КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1671/16 Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Мацедонської В.Е., Костюк Л.О.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - Роєнка Олега Васильовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа: Чернігівська обласна організація професійної спілки атестованих працівників ОВС України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, третя особа: Чернігівська обласна організація професійної спілки атестованих працівників ОВС України про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає своє звільнення незаконним, безпідставним та таким, що здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки наказ органу поліції, який би передбачав атестування позивача із зазначенням підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», відсутній. Крім того, висновок Атестаційної комісії є немотивованим.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, яке оформлене протоколом ОП № 15.00025178.0053444 від 18.08.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», прийняте відносно помічника чергового Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_3. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 157 о/с від 26.08.2016 року в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.08.2016 року. Поновлено ОСОБА_3 з 01 вересня 2016 року на посаді помічника чергового Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_3 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 року по 26.10.2016 року у розмірі 6973,68 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - Роєнко Олег Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

На підставі особистої заяви ОСОБА_3 від 07.11.2015 року, наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 року № 3 о/с позивач був прийнятий на службу до Національної поліції України та призначений на посаду помічника чергового Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, із присвоєнням спеціального звання старший сержант поліції, в порядку переатестування (а.с. 31, 32).

Наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 12.02.2016 року № 170 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області», відповідно до статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року № 1465, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, наказано провести атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області починаючи з 15.02.2016 року.

Також в наказі вказано: 1) провести атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями ГУНП, починаючи з 15.02.2016 року; 2) створити атестаційні комісії ГУНП № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7; 3) УКЗ ГУНП (Фещенко К.В.) погодити з керівництвом Національної поліції України персональний склад атестаційних комісій ГУНП та подати їх на затвердження; 4) засідання атестаційних комісій проводити за адресою: проспект Перемоги,74, м. Чернігів, з 09.00 до 18.00; 5) сектору комунікацій ГУНП (Бриль С.М.) розмістити на офіційному веб-сайті ГУНП (а.с. 81).

Наказом від 14.07.2016 року № 823 «Про створення та оголошення персонального складу атестаційних комісій для проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області» оголошено персональний склад Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області (а.с. 83).

На підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2016 року № 170 та на виконання вимог Інструкції від 17.11.2015 року № 1465, проведено атестування, під час якого членами Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області досліджено атестаційний лист, декларацію про доходи, послужний список (форми 1), інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел та складено протокол ОП № 15.00025178.0053444 від 18.08.2016 року, в якому вказано, що позивач не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с. 84).

На підставі вищевказаного висновку Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області, відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов'язки начальника ГУНП в Чернігівській області Альохіна Е.В. від 26.08.2016 року № 157 о/с старшого сержанта поліції, помічника чергового Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 31.08.2016 року за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 87).

Вважаючи оскаржуване рішення та наказ протиправними та такими, які підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02.07.2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію», який набрав чинності з 07.11.2015 року.

У відповідності до частини 1 статті 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною 1 статті 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

У свою чергу, пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з пунктом 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_3 від 07.11.2015 року, наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 року № 3 о/с позивачу, без проведення конкурсу, присвоєно спеціальне звання старший сержант поліції та призначено на посаду помічника чергового Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області (а.с. 32).

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

При цьому, статтею 58 Закону передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

У свою чергу, відомостей щодо застереження про тимчасовість призначення ОСОБА_3 на посаду ГУНП в Чернігівській області суду не надано.

За таких обстави, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, у відповідності до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

При цьому, вказаний пункт Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість, мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 57 Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 статті 57 Закону встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у частині 2 статті 57 Закону підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Положення частини четвертої статті 57 Закону про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозв'язку із положенням частини другої статті 57 Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування має бути зазначено: ім'я поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

У свою чергу, зі змісту наказу ГУНП в Чернігівській області від 12.02.2016 року № 170 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області» вбачається, що в ньому відсутнє ім'я позивача та посилання на підстави для проведення його атестування, передбачені частиною 2 статті 57 Закону.

Також судом першої інстанції встановлено, що підставою проведення атестування ОСОБА_3 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, жодного рапорту з даного приводу він не подавав, а також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

При цьому, іншого наказу ГУНП в Чернігівській області, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених частиною 2 статті 57 Закону, для проведення атестування щодо позивача відповідачами не надано.

З пояснень відповідача судом першої інстанції встановлено, що атестування ОСОБА_3 було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУНП в Чернігівській області, з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також можливості призначення на вищу посаду, переміщення на нищу чи звільнення зі служби через службову невідповідність.

Однак, Закон не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону.

Колегія суддів погоджується з критичним сприйнятям судом першої інстанції посилання відповідача на той факт, що атестація позивача була проведена за його особистою заявою, оскільки нормами Закону не передбачена можливість проведення атестації поліцейських з їх ініціативи.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються Законом України «Про професійний розвиток працівників».

Так, в розумінні статті 1 цього Закону атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Положення статті 12 Закону є загальними (базовими) щодо регулювання відносин із атестування працівників, не суперечить положенням Закону № 580-VIII, а тому поширюються на відносини із атестування поліцейських.

Відповідно до пункту 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженим наказом МВС України № 1465 від 17.11.2015 року, атестування поліцейських проводиться: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Із аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду. Також, атестування поліцейського проводиться в разі вирішення питання щодо звільнення поліцейського через службову невідповідність.

Більш того, не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше 1 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач призначений на службу в поліцію наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 року, а звільнений наказом від 26.08.2016 року, тобто відпрацював на посаді менше року, що суперечить приписам Закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що атестацію позивача проведено безпідставно та протиправно.

