а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

31 серпня 2009 р.                                                                                                            Справа № 2-а-3061/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Димчишиній Т.В.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2., представників відповідача - ОСОБА_3., ОСОБА_4., свідків - ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Управління Пенсійного фонду (далі-УПФ) України в Ленінському районі м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Вінниця-реставрація" про стягнення заборгованості у розмірі 118 348,49 грн.

                                                           ВСТАНОВИВ :

У червні 2009 року УПФ України в Ленінському районі м.Вінниці звернулось в суд з позовом до ТОВ “Вінниця-реставрація” про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на  виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Зазначали, що ТОВ “Вінниця-реставрація” зареєстровано як платника внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в УПФ України в Ленінському районі м.Вінниці.

Посилаючись на те, що відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”, положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 р., відповідач зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2, а в останнього існує заборгованість по такій  виплаті, позивач просив задовольнити позов та стягнути з ТОВ “Вінниця-реставрація” на користь УПФ України в Ленінському районі м.Вінниці заборгованість в сумі 118 348,49 грн.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, посилаючись на доводи викладені в запереченні на позов, просили відмовити в його задоволенні. Заперечення присутнє в матеріалах справи (а.с.101-103).

Свідки ОСОБА_8. та ОСОБА_7. пояснили суду, що вони працювали в ТОВ "Вінниця-реставрація" та виконували роботи зі шкідливими умовами праці, які визначені у Списку № 2. Відповідач для оформлення їм пільгових пенсій надав всі необхідні документи, у тому числі довідки. Нараховану  пільгову пенсію отримували.

Свідок ОСОБА_6. пояснила, що вказані у позовній заяві особи працювали в ТОВ "Вінниця-рестоврація" і їм дійсно видавались відповідачем довідки для оформлення пільгових пенсій.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, покази свідків, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ "Вінниця-реставрація" 11.02.2005 р. зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради, про що видано свідоцтво серії А00 № 143043 та включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. 11.02.2005 р. ТОВ “Вінниця-реставрація” зареєстровано в УПФ України в Ленінському районі м.Вінниці, як платника страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Відповідно до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б” - “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ТОВ “Вінниця-реставрація” має сплатити до Пенсійного фонду за перебуваючих на пенсії ОСОБА_9, ОСОБА_8,ОСОБА_7, ОСОБА_10, які працювали на даному підприємстві та отримували пенсію за Списком № 2, витрати на виплату та доставку цих пенсій за період: 2007-2008 років, січень-червень 2009 року на загальну суму 118 348,49 грн. (а.с.9).

Відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Порядок відшкодування підприємствами витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 № 64/8663.

Визначенням сум до відшкодування, формування розрахунків фактичних витрат здійснюється органами Фонду.

Встановлено єдиний порядок для відшкодування пенсій призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та інших видів пільгових пенсій.

Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій надсилається раз на рік, до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства вносять плату щомісяця до 25-го числа.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Підпунктом 6.1 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України №21-1, встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Таким чином, відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

За правилами встановленими підпунктом 6.8. Інструкції №21-1, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

На момент розгляду справи відповідачем, витрати на виплату та доставку пенсії за період з 2007-2008 роки, січень-червень 2009 року за пенсіонерів ОСОБА_9, ОСОБА_8,ОСОБА_7, ОСОБА_10 на загальну суму 118 348,49 грн. УПФ України в Ленінському районі м.Вінниці не відшкодовано.

Судом встановлено, що розрахунок витрат, пов'язаних із виплатою пільгових пенсій, які підлягають відшкодуванню відповідачем проведено вірно.

Заперечення представників відповідача, що вказані особи виконували інші роботи, які не відносяться до Списку № 2 або працювали на інших підприємствах спростовуються дослідженими доказами. Зокрема, дослідженими матеріалами пенсійних справ, дослідженими трудовими книжками, виданими відповідачем довідками ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10 для призначення пільгових пенсій у зв'язку із тим, що вони виконували роботи, які відносяться до Списку № 2 та показами свідків.

Посилання представника відповідача на те, що чинне законодавство не передбачає обов'язку відшкодування підприємствами виплачених їх працівникам пільгових пенсій, призначених на підставі статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, що позбавляє загальне відшкодування пільгових пенсій статусу загальнообов'язкового платежу, а також те, що розділ ХV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає обов'язок підприємств тільки стосовно відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту “а” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” не знайшло свого підтвердження відповідними доказами та спростовується наступним.

Відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 400/97-ВР).

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону № 1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-15 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі -Закон № 1058-IV) чинності з 1 січня 2004 року.

Так, пунктом 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058-IV    (в редакції, чинній у період, за який стягуються позивачем витрати на виплату та доставку пільгової пенсії працівникам відповідача) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058-IV, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року -за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Однак ці норми не стосуються спірних відносин, оскільки не поширюються на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” статті 13 Закону № 1788-XII. Вони були направлені, зокрема, на: врегулювання відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України (абзац четвертий); встановлення джерела виплати пенсій іншим пільговим категоріям пенсіонерів (абзац п'ятий).

Тобто ці норми були направлені на встановлення регулювання інших відносин, а не на зміну чинного регулювання спірних правовідносин. До такого ж висновку прийшов Верховний Суд України ( Судова палата в адміністративних справах) в постанові від 02.09.2008 року №21-841.

Вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача судових витрат, судом до уваги не беруться, оскільки згідно частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно статті 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

                                                                                                ПОСТАНОВИВ :

Позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці до  товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-реставрація" про стягнення заборгованості у розмірі 118 348,49 грн. задовольнити повнітю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінниця-реставрація" (юр.адреса вул.АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 057224903 р/р 2600150304401 МФО 315018 АПБ "Укрсоцбанк" р/р 26008035 МФО 302708 Міжнародний комерційний банк) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Вінниці(вулАДРЕСА_2 р/р25609323730103 ОПЕРВ ВАТ "Державний ощадбанк" МФО 302076) 118 348,49 грн. (сто вісімнадцять тисяч триста сорок вісім гривень сорок девять копійок). 

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Повний текст постанови оформлено:   04.09.09 

Суддя                                                                                                                                                Загороднюк Андрій Григорович