У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  20 липня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 липня 2004 року,

в с т а н о в и л а:

  Зазначеним вироком засуджена

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  раніше несудима

- за ст. 187 ч. 2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі, з конфіскацією майна.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що вона 30 серпня 2003 року, близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з іншими особами, розподіливши між собою ролі здійснення злочину, згідно яких ОСОБА_1, біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого в будинку АДРЕСА_1, познайомилася з раніше не знайомим ОСОБА_2, якого привела в безлюдне місце на футбольне поле в районі АДРЕСА_2, де до них підійшли інші особи, які  напали на ОСОБА_2 і застосовуючи насильство,  заволоділи майном потерпілого на загальну суму 129 грн., заподіявши ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження. 

  Ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області від 22 березня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без змін.

Зазначеним вироком засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, касаційні скарги від яких не надходили.

            У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення щодо неї скасувати за відсутністю в її діях складу злочину. При цьому посилається на те. що домовленості на пограбування потерпілого з іншими особами у неї не було. Останні побили потерпілого із ревнощів. 

   Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені злочину за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 16 жовтня 2003 року близько в 22-00 години він повертався додому після роботи. Біля магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» він зустрівся з раніше незнайомою ОСОБА_1, що попросила в нього запалити. Він познайомився з нею й запропонував випити. Після цього вона попросила провести її додому. Коли вони зайшли на футбольне поле АДРЕСА_2, до них підбігли троє раніше незнайомих йому чоловіків, які побили його і заволоділи його майном.

Засуджений у цій же справі ОСОБА_4 показав, що ОСОБА_1 запропонувала “розвести” потерпілого ОСОБА_2 на гроші. Для цього вона познайомилась з ним і завела на територію школи АДРЕСА_2, де вони разом з іншими побили потерпілого і заволоділи його речами. При побитті ОСОБА_1 знаходилась поруч.

За даними  висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_2 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За таких обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які тягли б за собою скасування чи зміну вироку, не встановлено.

   Призначене засудженій  покарання відповідає вимогам закону.

 Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не знайдено.

               Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

            У задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.                                                                

С у д д і:

            Верещак В.М.                Селівон О.Ф.                        Лавренюк М.Ю.