ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2017 р.Справа № 921/356/16-г/17

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Андрусик Н.О., суддів Андрушків Г.З., Стопник С.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", м.Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова", смт.Козова Козівського району Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі-Трейд", с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області.

про стягнення 12876 886,00грн майнової шкоди,

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1, довіреність №17 від 01.07.2016р.;

третьої особи: не з'явився.

В судовому засіданні присутнім представникам сторін в процесі судового розгляду справи роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст.811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання сторін.

Позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк", м.Київ, звернувся 16.06.2016р. (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому конверті) до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова", смт.Козова Козівського району Тернопільської області, про стягнення 12876886грн майнової шкоди, що складає вартість відсутнього на складі зерна, на яке за рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/25052/14 від 02.02.2015р. звернуто стягнення шляхом продажу зерна на прилюдних торгах.

Ухвалою господарського суду від 23 червня 2016 року порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі-Трейд". Судове засідання призначено на 07.07.2016р.

Водночас, ухвалою суду від 07.07.2016р. відмовлено в задоволенні заяви без номеру від 14.06.2016р. (вх.№12294 від 21.06.2016р.) публічного акціонерного товариства "УкрСбибанк", м.Харків, про вжиття заходів до забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на майно товариства з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова", смт.Козова Козівського району Тернопільської області.

Ухвалою від 21.07.2016р. строк розгляду спору продовжено в порядку статті 69 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача.

В подальшому, згідно ухвали суду від 06.09.2016р., провадження у даній справі було зупинено до закінчення розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Центр" на рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015р. у справі №910/25052/14, зважаючи на заявлене відповідачем клопотання.

Ухвалою господарського суду від 29.09.2016р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2016р.

Після цього, розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє, до 05.01.2017р. з підстав, викладених в ухвалах суду від 24.10.2016р., 08.11.2016р. та 24.11.2016р.

Склад суду по розгляду даної справи змінювався. Спершу справу передано на розгляд судді Андрусик Н.О. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2016р.), а згодом згідно розпорядження голови господарського суду Тернопільської області від 28.09.2016р. було призначено колегіальний розгляд справи №921/356/16-г/17 та відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено складу суду: головуючого суддю Андрусик Н.О., суддів Хому С.О. та Стопника С.Г. а востаннє, згідно протоколу автоматичної заміни складу колегії судів від 08.11.2016р. проведено заміну відсутнього судді Хоми С.О. та в склад колегії введено суддю Андрушків Г.З.

Позивач згідно позовної заяви, заяви без номеру від 06.07.2016р. (вх.№13080 від 07.07.2016р.), заперечень проти доводів відповідача без номеру від 28.08.2016р. (вх.№15764 від 02.09.2016р.), без номеру від 12.10.2016р. (вх.№17707 від 12.10.2016р.) та без номеру від 24.11.2016р. (вх.№20322 від 24.11.2016р.) позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.02.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. та постановою Вищого Господарського Суду України від 17.09.2015р., у справі №910/25052/14 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Укрхорс", ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд", ТОВ "Укрселко", ТОВ "Агрі Сідс" про звернення стягнення 378198027,38грн на заставне майно, задоволено позовні вимоги ПАТ "Укрсиббанк". Звернуто стягнення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі- Трейд" за генеральним договором про кредитування №11459710000/11459709000 від 05.07.2013р. в розмірі 5508519,86дол.США та 7679348,72грн на кукурудзу 3 класу, власником якої є ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд", с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, на підставі подвійних складських свідоцтв, виданих зерновим складом товариства з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова": серії АБ №084295 від 20.01.2014р. за реєстровим №2016 (2000000кг), серії АБ 084296 від 20.01.2014р. за реєстровим №2017 (2000000кг), серії АБ 284297 від 20.01.2014р. за реєстровим №2018 (1374161кг), серії 084319 від 12.03.2014р. за реєстровим №2045 (478969кг), шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною реалізації 2201,92грн за 1 тону зерна.

