печерський районний суд міста києва

Справа № 757/44088/15-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Фаркош Ю.А.,

при секретарі Зінакову М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України, Служби Безпеки України про захист, честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, в якому з урахуванням зміни предмета позову просив:

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до його гідності та честі, недоторканість його ділової репутації, поширену на спільному брифінгу 02 листопада 2015 року Головою Служби безпеки України ОСОБА_2 та Генеральним прокурором України ОСОБА_3 наступну інформацію:

"...я зробив дзвінок на той час ОСОБА_4 і попросив, оскільки ми розуміли, звідки віє вітер, ми зрозуміли хто скоїв це вбивство, я попросив, я вас дуже прошу говорю, віддайте будь-ласка нам тих людей для того, щоб ми змогли об'єктивно по закону розібратися, оскільки наш капітан був цинічно застрелений в потилицю з його ж / автомата, коли намагався переконати напіввмєняєму, не зовсім українське слово, людину вести себе прілічно і дотримуватися закону...

Перші кроки ОСОБА_1 у рейдерському бізнесі. Незаконне захоплення ринку «Озерка» у Дніпропетровську (2006р.) Минуло 10 років. Методи ОСОБА_1 залишилися. Масштаби ЗРОСЛИ. ЛЕГАЛІЗАЦІЯ структурами ОСОБА_1 коштів, здобутих злочинним шляхом. 2015. Конвертаційний центр. КИЇВ. 50 000 000 грн. «тіньова готівка».

...для чого був потрібен цей фонд лідерам ОЗУ, до якого входили в той час: звичайно ОСОБА_4, поважний чоловік, разом з ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - кримінальне прізвисько «ОСОБА_12» ви знаєте, ОСОБА_9 - злодій в законі так званий «ОСОБА_9»...

.. .Це злочинне угруповання спеціалізувалось на викраденні людей...

...Це те ж саме озброєне угруповання, яке перемістилося з Дніпропетровська, і маємо, скажем так, дані вважати, що вони тримали і контролювали цю Чорну гору, ці відвали.

.. .Переміщення товарів через лінію зіткнення це те, про що я говорив і до чого мали відношення ці люди.

...дійсно, те що він сказав, навів які факти, вони мали місце... Це ОЗУ давнішнє і має тривалу історію, починаючи ще з 2000-х років... Діяльність цього ОЗУ, котрі і людей вбивали, і мучили, і тортури були...»

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України та Службу безпеки України спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом повідомлення на брифінгу з залученням засобів масової інформації про прийняте судом рішення з зачитуванням його повного тексту.

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України розмістити в мережі інтернет відеозапис брифінгу зі спростуванням (на каналі Генеральної прокуратури України сервісу YouTube) та текст судового рішення (на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України www.gp.gov.ua в підрозділі «Новини» розділу «Новини та публікації»).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 нанесену діловій репутації ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач є відомим в Україні політиком. Поширена у такий спосіб відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує особисті немайнові права позивача, оскільки створює враження причетності позивача до протиправної діяльності, створює уявлення в інших осіб про те, що позивач причетний до вчинення раду тяжких злочинів, таких як створення злочинної організації, вбивства, катування та привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у ньому, просив задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, заперечення подали у письмовому виді.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. 3, 28).

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судовим розглядом встановлено, що 02 листопада 2015 року СБУ, ГПУ, ДФС України проведено спільний брифінг та поінформовано громадськість про проведення широкомасштабної спецоперації в м. Дніпропетровськ, м. Києві, м. Харкові та інших містах по ліквідації організованого злочинного угруповання.

В ході проведення брифінгу було проінформовано про проведення спільно Генеральною прокуратурою України та Службою безпеки України широкомасштабної спецоперації в Дніпропетровську, Києві, Харкові та інших містах по ліквідації організованої злочинної організації, вказано, що для її проведення були наявні ґрунтовні підстави. За словами ОСОБА_3, в повному об'ємі були дотримані всі процесуальні вимоги при проведенні обшуків та інших розшуково-слідчих дій. Він також додав, що злочинне угруповання, на виявлення, документування та ліквідацію якого спрямована вказана спецоперація, має давнішню та тривалу історію, починаючи з 2000-х років.

