КОПІЯ

Справа № 2-15                                                                            

         2009 рік                                

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

24 червня 2009 року                   Іллінецький районний суд Вінницької області

        в складі: головуючого                                       Марчук В.С.

        при секретарі                                                      Тетерук Т.В.

        адвоката                                                              ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Іллінці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна,

ВСТАНОВИВ:

    Позивачка звернулася в суд з даним позовом, вказуючи що 24 червня 2005 року помер її чоловік ОСОБА_3, з яким вона проживала у шлюбі з 20 березня 1985 року. На день смерті ОСОБА_3. мав на праві приватної власності Ѕ частини квартири № АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,12 га розташовану за зазначеною адресою. Інша Ѕ частина квартири належить позивачці згідно свідоцтва № 2088 про право власності на житло, виданого Іллінецькою міською радою 02.12.1993 року.

     При житті все своє майно ОСОБА_3. заповів позивачці, про що свідчить заповіт від 14.Х.2004 року посвідчений державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори.

    Відповідачка є донькою спадкодавця, вона пенсійного віку, тому має право на обов’язкову частку в спадковому майні відповідно до ст. 1241 ЦК України.

    У встановлені законом строки сторони звернулися з заявами про прийняття спадщини до Іллінецької державної нотаріальної контори і 10.03.2006 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого їй належить 5/12 ідеальних частин спадкової квартири, а 25.Х.2006 року – свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого позивачка є власником 5/12 частин земельної ділянки.

    Того ж 25.Х.2006 року позивачці було видане нотаріусом свідоцтво про право власності на Ѕ ідеальну частину зазначеної земельної ділянки відповідно до ст. 60 СК України.

    Відповідачка ж через свою неявку до нотаріуса, не отримала документів на право власності ні на 1/12 частину квартири, ні на 1/12 частину земельної ділянки.

    У зв’язку з цим, позивачка просить суд розділити спадкове майно внатурі і виділити їй Ѕ частину квартири №2 в будинку №АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3., який є спадкодавцем та зобов’язати ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2. грошову компенсацію за 1/12 частину зазначеної квартири.

    Також позивачка просить розділити спадкову земельну ділянку і виділити їй Ѕ частину цієї землі у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3., зобов’язавши сплатити відповідачці грошову компенсацію за її 1/12 частину у спадковій земельній ділянці.

    У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримує з викладених обставин та зазначає, що вона є особою похилого віку, непрацездатна, хворіє, проживала з покійним чоловіком у спірній квартирі на день його смерті і користувалася всім спадковим майном – і квартирою і землею та користується всім цим і на даний час. Відповідачка має квартиру у м. Києві, де весь час проживає.

    Представник позиваки, адвокат ОСОБА_4 теж підтримує позовні вимоги з зазначених підстав.

    Відповідачка у судове засідання безпричинно не з’явилася, будучи належно повідомленою про час та місце розгляду справи.

    Суд заслухавши, позивачку, її адвоката та вивчивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

    Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 2088 від 2.ХІІ.1993 року позивачка та покійний ОСОБА_3. дійсно були власниками квартири №ІНФОРМАЦІЯ_1 (а/с 16), як подружжя (а/с 4).

    Право власності ОСОБА_3. на 0,12 га. землі за вищевказаною адресою, підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 31.03.1995 року (а/с 9), виданим Іллінецькою міською радою Вінницької області.

    Те, що ОСОБА_3. помер, підтверджується  свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 (а/с 6). Отже, є спадкодавець і спадкове майно – Ѕ частина квартири та земельна ділянка.

    Відповідно до заповіту від 14.Х.2004 року вказане спадкове майно ОСОБА_3. заповів своїй дружині – позивачці ОСОБА_1 (а/с 5).

    Із зазначеної спадкової земельної ділянки – Ѕ частина є власністю позивачки, як набута у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 25.Х.2006 року, посвідченим державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори (а/с 10); 5/12 частини даної землі їй належить на праві власності у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3. відповідно до свідоцтва про право  на спадщину за заповітом від 25.Х.2006 року серії ВЕС № 801609 (а/с 7).

     Решта 1/12 частина землі відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України належить дочці спадкодавця-непрацездатній ОСОБА_2.

    Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 10.03.2006 року державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори серії ВСО № 929638, позивачка ОСОБА_1 є власником 5/12 частин квартири АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3. (а/с 15).

    Решта 1/12 частина спадкової квартири належить тій же відповідачці ОСОБА_2. згідно вимог ст. 1241 ЦК України.

    Отже, сторони по справі є спадкоємцями ідеальних долей у спадщині, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 1278 ЦК України кожен із спадкоємців має право на виділ його частки у натурі.

    Але, так-як відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельної експертизи за № 2676-2679 від 31.01.2009 року виділити в окреме користування 1/12 (частину) ідеальну частку від загальної площі приміщення квартири № ІНФОРМАЦІЯ_1 не визнається за можливе як і 1/12 ідеальної частки земельної ділянки за вказаною  адресою, то слід виділити позивачці у власність все спадкове майно в натурі, зобов’язавши її сплатити відповідачці грошову компенсацію за її частку у спадковому майні.

    Те, що  саме позивачці слід виділити спадкове майно в натурі, ґрунтується на тому що ОСОБА_1 була співвласницею спадкової квартири зі спадкодавцем і її частка у всій квартирі складає 11/12 частин, а частка відповідачки лише 1/12; що позивачка не має іншого житла, як вона пояснила у судовому засіданні, а відповідачка має житло у м. Києві, що нічим не спростовано та що позивачка проживає у зазначеній квартирі з часу реєстрації шлюбу – з 1985 року і по даний час.

    Щодо земельної ділянки, то  підстави ті самі: позивачка є власницею 11/12 частин землі, а  відповідачка лише 1/12 частини; позивачка користувалася за життя спадкодавця даною землею і користується на даний час на відміну від  відповідачки; проживає у квартирі, розташованій на зазначеній земельній ділянці.

Отже позов слід задоволити.

    На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 208, 212-215, ЦПК України, ст.ст. 1278, 1216, 1223, 1225, 1241, 1269 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

    Позов задоволити. ОСОБА_1 виділити в натурі у порядку спадкування за заповітом Ѕ частину квартири №ІНФОРМАЦІЯ_1, яка належала на праві власності ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 визнавши за нею право власності на вказану частку квартири у порядку спадкування за заповітом. Зобов’язати  ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/12 ідеальну частку зазначеної квартири у розмірі 1910 грн. 92 коп.

    ОСОБА_1 виділити у натурі в порядку спадкування за заповітом земельну ділянку площею 0,12 га., розташовану по  АДРЕСА_2 яка належала ОСОБА_3 померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно Державного акта на право власності приватної на землю, виданого 31.03.1995 року Іллінецькою міською радою Вінницької області, визнавши за нею право власності у порядку спадкування за заповітом на вказану частку землі.

    Зобов’язати ОСОБА_1 виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/12 ідеальну частку зазначеної земельної ділянки, що складає 2280 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят) гривень.

    На рішення протягом 10 днів може бути подана заява про апеляційне оскарження, а ще протягом 20 днів - апеляція.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Іллінецького

районного суду                                                                              В.С. Марчук

Рішення набуло законної сили 6 липня 2009 року.

Суддя Іллінецького

районного суду                                                                              В.С. Марчук