В подальшому в рамках виконавчого провадження №48738925 з виконання даного рішення господарського суду, відкритого на підставі заяви ПАТ "УкрСиббанк" №33-21/28409 від 11.08.2015р., постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.12.2015р. повернуто стягувачеві виконавчий документ – наказ від 17.02.2015р. про примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 02.02.2015р. у справі №910/25052/14, оскільки за результатами вжитих державним виконавцем заходів встановлено відсутність у боржника (ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд") зерна, на яке згідно рішення господарського суду звернуто стягнення. Відсутність зерна на складі ТОВ "Елагрі-Козова" підтверджено постановою державного виконавця від 30.12.2015р. та актом від 17.11.2015р., інформацією ДП "Держреєстри України".

Додатково, на підтвердження своїх доводів ПАТ "УкрСиббанк" подало копії матеріалів із виконавчого провадження №48738925 (супровідний лист без номеру від 28.08.2016р. за вх.№15764 від 02.09.2016р.).

На переконання позивача, своїми діями щодо незаконної видачі зерна, яке перебуває у заставі банку, без пред'являння оригіналів складських свідоцтв, ТОВ "Елагрі-Козова" завдало майнової шкоди ПАТ "УкрСиббанк" на суму вартості відсутнього зерна в розмірі 12876886грн, яку банк, керуючись положеннями 1166 ЦК України, просить стягнути з ТОВ "Елагрі-Козова".

Також, в процесі розгляду справи позивачем, в порядку статті 83 господарського процесуального кодексу України, заявлено клопотання без номеру від 08.11.2016р. про вихід за межі позовних вимог, за необхідності, при прийнятті рішення у даному спорі.

Колегія суддів розглянувши дане клопотання позивача відхиляє його, виходячи з таких міркувань.

Пунктом 2 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Отже, за змістом вказаної норми, господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Поряд з цим, суд не вправі змінювати предмет позову чи розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, оскільки вчиняти такі процесуальні дії є виключно правом позивача (п.14 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 11.04.2005р. №01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").

З сукупного аналізу наведеного вбачається, що вихід за межі позовних вимог є правом, а не обов'язком суду.

В постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 20.05.2002р. у справі за позовом науково-виробничої дослідної агрофірми "Наукова" до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсним договору застави зазначалося, що вихід суду за межі позовних вимог без обґрунтування такої дії необхідністю захисту прав і законних інтересів сторін порушує визначений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності, а тому є підставою для скасування відповідного судового рішення.

В даному випадку позивачем у клопотанні про вихід за межі позовних вимог не вказано які саме права та законні інтереси необхідно захистити в порядку ст.83 ГПК України, не вказано способу такого захисту (ст.ст.15, 16 ЦК України), а тому суд не вбачає підстав виходу за межі заявлених позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що в разі порушення права чи законного інтересу, що не були предметом розгляду у даній справі, сторона вправі звернутися за їх захистом шляхом подання відповідного позову в загальному порядку.

В судове засідання 05.01.2017р. уповноважений представник позивача не з'явився. Натомість, засобами електронного зв’язку направив на адресу Господарського суду Тернопільської області (email: inbox@te.arbitr.gov.ua) відскановану копію у PDF-форматі клопотання без номеру від 04.01.2017р. (вх.№3229(е) від 04.01.2017.) про відкладення розгляду справи по причині неможливості прибуття в судове засідання 05.01.2017р.

Дане клопотання судовою колегією відхиляється з огляду на такі міркування.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Позивач клопотання про відкладення розгляду справи обґрунтовує неможливістю забезпечення явку уповноваженого представника в судове засідання, не надавши при цьому жодних підтверджуючих документів, як і не вказавши причину необхідності його прибуття, оскільки судом участь представників сторін в судовому засіданні не визнавалася обов’язковою.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

До того ж, судом прийнято до уваги, що позивачем у попередніх судових засіданнях було висловлено свою правову позицію по суті спору та додатково надано у письмовому вигляді доводи та заперечення.

