відповідальних осіб (а.с. 8).
За твердженням позивача на виконання умов договору він поставив відповідачу товар на загальну суму 18291,53 грн., а відповідач частково оплатив продукцію на суму 17704,64 грн., тобто заборгованість відповідача складає 586,89 грн.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як вбачається із матеріалів справи та п. 2.4 договору, датою отримання (передачі) товару вважається дата документа, у супроводженні якого відповідач прийняв цю продукцію від позивача та підтвердив підписом та печаткою (або штампом) при наявності матеріально відповідальної особи у товарно-транспортній накладній.
Проте, у наданих позивачем витратних та товарно-транспортних накладних, (а.с. 12-22) у них відсутня печатка відповідача, та не встановлені особи, які їх підписали, (у інших відсутні як печатка та і підписи) в той час як згідно з повідомленням відповідача направленого на адресу позивача: прийом продукції здійснюється на наступних умовах: на супровідних листах з боку відповідача буде засвідчуватись печаткою, а також однією із підписів матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєстрований у Мінюсті України 12.06.96 № 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Враховуючи вищезазначене, в порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не було доведено належними доказами отримання товару саме відповідачем за договором № 92/8-ф від 01.05.2008.
Таким чином, на думку суду, позивач належними доказами не довів виникнення зобов'язання по сплаті коштів, а тому стягнення 586,89 грн. є безпідставним.
Згідно зі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 2 п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Також, п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При таких обставинах, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги не підтверджені відповідними розрахунковими документами, не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Суддя І.В. Євдокімов
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
05.10.2009
Розсилка:
1. ВАТ „Ялтинський м’ясозавод” (98600 м. Ялта, вул. Ізобільна, 7)
2. СПД ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
3. Справа