Справа № 161/1039/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.

Провадження № 22-ц/773/70/17 Категорія: 24 Доповідач: Осіпук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Овсієнка А. А., Русинчука М. М.,

з участю секретаря Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Житлово-комунального підприємства № 7 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2016 року ЖКП № 7 звернулось в суд із зазначеним позовом. Вказувало на ті обставини, що підприємством надаються послуги з утримання багатоквартирного будинку № 12 по вулиці Дубнівській у місті Луцьку Волинської області та його прибудинкової території. Оплата за вказані послуги проводиться за тарифами, затвердженими рішенням виконкому Луцької міської ради.

У квартирі № 100 цього будинку проживає відповідач ОСОБА_2, яка, будучи одноосібним власником жилого приміщення, тривалий час не сплачує грошові кошти за фактично отримані нею зазначені послуги, за що станом на 26 січня 2016 року, з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, заборгувала ЖКП № 7 8421 грн. 91 коп.

Крім того позивач зазначав, що з метою стягнення даної заборгованості, він вже звертався до суду із заявою про видачу судового наказу і такий наказ було видано судом, однак 22 грудня 2015 року цей наказ ухвалою Луцького міськрайонного суду скасовано та роз’яснено право на звернення до суду із відповідним позовом.

За наведених обставин ЖКП № 7 просило суд стягнути з відповідача в його користь, зазначену проіндексовану грошову суму за надані і неоплачені послуги з утримання будинку та прибудинкової території і відшкодувати йому понесені судові витрати.

Під час розгляду справи в суді, позивач, уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 6 липня 2016 року, що з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 7992 грн. 91 коп.

21 жовтня 2016 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЖКП №7 5174 грн. 99 коп. заборгованості за надані послуги, 555 грн. 92 коп. 3% річних в розмірі 2262 грн. інфляційних витрат, а всього 7992 грн. 91 коп.

Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача 1218 грн. відшкодування судових витрат за сплату судового збору.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати як незаконне, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 заборгувала позивачу ЖКП № 7 за фактично надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, вказану ЖКП суму 5174 грн. 99 коп. і дана грошова сума, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, підлягає стягненню з відповідача у користь позивача.

Такий висновок суду є правильним.

Встановлено і це підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, що квартира АДРЕСА_1, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (а. с. 222). Житловий будинок № 12, у якому знаходиться вказана квартира, перебуває на обслуговуванні у ЖКП № 7, яке надає послуги з утримання цього будинку та прибудинкової території за оплату в межах діючих тарифів і в залежності від якості і кількості фактично наданих послуг (а. с. 39-53).

Факт надання послуг ЖКП № 7 з утримання будинку № 12 по вул. Дубнівській в м. Луцьку та прибудинкової території у 2012-2015 роках підтверджується наданими житлово-комунальним підприємством: актами прийому-здачі виконаних робіт, нарядами на прибирання території і сходових кліток, актами надання послуг з технологічного обслуговування та ремонту ліфтів, актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії та рахунками про її оплату, нарядами для робітників внутрішньо-будинкових мереж (а. с. 54-112).

Крім того встановлено, що відповідач ОСОБА_2, яка є власником квартири АДРЕСА_2, тривалий час не проводить оплату за надані позивачем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, хоча фактично ними користується, і сума боргу, з урахуванням встановлених рішеннями виконкому Луцької міської ради тарифів, за період з 1 листопада 2012 року по 1 червня 2016 року становить 5174 грн. 99 коп. (а. с. 154-155).

Також встановлено, що ОСОБА_2 всупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року на неодноразові пропозиції позивача ЖКП № 7, як виконавця послуг, відмовилася укласти з підприємством договір про надання послуг з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору, передбаченого цим законом (а. с. 7-8, 199).

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Враховуючи природу зобов’язань, які виникли між сторонами спору, можна зробити висновок про те, що за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов’язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов’язання та сплата трьох відсотків річних від простроченої суми.

Отже, встановивши наведені факти та врахувавши вимоги норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність вимог позивача щодо суми позову та стягнув у його користь всю уточнену суму заборгованості 5174 грн. 99 коп. за надані послуги, а також 2262 грн. інфляційних нарахувань за час прострочення проплати і три відсотки річних в розмірі 555 грн. 92 коп. від простроченої суми.

Безпідставними є на думку колегії суддів покликання відповідача ОСОБА_2 про слив строку позовної давності щодо частини заявлених позовних вимог, так як звернення позивача ЖКП № 7 у листопаді 2015 року із заявою до суду про видачу судового наказу про стягнення боргу за надані послуги і видача такого наказу Луцьким міськрайонним судом 27 листопада 2015 року, згідно вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України, перериває перебіг позовної давності, після чого позовна давність починає тікти заново.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційну скаргу, відповідно до ст.308 ЦПК України, слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді