КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року (13:10) м.Київ 810/2879/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Сахнюк І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області від 12.01.2016 в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.08.2016 №455 о/с "По особовому складу" в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1, інспектора дільничної системи Управління превентивної діяльності зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за пп.5 п.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність);

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки за період з 16.08.2016 по день фактичного розрахунку - 31.08.2016;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму грошової компенсації за всі невикористанні ним дні щорічної відпустки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №455 о/с від 15.08.2016 за наслідками проведеної атестації його було звільнено з посади інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Позивач вважає, що його звільнення із займаної посади в органах Національної поліції України є протиправним та необґрунтованим, оскільки проведення атестування ОСОБА_1 не відповідає вимогам чинного законодавства, позаяк позивач був прийнятий на службу в органи Національної поліції як особа, яка виявила бажання проходити службу в поліції без проведення будь-якого конкурсу, а Законом України "Про Національну поліцію" не встановлено обов'язкову осіб, які вже прийняті на службу в органи Національної поліції України, проходити відповідне атестування. Позивач вказав про те, що його атестування було призначено за відсутності правових підстав, передбачених Законом, а сама атестація була проведена протиправно, зокрема, під час проведення співбесіди не була з'ясована відповідність його особи критеріям, встановленим пунктом 16 Розділу ІV Інструкції про проведення атестування поліцейських.

Позивач вважає, що при прийнятті висновку про службову невідповідність атестаційна комісія розглянула матеріали поверхнево та упереджено, не врахувала, що він характеризується виключно з позитивного боку, має високі показники службової діяльності, належний рівень теоретичних знань, фізичної підготовки.

На підставі цього, позивач просить скасувати рішення атестаційної комісії та наказ про його звільнення, поновити на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, позивач зазначає, що при його звільненні розрахунок був здійснений несвоєчасно, внаслідок чого також просить стягнути середній заробіток за час затримки відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.

Також позивач зазначає, що йому не була виплачена грошова компенсація за невикористані ним дні щорічної відпустки, у зв'язку з чим просить стягнути таку компенсацію примусово.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що проходження атестування є обов'язковим для всіх поліцейських, які мають намір працювати в органах Національної поліції України.

Відповідач зауважив про те, що під час проведення атестування ОСОБА_1 не було набрано достатньої кількості балів за професійний тест та за тест на загальні здібності та навички, результати яких враховуються при прийняття відповідного рішення, що на думку відповідача, свідчить про обґрунтованість висновків атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаній посаді та про правомірність прийняття наказу №455 о/с від 15.08.2016 про його звільнення через службову невідповідність.

Присутній у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27.05.2010 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 - на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області, що підтверджується послужним списком позивача та трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 05.08.2003.

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про Національну поліцію" постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Як вбачається з витягу з послужного списку позивача, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 (М-220521), як прибулого з Міністерства внутрішніх справ України, призначено з присвоєнням спеціального звання капітана поліції в порядку переатестування на посаду інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області

18.11.2015 наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 10 було затверджено Положення про атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області.

23.11.2015 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-4 до наказу.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; скласти атестаційні листи на поліцейських.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.12.2015 №68 внесено зміни до наказу від 23.11.2015 №16 в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області.

Судом встановлено, що на виконання наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 №16 з урахуванням відповідних змін, у складі ГУ НП в Київській області були створені Атестаційні комісії 1-6, персональний склад яких затверджений додатками 1-6 до наказу ГУ НП в Київській області від 21.12.2015 № 68.

12.01.2016 Атестаційною комісією №1 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди було прийнято рішення, оформлене протоколом №15.00000119.11/01/2016 від 12.01.2016, про невідповідність позивача займаній посаді, і рекомендовано звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність.

Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 21.01.2016 №14 о/с, яким ОСОБА_1 відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) було звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік).

Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі №810/1263/16 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Київський області від 21.01.2016 № 14 о/с в частині звільнення зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п.1, п.п. 7 (за власним бажанням) капітана поліції ОСОБА_1, інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності, 21 січня 2016 року.

Поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Київський області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 січня 2016 року по 30 червня 2016 року (160 днів) у сумі 27096 (двадцять сім тисяч дев'яносто шість) гривень, з яких: 5250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень - середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що підлягає негайному виконанню.

Звернуто постанову до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції у Київський області.

Звернуто постанову до негайного виконання у частині стягнення з Головного управління Національної поліції у Київській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у сумі 5250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 часткового задоволено апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Київській області. Змінено в мотивувальній частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2016. В решті постанову залишено без змін.

Як вбачається матеріалів справи, Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 12.07.2016 №355 о/с, яким поновлено капітана поліції ОСОБА_1 (М-220521), інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності, з 22.01.2016, з виплатою йому суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у сумі 5250,00 грн.

Надалі Головним управлінням Національної поліції в Київській області було виплачено позивачу суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у сумі 5250,00 грн., про що свідчить довідка Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №TNH5-HMQT-1GL 1-USU3 від 01.09.2016.

Однак, 15.08.2016 Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ №455 о/с, яким 16.08.2016 ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) було звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік). Вказаний наказ листом №2864/109/12-51 від 16.08.2016 був надісланий Головним управлінням Національної поліції в Київській області на адресу позивача.

Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача є атестаційний лист ОСОБА_1 б/н віл 12.01.2016 з висновками атестаційної комісії.

31.08.2016 Головне управління Національної поліції в Київській області виплатило позивачу заробітну плату за серпень 2016 року у сумі 3333,74 грн., що підтверджується довідкою Приватного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №Q6TU-M0FP-HGKT-TU7A від 01.09.2016.

Не погоджуючись з висновком Атестаційної комісії щодо службової невідповідності та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, з приводу чого суд зазначає наступне.

02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Національну поліцію" (далі -Закон №580-VІІІ), який набрав чинності 07.11.2015

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VІІІ призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону № 580-VІІІ встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_1 наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с позивача без проведення конкурсу призначено на посаду інспектора дільничної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги твердження Головного управління Національної поліції в Київській області про те, що призначення позивача на посаду інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області носить тимчасовий характер, оскільки докази протилежного суду надані не були.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону №580-VІІІ не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону №580-VІІІ.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст.57 Закону №580-VІІІ встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд зазначає, що наведені у ч.2 ст.57 Закону №580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Таким чином, атестування поліцейського одразу ж після призначення його на посаду безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження, не відповідає меті та завданню атестування.

При цьому рішення органу поліції про атестування конкретного поліцейського (рішення органу поліції про затвердження переліку поліцейських, які підлягають атестуванню) із зазначенням підстав атестування є процедурною передумовою атестування, без якої атестування вважається безпідставним.

Аналогічний висновок викладено у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року N 11 "Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації".

Суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду жодного наказу, документа (переліку) Головного управління Національної поліції в Київській області чи Національної поліції України, який би визначав, що позивач підлягає атестуванню або що відносно нього буде проведено атестування із зазначенням підстав для проведення атестування позивача.

Більш того, суд зазначає, що рішення про призначення атестування, а саме наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.11.2015 №10 "Про створення атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області", яким з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей та рівня підготовленості особового складу Головного управління Національної поліції в Київській області затверджено Положення про атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області та склад атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області; доручено членам атестаційної комісії організувати та забезпечити, починаючи з 18.11.2015, проведення атестування підпорядкованого особового складу, крім підрозділів ДАІ та патрульної служби, не є самостійною підставою для проведення атестування.

Крім того, у цьому наказі відсутні посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з виникненням підстав (передумов), а саме не вказано про наявність таких підстав для вирішення питання про призначення певних осіб на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про їх переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Крім того, цей наказ не визначає перелік осіб, які підлягають атестуванню.

Досліджуючи зміст наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 №16 "Про проведення атестування та створення атестаційний комісій" суд встановив, що цей наказ також не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону №580-VІІІ.