За таких обставин, за висновком колегії судів, наявні у матеріалах справи документи є достатніми для розгляду спору по суті в даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Відповідач згідно відзиву на позовну заяву без номеру та дати (вх.№19055 від 04.11.2016р.), письмових заперечень без номеру та дати (вх.№13765 від 20.07.2016р.), додаткових заперечень без номеру від 20.09.2016р. (вх.№16580 від 20.09.2016р.), клопотання без номеру від 29.12.2016р. (вх.№22524 від 29.12.2016р.) та його уповноважений представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову відмовити.

Уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд" в судові засідання жодного разу не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності до ст.64 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши додатково представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справ пояснення присутніх представників сторін, господарський суд встановив наступне.

26.07.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрі-Трейд", як Поклажодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова", як Зерновим складом, укладено договір №26/07-114К/13 складського зберігання зерна (далі - договір зберігання), відповідно до умов якого Поклажодавець зобов’язався передати за фактичною вагою зерно згідно ДСТУ, зокрема, кукурудзи, на зерновий склад, а Зерновий склад – прийняти зерно на зберігання, видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття зерна на зберігання на строк до 01.06.2014р. та повернути зерно Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач (п.п.1.1, 3.3, 8.1 договору зберігання). При цьому, відповідно до п.6.1 договору зберігання, Зерновий склад не має права розпоряджатися зерном Поклажодавця.

Розділом 5 договору зберігання сторони визначили порядок та умови здійснення розрахунків за надані послуги з зберігання зерна.

Відповідно до п.п.10.1, 10.6 договору зберігання він набирає чинності з моменту укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань у повному обсязі. Також, дія договору зберігання припиняється згідно із законодавством.

З’ясовано, що рішенням господарського суду м.Києва у справі №910/25052/14 від 02.02.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. та постановою Вищого Господарського Суду України від 17.09.2015р., задоволено позовні вимоги публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк". Даним рішенням звернуто стягнення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агрі- Трейд" за генеральним договором про кредитування №11459710000/11459709000 від 05.07.2013р. в розмірі 5508519,86дол.США та 7679348,72грн на кукурудзу 3 класу, власником якої є ТОВ "Торговий Дім "Агрі-Трейд", с.Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, на підставі подвійних складських свідоцтв, виданих публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" зерновим складом товариства з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова": серії АБ №084295 від 20.01.2014р. за реєстровим №2016 (2000000кг), серії АБ 084296 від 20.01.2014р. за реєстровим №2017 (2000000кг), серії АБ 284297 від 20.01.2014р. за реєстровим №2018 (1374161кг), серії 084319 від 12.03.2014р. за реєстровим №2045 (478969кг), шляхом продажу на публічних торгах з початковою ціною реалізації 2201,92грн за 1 тону зерна.

17.02.2015р. на примусове виконання рішення господарського суду м.Києва від 02.02.2015р. у справі №910/25052/14 видано відповідний наказ, який стягувачем пред’явлено до виконання в органи Державної виконавчої служби України (заява №33-21/28409 від 11.082015р. про відкриття виконавчого провадження).

18.09.2015р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48738925 за згаданим судовим рішенням господарського суду, зокрема, про звернення стягнення заборгованості на майно – кукурудзу третього класу.

Цього ж дня, 18.09.2015р., державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на нерухоме майно, зокрема: кукурудзу третього класу у кількості 1374161кг, 478696кг, 2000000кг та 2000000кг (всього 5853130кг), що зберігається в зерносховищі товариства з обмеженою відповідальністю "Елагрі-Козова" на підставі подвійних складських свідоцтв серії АБ 284297 від 20.01.2014р. за реєстровим №2018, серії АБ 084319 від 12.03.2014р. за реєстровим №2045, серії АБ №084295 від 20.01.2014р. за реєстровим №2016, серії АБ 084296 від 20.01.2014р. за реєстровим №2017, відповідно.