Такий висновок узгоджується із передбаченим пунктом першим статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією» тобто, судом що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі Обермейєр проти Австрії (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

При цьому, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди мають проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питання правового спору (п. 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телеквіжнлтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п.п 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телеквіжнлтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об'єднаного Королівства» (ISKCON and 8 OthersagainsttheUnitedKingdom); п. 47-56 рішенні від 2 грудня 2010 року в справі «Путтер проти Болгарі» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

У свою чергу, надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області, оформленому протоколом від 18.08.2016 року ОП №15.00025178.0053444, про невідповідність позивача займаній посаді, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, визначений Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року № 1465 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Так, пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

У свою чергу, розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Так, відповідно до пунктів 3, 11 розділу IV Інструкції № 1465, атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. Атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції № 1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що, виходячи зі змісту та мети атестування, Атестаційна комісія під час співбесіди повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського відповідно до обов'язків, що на нього покладені (покладаються), його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Однак, розглянувши вищевказані матеріали, Атестаційна комісія № 10 ГУНП в Чернігівській області прийняла рішення, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження Атестаційної комісії, вбачається, що позивач характеризується позитивно, безпосередній начальник позивача вважає його таким, що відповідає займаній посаді.

Так, відповідно до атестаційного листа, за час служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді ОСОБА_3 зарекомендував себе з позитивного боку, як ініціативний і дисциплінований працівник. Має добру теоретичну підготовку та досвід практичної роботи. Своєчасно виконує поставлені йому завдання. Своєчасно вирішує питання, що відносяться до його компетенції. Турбується про підвищення результатів своєї службової діяльності. Швидко і правильно орієнтується в складній обстановці, приймає вірні рішення. Вболіває за результати своєї праці, розпочату роботу завжди доводить до завершення. При вирішенні службових питань проявляє принциповість. Нормативні документи, що регламентують діяльність поліції знає та вірно керується ними в роботі. В службовій діяльності дотримується законності. На критичні зауваження реагує правильно, приймає заходи по усуненню недоліків. У взаємовідносинах із співробітниками та громадянами витриманий. Суворо дотримується законності, службової та виконавської дисципліни. У стройовому відношенні підтягнутий, дотримується правил носіння встановленої форми одягу, фізично розвинутий добре, знає матеріальну частину вогнепальної зброї та впевнено нею володіє. Державну та службову таємницю зберігати вміє. За характером спокійний, врівноважений, в побуті скромний. Морально стійкий, одружений, виховує двох дітей (а.с.40).

З атестаційного листа та інших матеріалів, що були предметом розгляду Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області також вбачається, що будь-яка інформація щодо ганебних вчинків позивача на службі чи в побуті, причетність до протиправної діяльності, корупції, невідповідність способу життя офіційним доходам та інше, в атестаційному листі та в інших матеріалах, які були зібрані, відсутня.

У свою чергу, як зазначалося вище, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Як вбачається з протоколу засідання Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області ОП № 15.00025178.0053444 від 18.08.2016 року, остання не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності та професійних якостей, наявність або відсутність дисциплінарних стягнень тощо.

Отже, висновок (рішення) комісії є абсолютно немотивованим та відсутні докази на підтвердження наявності такої обставини, як низький рівень мотивації позивача для подальшої служби в поліції.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям суду першої інстанції зазначення Атестаційною комісією № 10 ГУНП в Чернігівській області у протоколі від 18.08.2016 року № 15.00025178.0053444 про незадовільні результати тестування позивача, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність останнього, з огляду на наступне.

Як вбачається з атестаційного листа позивача, (розділ ІІІ) за результатами тестування: за тестування загальних навичок останній набрав 23 балів із 60; професійне тестування - 26 балів із 60. Всього за результатами тестування ОСОБА_3 набрав 49 балів (а.с. 85-86).

Однак, згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що вказана кількість балів свідчить про професійну невідповідність позивача, доказів наявності недоліків в роботі позивача.

У свою чергу, оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте, з матеріалів справи неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність та, як наслідок, звільнення позивача з публічної служби.

За таких обставин та з урахуванням того, що рішення Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області, оформлене протоколом від 18.08.2016 року ОП № 15.00025178.0053444, щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону та Інструкції № 1465, прийняте Атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Чернігівській області від 26.08.2016 року № 157 о/с в частині звільнення ОСОБА_3 зі служби у поліції, згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (через службову невідповідність).

Таким чином, враховуючи те, що підставою прийняття оспорюваного наказу є рішення Атестаційної комісії № 10 ГУНП в Чернігівській області, оформлене протоколом від 18.08.2016 року ОП №1 5.00025178.0053444, яке, як встановлено вище, прийнято протиправно, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Чернігівській області від 26.08.2016 року № 157 о/с в частині звільнення ОСОБА_3М зі служби у поліції, згідно пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», через службову невідповідність.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді помічника чергового Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 01 вересня 2016 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ГУНП в Чернігівській області на його користь суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 року по день винесення судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з приписами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

У свою чергу, розмір середнього заробітку працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Так, згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Чернігівській області від 06.10.2016 року № 1128/124/24-2016 (а.с.88), за останні 2 календарні місяці роботи, середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 3798,30 грн. Середньоденна заробітна плата складає 124,53 грн.

Кількість календарних днів вимушеного прогулу позивача дорівнює 56. Відповідно середній заробіток ОСОБА_3 за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2016 року по 26.10.2016 року становить 6973 грн. 68коп. (124,53 грн. х 56 дн.).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - Роєнка Олега Васильовича - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.Е. Мацедонська

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 20.01.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Костюк Л.О.

Мацедонська В.Е.