Як вбачається з заперечень відповідача, підставою проведення ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Відповідачем було зауважено про те, що атестування ОСОБА_1 було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Однак, наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VІІІ. Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону №580-VІІІ мету атестування відповідач необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

За таких обставин, суд вважає, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з цим, надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії, оформленому протоколом №15.00000119.11/01/2016 від 12.01.2016, про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 №1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за №1445/27890 (далі - Інструкція №1465).

Інструкція №1465 розроблена відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Пунктом 2 розділу І Інструкції №1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з п.11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до п. 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пп. 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з п. 11 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (п.15 Розділу ІV Інструкції №1465).

При цьому, відповідно до п.16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, враховуючи зміст вказаних положень Інструкції № 1465, суд дійшов висновку про те, що атестування поліцейських фактично включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Суд звертає увагу на те, що Інструкція №1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пп.20-23 Інструкції №1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що 12.01.2016 Атестаційною комісією №1 Головного управління Національної поліції в Київській області у складі голови - Балана Романа Олександровича (Громадська організація "Народний тил"), секретаря - Фалько Ірини Вікторівни (Управління патрульної служби м. Києва), членів комісії Ярмишка Антона Сергійовича (Управління патрульної служби м. Києва), Агасанова Руслана Вікторовича (СЕП "Союз. Чорнобиль.Україна") та Комісаренка Сергія Павловича (Департамент кадрового забезпечення апарату Національної поліції) було проведено співбесіду з ОСОБА_1, за результатами якої було оформлено протокол №15.00000119/01/2016 від 12.01.2016.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами атестаційної комісії №1 ГУ НП в Київській області під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено наступні документи:

- атестаційний лист;

- декларацію про доходи;

- послужний список (форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади";

- інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Проте, суд звертає увагу на те, що вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, Атестаційна комісія №1 ГУ НП в Київській області прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Водночас протокол Атестаційної комісії №1 ГУ НП в Київській області не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередні начальники позивача вважають його таким, що відповідає займаній посаді.

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених п.16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Так, відповідно до атестаційного листа, складеного заступником начальника Управління превентивної діяльності ГУНП в Київській області , за період служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно. До виконання службових обов'язків відноситься сумлінно. Нормативні документи, що регламентують діяльність підрозділів дозвільної системи, знає та правильно керується ними у службовій діяльності. ОСОБА_1 має достатній практичний досвід роботи. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Уміє працювати з людьми, у складних ситуаціях приймає самостійній рішення. При виявленні недоліків проявляє принциповість і вимогливість.

Протягом 2015 року ОСОБА_1 особисто прийняв 2143 громадян з питань отримання дозволів на придбання, реєстрацію та перереєстрацію пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими кулями. ОСОБА_1 провів ретельну перевірку організації роботи підрозділів дозвільної системи у 4 міськрайвідділах Київської області.

ОСОБА_1 за характером урівноважений, тактовний, ввічливий. Морально стійкий. Підтримує тісні ділові стосунки з колегами, на зауваження реагує правильно, вживає заходи для їх усунення.

У стройовому відношенні ОСОБА_1 підтягнутий, фізично розвинутий добре. Табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони володіє. Порушень дисципліни поза службою не допускає.

Згідно висновку прямого керівника - начальника Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що інформації з відкритих джерел, посилання на які міститься у протоколі, відповідачем не надано.

Таким чином, попри посилання в протоколі №15.00000119/01/2016 від 12.01.2016 на дослідження Атестаційною комісію №1 ГУНП в Київській області інформації з відкритих джерел, остання під час прийняття рішення щодо позивача не розглядалася та не враховувалася, адже будь-які докази протилежного відповідачем, всупереч вимогам статті 71 КАС України, суду надані не були.

Також, позивач зауважив про те, що більшість з поставлених йому Атестаційною комісією питань під час проведення співбесіди не стосувались його професійної діяльності (зокрема, питання щодо наявності у його дружини нерухомого майна, наявності у позивача транспортного засобу), у той час як Атестаційна комісія не встановлювала результатів службової діяльності та рівня теоретичних і практичних знань у контексті займаної ним посади.