Враховуючи територіальну віддаленість місцезнаходження рухомого майна (смт.Гусятин та смт.Козова Тернопільської області,), на яке згідно рішення суду від 02.02.2015р. звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором, наявність якого державному виконавцеві, в силу закону, слід перевірити та здійснити його опис, постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 27.10.2015р. у виконавчому провадженні №48738925 утворено при відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчу групу із залученням державних виконавців відділів державної виконавчої служби Гусятинського та Козівського районних управлінь юстиції Тернопільської області, яким на підставі доручення №502/14 від 03.11.2015р. доручено провести опис та арешт згаданого рухомого майна.

За результатами вжитих державним виконавцем заходів (виїзду на місце зберігання зерна – смт.Козова Козівського району Тернопільської області, вул.Заводська, 1-А) встановлено відсутність у боржника (ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд") зерна, на яке згідно рішення господарського суду звернуто стягнення, зокрема по подвійних складських свідоцтвах серії АБ №084295 від 20.01.2014р., серії АБ 084296 від 20.01.2014р., серії АБ 284297 від 20.01.2014р., серії АБ 084319 від 12.03.2014р., про що складено 17.11.2015р. Акт. Відсутність зерна на складському зберіганні в ТОВ "Елігрі-Козова" додатково підтверджено звітом про рух хлібопродуктів на елеваторах та складах, інформацією ДП "Держреєстри України" (листи №309 від 05.10.2015р. та №350 від 04.11.2015р.), згідно якої станом на 02.10.2015р. та 04.11.2015р., 16.11.2015р. згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" не зберігає зерно на зернових складах, приєднаних до основного реєстру.

Більше того, на вимогу державного виконавця №4553/03-31 від 12.11.2015р. щодо виконання доручення №502/14 від 03.11.2015р. про арешт та заборону відчуження рухомого майна, на яке рішенням суду звернуто стягнення, ТОВ "Елігрі-Козова" повідомило, що на зерноскладі відсутнє на зберіганні будь-яке зерно, власником якого є ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", а уся документація пов’язана з господарськими операціями з даним контрагентом була вилучена правоохоронними органами під час обшуку, здійсненого на підставі ухвали Печерського районного суду м.Києва в межах кримінальної справи №7574783/15-к (лист без номеру та дати, а.с.213, том 1).

Оскільки за результатами вжитих державним виконавцем заходів в межах виконавчого провадження №48738925 встановлено відсутність у боржника – ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" зерна, на яке згідно рішення суду слід звернути стягнення заборгованості, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.12.2015р. наказ господарського суду міста Києва від 17.02.2015р. у справі №910/25052/14, повернуто публічному акціонерному товариству "УкрСиббанк" без виконання.

Вважаючи, що такими діями по незаконній видачі зерна, яке перебуває у заставі банку, ТОВ "Елагрі-Козова" порушено вимоги ст.16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та завдано майнової шкоди ПАТ "УкрСиббанк" на суму вартості відсутнього зерна в розмірі 12876886грн, банк, керуючись положеннями 1166 ЦК України, просить стягнути з ТОВ "Елагрі-Козова" в судовому порядку з метою захисту порушених майнових інтересів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з таких міркувань.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, частинами першою і другою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, виходячи із аналізу змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

Позивач обґрунтовує свої вимоги, спираючись на положення статті 1166 ЦК України, тією обставиною, що при видачі кредиту ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" шляхом траншів взамін на оригінали подвійних складських свідоцтв при наявності заборгованості у позичальника, банк отримав право на притримання речі.

Оскільки відповідач, всупереч статті 16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", видав зерно без пред'явлення (отримання) оригіналів подвійних складських свідоцтв, які не передавалися та знаходилися у позивача, тому ТОВ "Елагрі-Козова" своїми діями завдано майнової шкоди ПАТ "УкрСиббанк" на суму вартості відсутнього зерна, відповідно, має нести відповідальність згідно ст.1166 ЦК України з огляду на наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки у вигляді незаконної видачі зерна без пред’явлення (передачі) власником зерна сертифікованому складу з метою погашення оригіналів подвійного складського свідоцтва; майнової шкоди нанесеної позивачу у вигляді неможливості реалізувати право звернення стягнення на зерно за рішенням суду у зв’язку з відсутністю зерна та за рахунок цього погасити заборгованість за кредитним договором; причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та майновою шкодою позивача; вини відповідача у вигляді порушення ст.16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та ст.24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" щодо видачі зерна без отримання оригіналів подвійних складських свідоцтв.