Генеральний прокурор наголосив, що невідворотність покарання, незалежно від партійної приналежності до будь-якої політичної сили, буде обов'язково застосовна до будь-кого, хто вчинив злочин.

Інформацію про проведення спецоперації по своїх напрямках журналістам надали Голова Служби безпеки України ОСОБА_6 та перший заступник Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_7

Разом з тим, жодних даних про те, що ОСОБА_1 причетний до вчинення тих чи інших злочинів, під час свого виступу Генеральним прокурором України та Головою Служби Безпеки України повідомлено не було. Зазначена у позові інформація, яка нібито поширена Генеральним прокурором України та Головою Служби безпеки України про ОСОБА_1, озвучена не була, що не оспорював в судовому засіданні представник позивача.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», наказу Генерального прокурора України від 18.09.2015 № 218 «Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України» органи прокуратури інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації. Діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих ЗМІ і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

На виконання вказаних положень, 02.11.2015 відбувся спільний брифінг ГПУ, СБУ та ДФС України, під час якого було висвітлено інформацію стосовно проведення спільно Генеральною прокуратурою України та Службою безпеки України широкомасштабної спецоперації в Дніпропетровську, Києві, Харкові та інших містах по ліквідації організованої злочинної організації.

Спірна інформація не містить будь-яких тверджень щодо вчинків або поведінки позивача, які б могли отримати негативну оцінку в очах суспільства або змінити думку оточуючих про позивача.

Доводи позивача та його представника, що поширення інформації про нього порушує особисті немайнові права позивача, принцип презумпції невинуватості, закріплений ст. 62 Конституції України, с. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а саме про причетність ОСОБА_8 до вчинення ряду тяжких злочинів, є безпідставними, оскільки позовні вимоги не містять даних про те, яка інформація озвучена на брифінгу є недостовірною та підлягає спростуванню та не надано суду належних доказів щодо її поширення.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

Практика Європейського суду з прав людини стосовно порушення принципу невинуватості до суб'єктів, винних у порушенні цього принципу, відносить не лише осіб, які здійснюють досудове провадження, судовий розгляд кримінальних справ, а й інших осіб, які вважають особу винною у вчиненні злочину ще до ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).

Проте, ніщо не може завадити відповідним органам надавити інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов'язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).

Тому, при вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості слід брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (справа «Дактарас проти Литви» (Dactaras v.Lithuania від 24 листопада 2000 року п.п. 41, 43).

Разом з тим, інформація, яку просить позивач визнати недостовірною, взята з контексту конференції, оскільки в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість позивача у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відтак, при поширенні оспорюваної інформації про позивача посадовими особами Генеральної прокуратури України та Служби Безпеки України не порушено принцип презумпції невинуватості.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму ВСУ № 1 при поширенні інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12.02.2004 на 872-му всіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи. Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У рішенні від 07.02.2012 № 39954/08 «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський Суд з прав людини вказав, що «приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується. Стаття 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не може бути підставою для того, щоб скаржитися на оприлюднення інформації на втрату репутації, яка є передбачуваним наслідком власних дій, таких як, наприклад, вчинення кримінального злочину» (пункти 83, 91).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивачем не доведені позовні вимоги, а саме, що поширена інформація щодо нього органом досудового розслідування є недостовірною, порушує принцип презумпції невинуватості закріплений ст. 62 Конституції України, ст. 2 КК України, п. 2 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини та п. 2 ст. 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права, є твердженням про причетність позивача до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про нього як особи причетної до вчинення кримінального правопорушення, тому з урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про спростування недостовірної інформації, а відтак задоволенню також не підлягають.

На підставі ст. 88 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову до суду, їй не відшкодовується.

На підставі викладеного та керуючись ст. 297, 299, 277 ЦК України, ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» та ст. 10, 15, 88, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.А.Фаркош