Позивач зазначив, що по суті професійної діяльності йому було поставлено питання щодо стажу його роботи на відповідній посаді та характеру та обсягу його функціональних обов'язків в органах поліції.

Суд зазначає, що зміст протоколу №15.00000119/01/2016 від 12.01.2016 не дає підстав вважати, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.

Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені у атестаційному листі ОСОБА_1 факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

У зв'язку з цим, суд вважає, що негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей позивача, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що дається атестаційною комісією з повним ігноруванням викладеної в атестаційному листі позитивної характеристики стосовно атестованого поліцейського за кожною із наведених в п.16 Розділу ІV Інструкції №1465 обставин, не може вважатися обґрунтованою.

Щодо посилань відповідача на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з атестаційного листа позивача (а.с.18-19), за насідками проходження тестування ОСОБА_1 отримав 21 балів з тесту на загальні здібності та навички та 27 бали з тесту на знання законодавчої бази. При цьому, згідно з п. 10 Розділу ІV Інструкції № 1465, мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно положень Інструкції №1465 результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Більш того, на виконання ухвали суду відповідачем була надана інформація щодо інших поліцейських, які за результатом проведеного тестування набрали менше мінімальної кількості балів з одного з видів тестів, проте відповідність яких займаній посаді була підтверджена.

Так, зокрема, ОСОБА_8 набрав 13 балів з тестування загальних навичок (а. с. 130), ОСОБА_9 набрав 21 бал з професійного тестування (а. с. 131), ОСОБА_10 набрав 17 балів з тестування загальних навичок (а. с. 132), проте зазначені особи були призначені на посади в органи Нацполіції, про що свідчить Наказ ГУ НП у Київській області від 13.06.2016 №291о/с (а. с. 133).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що кількість набраних поліцейським балів з тесту на знання законодавчої бази та тесту на загальні здібності і навички в межах проведеного атестування не є вирішальним критерієм для визначення службової відповідності особи.

При цьому, суд звертає увагу на те, що аналога позиція висловлена Вищим адміністративним судом в Постанові Пленуму "Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації" №11 від 29.09. 2016.

Так, зокрема, у зазначеній Постанові Вищий адміністративний суд України зазначив, що необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню, слід вважати рішення (висновок) атестаційної комісії у разі, коли:

- відповідач не надав суду доказів на підтвердження обставин, які у рішенні (висновку) атестаційної комісії вважаються встановленими. Зокрема, не надано відомостей, отриманих під час співбесіди з поліцейським, та відомостей із відкритих джерел, на які атестаційна комісія посилається як на докази низького рівня мотивації поліцейського щодо подальшої роботи, низького професійного рівня/потенціалу поліцейського, незнання ним законодавчої бази;

- рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу IV Інструкції, та факту відповідності поліцейського вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді;

- негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського. При цьому атестаційною комісією не наведено мотивів неврахування таких доказів;

- набрання поліцейським за результатами тестування кількості балів, меншої за мінімально необхідний рівень, чи негативні результати тестування на поліграфі атестаційна комісія оцінювала без зважання на решту доказів;

- дані з мережі Інтернет щодо поліцейського були взяті атестаційною комісією до уваги, незважаючи на те, що їх достовірність не встановлена та не підтверджена відповідними доказами та висновками компетентних органів.

Суд також вважає необхідним зазначити, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з метою забезпечення того, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, досліджені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії № ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом №15.00000119/01/2016 від 12.01.2016, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції № 1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що на думку суду, свідчить про протиправність вказаного рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області №455 о/с від 15.08.2016 в частині звільнення позивача зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність), суд зазначає наступне.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до п. 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист з висновком атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

При цьому, суд звертає увагу на те, що Інструкцією №1465 встановлено, що наказ про звільнення особи з посади приймається протягом 15 днів з дня підписання атестаційного листа з висновками про службову невідповідність поліцейського.