Статтею 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися притриманням.

Відповідно до вимог статті 594 Цивільного кодексу України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 595 Цивільного кодексу України вказує, що кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника. Кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

Згідно статті 597 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591цього Кодексу.

Закон України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" регулює правовідносини, пов'язані з оформленням, видачею, погашенням простих і подвійних складських свідоцтв, визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів під час зберігання товарів на товарних складах.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" складські свідоцтва - товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.

Як визначено статтею 16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" сертифікований склад зобов'язаний повернути товар на першу вимогу володільця складського свідоцтва, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред'явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва. У реєстрі складських свідоцтв робиться запис про їх погашення.

Також, статтею 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Згідно зі ст.594 ЦК України право притримання речі, а в даному випадку зерна кукурудзи, має кредитор - ПАТ "УкрСиббанк", лише в тому випадку, коли він правомірно володіє річчю, що в даному спорі не знайшло свого підтвердження, оскільки кукурудзою правомірно володів відповідач у справі - ТОВ "Елагрі-Козова", та саме товариство могло скористатися правом притримання в разі виникнення і несплати заборгованості, пов’язаної з річчю ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд" (власник зерна кукурудзи по подвійних складських свідоцтвах) (вказана позиція викладена також у постанові Вищого господарського суду України від 16.05.2013р. у справі №5017/2840/2012).

Не може вважатися володінням річчю (кукурудзою) і наявність у позивача (кредитора) оригіналів подвійних складських свідоцтв, оскільки останні не є коносаментом, який прирівнюється до передачі речі (майна), не наділяє банк (позивача) будь-якими правами на кукурудзу, як і не надає права банку розпоряджатися нею, що в протилежному випадку протирічить вимогам ст.596 ЦК України, де зазначено, що до кредитора не переходить право власності на річ боржника, і саме останній може нею розпорядитися.

Також, слід зазначити, що ні зі змісту кредитного договору чи договору складського зберігання зерна №26/07-114К/13 від 26.07.2013р., ані змісту представлених подвійних складських свідоцтв не випливає, що у позивача виникло й право застави на зерно кукурудзи, оскільки відсутнє оформлення подвійних складських свідоцтв і проведення дій відповідно до вимог ст.14 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", ст.38 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Не можуть бути предметом притримання й подвійні складські свідоцтва як річ, оскільки такі не являються цінними паперами і на них не може бути звернено стягнення.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо невідповідності подвійних складських свідоцтв вимогам ст.38 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ст.4 "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" та ст.962 ЦК України, а саме відсутній порядок сплати розміру платежів за зберігання, що в свою чергу підтверджує, що подвійні складські свідоцтва такими не являються.

Щодо звернення позивачем уваги у запереченнях на відзив на преюдицію, а саме на рішення господарського суду м. Києва від 02.02.2015р. у справі №910/25052/14, то слід зазначити, що у відповідності до приписів частини 3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин. При цьому, у вище згадуваному рішенні господарського суду м. Києва предметом спору не було визнання права на притримання.

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить до висновку, що у позивача не виникло і не могло виникнути суб’єктивне право на притримання кукурудзи, яке порушено відповідачем, а майнова шкода є пов’язаною з порушенням суб’єктивного права (ст.1166 ЦК України) (така позиція викладена Вищим Господарським судом України у постановах від 10.06.2011р. у справі №5020-124/2011 та від 25.11.2014р. у справі №904/2792/14); та із протиправними діями відповідача, які полягають, як обґрунтовує позивач, у неналежному виконанні останнім своїх обов’язків по збереженню зерна кукурудзи.

Тобто, можливі протиправні дії відповідача могли порушити суб’єктивне право власника зерна – ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", а не позивача (ПАТ "УкрСиббанк").

