ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"18" січня 2017 р. Справа № Б-39/212-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Фоміна В.О.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

апелянта - не з'явився;

кредитора ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - за довіреністю від 25.02.2016р.;

арбітражний керуючий Чипиженко Є.В. - на підставі свідоцтва НОМЕР_4 від 21.03.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 (вх.№62 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. у справі №Б-39/212-10,

за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. у справі №Б-39/212-10 (суддя Міньковський С.В.) затверджено наданий суду звіт ліквідатора. Визнано погашеними вимоги кредиторів:

- ФОП ОСОБА_6 (іпн НОМЕР_1) в сумі 295 376,00 грн,

- ФОП ОСОБА_7 (іпн НОМЕР_2) в сумі 30 022,40 грн,

- ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (код 36789421) в сумі 298505,60 грн.

Зобов`язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1; код іпн НОМЕР_3) та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття фізичної особи підприємця з обліку. Провадження у справі припинено.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. у справі №Б-39/212-10 та прийняти рішення, яким вирішити питання щодо погашення вимог заставного кредитора ОСОБА_1.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, на підставі затвердженого судом звіту ліквідатора дійшов висновку про погашення вимог лише трьох кредиторів: ФОП ОСОБА_6 в сумі 295376,00 грн., ФОП ОСОБА_7 в сумі 30022,40 грн., ТОВ "ОТП Факторинг Україна" в сумі 298505,60 грн., однак, не надав правової оцінки та не висловив правової позиції щодо вимог кредитора ОСОБА_1, який є правонаступником ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Арбітражним керуючим Чипиженко Є.В. подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2016 р. без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Кредитором у справі - ОСОБА_1 подані заперечення на апеляційну скаргу, в яких кредитор просить припинити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. у справі Б-39/212-10, оскільки вважає, що вказана ухвала місцевого господарського суду не впливає на права та обов'язки ОСОБА_4, а отже апеляційне провадження підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Інші учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 06.01.2017р.

У судовому засіданні 18.01.2017р. арбітражний керуючий Чипиженко Є.В. зазначив, що вважає ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. законною та обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає, в зв'язку з чим просив ухвалу суду першої інстанції залишити - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник кредитора ОСОБА_1 заявив клопотання про припинення апеляційного провадження у справі з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Враховуючи належне повідомлення усіх учасників провадження у справі про банкрутство про час та місце розгляду справи, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, враховуючи 15-денний термін, встановлений ч.2 ст.102 ГПК України для розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників боржника, інших кредиторів та апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення арбітражного керуючого Чипиженка Є.В. та представника кредитора ОСОБА_1, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення клопотання кредитора ОСОБА_1 та припинення апеляційного провадження у справі, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду. Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

З 19.01.2013р. набрав чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.11р. (далі - Закон про банкрутство).

Пунктом 1-1 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р. (який набрав чинності 19.01.2013 р.) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 17.01.2011 р. у справі № Б-39/211-10 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відтак, до провадження провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_5 застосовуються положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діяла до набрання законної сили Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Сторонами у справі про банкрутство згідно зі статтею 1 вказаного Закону є кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Учасниками провадження у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю. Заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входятьдо складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

За таких обставин, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства

Частинами 1,2 ст. 3-1 Закону про банкрутство визначено, що арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом, Згідно з цим Законом одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. Арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Анулювання ліцензії арбітражного керуючого під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень є підставою для усунення його від виконання обов'язків арбітражного керуючого під час провадження у справі про банкрутство. Про усунення арбітражного керуючого від виконання обов'язків з цих підстав під час провадження у справі господарський суд виносить ухвалу.

Як вбачається з матеріалів справ, ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2012р. у справі № Б39/212-10 звільнено ОСОБА_4 від виконання обов'язків ліквідатора ФОП ОСОБА_5

З інформації, яка міститься на публічному веб-сайті Єдиного реєстру арбітражних керуючих, вбачається, що на даний час ОСОБА_4 не є арбітражним керуючим, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 28.02.2013р. №383 не діє.

Також, згідно із листом в.о. начальника Слідчого відділення Київського відділу поліції ГУНП України в Харківській області від 26.09.2016р. № 7908/119/61/03-2016, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України.

Виходячи з наведених вище обставин справи та норм законодавства щодо порядку призначення ліквідатора у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, арбітражний керуючий ОСОБА_4 не мав статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство.

Судова колегія зазначає, що оскаржуваною ухвалою суду затверджено звіт ліквідатора арбітражного керуючого Чипиженка Є.В. щодо проведення визначених Законом про банкрутство дій в ході розгляду даної справи про банкрутство ФОП ОСОБА_5, а також вирішено питання про права та охоронювані законом інтереси боржника та кредиторів у справі за наслідками закінчення ліквідаційної процедури банкрута.

При цьому, матеріали справи не містять доказів також на підтвердження визнання у встановленому законом порядку грошових вимог арбітражного керуючого ОСОБА_4 до боржника.

Оскаржуваною ухвалою суду також не порушено права та законні інтереси вказаної особи, зокрема, за час виконання ним повноважень ліквідатора у даній справі, обставини чого в апеляційній скарзі арбітражний керуючий ОСОБА_4 жодним способом не зазначає та не обґрунтовує.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, оскільки апелянтом в порушення вказаних вимог Закону не надано доказів на підтвердження того, що при винесенні ухвали господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. у справі № Б-39/212-10 було вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_4, вказана особа не має права апеляційного оскарження відповідної ухвали суду відповідно до положень ст. 91 ГПК України.

У пунктах 5-2, 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. N7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що якщо буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. Апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК.

Таким чином, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суду, а тому з урахуванням роз'яснень викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України" із змінами і доповненнями, на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80, ст. ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. у цій справі не може бути здійснене та підлягає припиненню.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 86, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.11.2016р. у справі №Б-39/212-10.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Фоміна В.О.