Судом встановлено, що атестаційний лист з висновками про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді був підписаний головою та секретарем атестаційної комісії №1 12.01.2016, у той час як наказ про звільнення позивача №455 о/с був прийнятий Головним управлінням Національної поліції у Київській області 15.08.2016, тобто через 7 місяців з дня підписання вказаного атестаційної листа, що в свою чергу, свідчить про недотримання відповідачем п'ятнадцятиденного строку прийняття наказу про звільнення, та, відповідно, про порушення вимог п.28 Інструкції №1465.

Враховуючи визнання судом протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №1 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом №15.00000119/01/2016 від 12.01.2016, яке слугувало єдиною підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.08.2016 №455 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, та встановлення порушення відповідачем строку прийняття вказаного наказу, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на таке.

Частиною 2 ст.235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пленум Верховного Суду України у п.6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 зазначив про те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Відповідно до ч.1 ст.244-1 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області №1246 від 08.11.2016, загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з липня по серпень 2016 року (два місяці, що передують звільненню) становить 9660,00 грн., у тому числі за липень 2016 року - 4830,00 грн. та за серпень 2016 року - 4830,00 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих днів за червень 2015 року складає 30 днів, за липень 2016 року - 31 день, в сукупності 61 календарний день.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 158,36 грн. (9660,00 грн./61) за 1 календарний день.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 100 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 17 серпня 2016 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 24 листопада 2016 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 100 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 15836,00 грн. (100 х 158,36 грн.).

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачем під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за весь час затримки за період з 17.08.2016 по день фактичного розрахунку - 31.08.2016, суд зазначає наступне.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначено вище, позивач був звільнений зі служби в поліції 16.08.2016, у той час як відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" №Q6TU-M0FP-HGKT-TU7A від 01.09.2016 виплата ОСОБА_1 заробітної плати була здійснена відповідачем лише 31.08.2016, тобто із затримкою у 15 днів.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 21.11.2011 №6-60цс11, від 29.01.2014 № 6-144ц13, від 21.01.2015 №6-195цс14.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Отже, враховуючи те, що відповідачем було затримано розрахунок з ОСОБА_1 на 15 днів, сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 2375,40 грн. (158,36 грн. х 15 днів).

При цьому, суд вважає непереконливими посилання відповідача на п. 13 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого Наказом МВС України від 06.04.2016 №260, оскільки зазначений пункт регулює питання виплати грошового забезпечення за відпрацьований місяць, а тому не поширюється на виплату звільненому поліцейському належних йому сум коштів.

Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми грошової компенсації за всі дні невикористанні ним щорічної відпустки, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.83 Кодексу законів про працю у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічна за змістом норма закріплена в ч.1 ст.24 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.92 Закону №580-VІІІ поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Частиною 10 ст.93 Закону №580-VІІІ визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Отже, право на компенсацію за відпустки, у тому числі, щорічну відпустку, виникає у звільненої особи під час остаточного розрахунку.

Таким чином, обов'язковою умовою для отримання грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку є факт звільнення особи з відповідної посади.

Натомість у даній справі судом відновлено право позивача на працю, шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області, що в свою чергу, зумовлює продовження його прав і гарантій як працівника, зокрема, право на відпустки.

У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

У судовому засіданні 24.11.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 25.11.2016.

Керуючись ст.ст.163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом №15.00000119. 11/01/2016 від 12.01.2016, про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.08.2016 № 455 о/с в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (М-220521), інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п.1, пп.5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

4.Поновити ОСОБА_1 (М-220521) на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17.08.2016 по 24.11.2016 в розмірі 15836 (п'ятнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

6.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2375 грн. (дві тисячі триста сімдесят п'ять гривень) 40 коп.

7.Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-220521) на посаді інспектора дозвільної системи Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Київській області.

8.Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 4830 (чотири тисячі вісімсот тридцять гривень) грн. 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

9.В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.