При таких обставинах, правових підстав для покладення відповідальності за правилами ст.1166 ЦК України на відповідача немає, у зв’язку з відсутністю повного складу цивільного правопорушення, оскільки: у позивача відсутнє суб’єктивне право на притримання зерна, яке б відповідач міг порушити; відсутня майнова шкода, яка була б у причинно-наслідковому зв’язку з можливими протиправними діями, тим більше, направленими на порушення неіснуючого права позивача на притримання.

Щодо порушення прав позивача в зв’язку з набранням законної сили 17.02.2015р. рішенням господарського суду м. Києва від 02.02.2015р. у справі №910/25052/14 та спричинення відповідачем - ТОВ "Елагрі-Козова" йому майнової шкоди у вигляді вартості відсутнього зерна кукурудзи, то слід зазначити наступне.

Як стверджує позивач, право звернути стягнення на майно боржника ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", у позивача виникло з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/25052/14, тобто 17.02.2015р., та у зв’язку з неможливістю реалізувати право звернення стягнення на майно (зерно).

При цьому, протиправна поведінка відповідача мала бути направлена на невиконання рішення суду, порушення права позивача, встановленого (породженого) рішенням суду і знаходитися у причинно-наслідковому зв’язку з нанесеною майновою шкодою.

Разом з тим, з постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2015р., Акта державного виконавця від 17.11.2015р., представлених копій Основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, вбачається, що майно (зерно кукурудзи), на яке звернуто стягнення за рішенням суду, ані станом на дату примусового виконання, ані на дату видачі наказу суду (17.02.2015р.), ані на день подання банком позову до суду, на складі, власником якого виступає ТОВ "Торговий дім "Агрі-Трейд", не значилося.

Таким чином, причинно-наслідкового зв’язку між можливими протиправними діями відповідача і майновою шкодою позивача в даній справі не має, відтак не може бути порушене право звернути стягнення на зерно, отримане позивачем у зв’язку з набранням 17.02.2015р. законної сили рішенням суду.

Також, суд оцінює критично визначення позивачем реального розміру завданої майнової шкоди, оскільки при її визначенні позивач виходив з резолютивної частини рішення господарського суду м.Києва у справі №910/25052/14, де зазначено початкову ціну зерна для подальшої його реалізації на публічних торгах.

За результатами прилюдних торгів продажна (фактична) ціна заставного майна, в даному випадку зерна кукурудзи може змінитися від початкової, так як відповідно до чинного законодавства України, яке діяло на момент відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду від 02.02.2015р. №910/25052/14, майно, що не було реалізоване з будь-яких причин на прилюдних торгах, могло бути уцінене державним виконавцем (ч.5 ст.62 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на момент порушення виконавчого провадження) або стартова (початкова) ціна майна могла бути збільшена в процесі проведення покрокових торгів (розділ 4 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.99 р.№42/5).

Отже, початкова ціна зерна кукурудзи визначена господарським судом м.Києва виключно для цілей її реалізації на прилюдних торгах та не може вважатися тотожною реальній вартості зерна кукурудзи врожаю 2013 року станом на момент розгляду даної справи.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. №02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди" роз'яснено, що у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

З наведеного слід дійти висновку, що для застосування статті 1166 ЦК України необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, чого в даному випадку судом не встановлено, і, відповідно, відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за вказаною статтею за обраним позивачем способом захисту його майнових інтересів.

Частиною 2 статті 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для відшкодування матеріальної шкоди, зокрема, факту її заподіяння у заявленому розмірі, протиправною поведінкою відповідача, обґрунтувань визначення її розміру та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу тощо, суду надано не було.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди в розмірі 12876886грн є необґрунтованими та документально не доведеними, а тому не підлягають до задоволення.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

В судовому засіданні 05.01.2017р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст.85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 42-47, 22, 27, 32, 33-35, 43, 44, 49, 811, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено "19" січня 2017 року.

Головуючий суддя                                                                      Н.О. Андрусик

суддя                                                                                          Г.З.Андрушків

суддя                                                                                          С.Г.Стопник