АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-16741/11 Номер провадження 22-а/1690/5333/11Головуючий у 1-й інстанції Білецька В.І. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в
складі:
Головуючого - судді: Триголова В.М.
Суддів: Бондаревської С.М., Омельченко Л.М.
розглянула в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області на рішення Виликобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити ЗО % надбавку (підвищення) до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року включно,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Виликобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити ЗО % надбавку (підвищення) до пенсії, як дитині війни, за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року включно- задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року чпо 31 грудня 2009 року в частині невиплати ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в встановленому законом розмірі.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.
В апеляційній скарзі УПФУ просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції, позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов’язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до норм ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 р., якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України” та рішенні Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким були визнані неконстшуційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України іа 2008 рік» та про внесення змін до деякій; законодавчих актів України».
Після прийняття вищевказаних рішень Конституційного суду України знову почали діяти юложення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18 іистопада 2004 року), тобто з цього часу відновлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної тенсії за віком
Крім того, оскільки у 2009 році до часу прийняття рішення положення ст.6 Закону України ;<Про соціальний захист дітей війни» мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому з 01.01.2009 року і надалі позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Щодо доводів апеляційної скарги про необгрунтоване застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.З ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів, щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача, щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійною фонду7 України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено саме на управління пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Отже, рішення суду слід вважати законним, обґрунтованим і таким, що скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області - залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею салонної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ: В.М. Триголов
ОСОБА_3
ОСОБА_4