Справа №2-а-242/2009 р.                                                    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

              23 вересня 2009 року   Красноокнянський районний суд Одеської області в складі  головуючого   -   судді    Якових В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області,  про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -    

в с т а н о в и в:

               ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області (далі УПФУ), про протиправну бездіяльність відповідача та стягнення невиплаченої щомісячної державної допомоги по програмі «Дитина війни»,  мотивуючи його тим,  що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-15 від 18.11.2004 р.  він має статус «дитини війни», згідно статті 6 Закону № 2195-15 від 18.11.2004 р.  з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. УПФУ  вказану  вимогу Закону не виконав,  у 2006 -2008 роках позивачу  така пенсія не виплачувалася.

            Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд,  визнати  протиправною бездіяльність УПФУ щодо  відмови нарахування йому щомісячної соціальної допомоги  як дитині війни у вигляді щомісячного підвищення пенсії та виплати заборгованості  по щомісячному підвищенню пенсії в розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за віком   відповідно до частини 1 статті 6 Закону України № 2195-15 від 18.11.2004 р.,  відповідно до вимог ч.1 ст.6 Закону України № 2195-15 від 18.11.2004 р. стягнути з УПФУ на його користь неправомірно невиплачену частину пенсії у вигляді щомісячного підвищення пенсії за період з 01  січня 2006 р. по грудень 2008 р. (включно) в сумі  3 890, 60 грн.,  відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»  № 2050-12 від 18.11.1999 р.  стягнути з УПФУ на його користь компенсацію грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків нарахування та виплати частини пенсії у вигляді щомісячного підвищення пенсії за період з 01 січня 2006 р. по грудень 2008 р. (включно) в сумі 946,20 грн., у відповідності до п. 2 ст. 256 КАС України  звернути до негайного виконання прийняту постанову суду в повному розмірі заборгованої суми;    звільнити від оплати державного мита та розподілити судові витрати у відповідності до ст.94 КАС України.

            До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутністю, тому справа відповідно до ч.3 ст.122 КАС України розглянута в порядку письмового провадження.

             Від відповідача надійшли заперечення проти позову та пояснення, у яких він не заперечуючи  той факт, що позивач належить до  соціальної групи «Дітей війни», має право на пільги встановлені законодавством України  для «дітей війни»  та  знаходиться  на обліку, зазначив, що вимоги позивача  є безпідставними, оскільки пільги «дітям війни», встановлені ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону призупинені на 2006 рік, а  Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року, пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону,  запроваджуються у 2006 році поетапно,  у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.  Законом України  «Про  державний бюджет України на  2007 рік»,  пільги «дітям війни» призупинені на 2007 р., а протягом 2008 р. вони виплачувались у розмірах, як передбачено Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Тому розмір соціальної допомоги позивачу, як «дитині війни», УПФУ призначило вірно та виплатило своєчасно до вимог чинного законодавства.  

                                                                                                                                             (а.с. 17-19 )    

             Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувались вимоги та заперечення сторін,  перевіривши їх доказами, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

             Так, судом встановлено, що позивач,  має соціальний статус «дитини війни» і перебуває на обліку в УПФУ, що підтверджується копією паспорта громадянина України та копією посвідчення.

                                                                                                                                           (а.с.6-7 ).

          Згідно особового рахунку №107901  та довідки управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області, позивачу «надбавка» до пенсії, як «дитині війни», до 01.01.2008 р. не виплачувалась, а  протягом 2008 року виплачувалась в розмірі, що не відповідає вимогам ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема за період з 01.01.2008 р. по 01.10.2008 р. виплачено надбавки у загальній сумі 193,1 грн.

                                                            (а.с.11-12).

           На звернення позивача від 25.08.2009 р., щодо причин не нарахування та невиплати коштів передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області надало довідку про нарахування та виплату позивачу пенсії, надбавки та підвищення згідно чинного законодавства, роз’яснивши, що іншого чинним законодавством не передбачено, тобто фактично відмовило в здійсненні перерахунку.                                                                                                             (а.с. 10-11).

                Згідно  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року (далі – Закон) ,  зазначеній категорії осіб передбачене підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30% мінімальної пенсії за віком.  Згідно ч.2 ст.3 Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

               Згідно із п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п.17 ст.77, а ст. 110 цього закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону,  запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону, а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності цього Закону повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.

            Дію статті 6 Закону згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007  було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону.    Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.  Оскільки дія статті 6 Закону була відновлена з 09.07.2007 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу державної соціальної допомоги, як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.

             Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (п.41 розділу II) від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, змінено редакцію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

           Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.  Оскільки дія статті 6 Закону в редакції, яка передбачає виплату «дітям війни» підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу підвищення до пенсії,  як «дитині війни», у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

     Що стосується вимог позивача щодо виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006  р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р., то ці вимоги задоволенню не підлягають, так як у вказаний період норми матеріального права, які могли б бути підставою для задоволення позовних вимог, не діяли.

Доводи викладені в поясненнях відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV , суд зазначає наступне:

Відповідно до положень ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим кодексом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінет Міністрів України. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише з правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, яки би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене, суд, не погоджується з доводами УПФУ про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії  за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, який необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, суд дійшов до висновку про зобов'язання УПФУ нарахувати позивачу  доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

                Статтею 7 Закону передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
               Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови управління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року № 5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року за № 209/14900) УПФУ в районі відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві  лежить обов’язок провести нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги, як «дитині війни». При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону, оскільки саме на відповідача покладено обов’язок проводити нарахування підвищення пенсій «дітям війни» у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може брати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд  вважає безпідставними посилання УПФУ на відсутність коштів як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

 Крім того, УПФУ в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у УПФУ, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірною бездіяльність УПФУ.

               Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірності  своїх дій, яки полягають у не нарахуванні та невиплаті позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

              Враховуючи приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що слід визнати протиправними дії УПФУ щодо відмови в нарахуванні та в виплаті  позивачу щомісячного підвищення пенсії  в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни», у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-15 від 18.11.2004 р., за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, а  позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

 Відповідно ст.ст.1, 2, 3, 4, 6  Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» із змінами та доповненнями, «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини   грошових доходів у зв'язку з порушенням  термінів їх виплати»  затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159  та  п.п. 6  п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах,  підвищення до пенсії позивачу, як «дитині війни», відноситься до доходу, в разі порушення  встановлених строків виплати якого відповідач повинен нарахувати та  здійснити  компенсацію  втрати його частини  у розмірі передбаченому законодавством.  В зв’язку з тим, що суд не може брати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження,  з урахуванням  відмови в задоволенні вимог позивача щодо виплати підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 р. по 08.07.2007 р. та з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р., суд приходить до висновку,  про наявність у позивача права на компенсацію грошових доходів (пенсії) у зв'язку з порушенням строків  нарахування доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року включно.

Враховуючи вищевикладене, приписи ч. 2 ст. 11 КАС України, суд дійшов до висновку про зобов'язання УПФУ нарахувати позивачу компенсації  грошових доходів (пенсії) у розмірі та в порядку встановленому ст.3 та ст.4  Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»  у зв'язку з порушенням строків нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

          Що стосується вимог позивача щодо негайного  звернення до виконання прийнятої постанови суду в повному розмірі заборгованої суми  у відповідності до п. 2 ст. 256 КАС України, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.  Нормою п. 2 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено негайне виконання  постанови суду про присудження  виплати  заробітної  плати,  іншого грошового утримання у відносинах публічної служби,  до яких соціальна допомога не відноситься і  тільки   у межах  суми  стягнення за один місяць. Хоча п.1 ч.1 ст.256 КАС України   і передбачає негайне виконання постанови суду  стосовно присудження періодичних платежів з Держбюджету України, але також тільки у межах суми стягнення за один місяць.  Пунктом 1 ч.2 ст.256 КАС України передбачено звернення постанови суду до негайного виконання у  разі  стягнення  всієї  суми  боргу   при   присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої ст.256 КАС України, але це є правом, а не обов’язком суду.  Тому ураховуючи, що позивач все ж таки отримує основну пенсію, інші види соціальних виплат, а стягнена сума заборгованості ще не закладена до держбюджету України, а УПФУ не може самостійно змінювати бюджетні призначення, позивачу у цій частині слід відмовити.  

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України,  якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки рішення у справі ухвалюється  на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи часткове задоволення позову, згідно з частиною 3 ст. 94 КАС України відповідному перерозподілу між сторонами підлягає судовий збір сплачений позивачу  при зверненні до суду першої інстанції.

Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем  фактично заявлено три вимоги, тому враховуючи часткове задоволення усіх позовних вимог, сума судового збору, яка повинна бути стягнута з  Державного бюджету України на користь позивача складає 1 грн. 70 коп.

Враховуючи, що судом згідно ч.1 ст.88 КАС України було відстрочено оплату судових витрат по справі до ухвалення судового рішення, сторонами  суду не надані докази, які б свідчили про наявність судових витрат при розгляді справи,  тому суд відмовляє в частині вимог про розподіл судових витрат по справі.

Позивачем не пропущений строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства  України, оскільки згідно з ч.2, ч.3 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року встановлено, що суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини (згідно з ч. 7 ст. 9 КАС України), суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що порушення щодо невиплати позивачу  підвищення до пенсії є триваючим і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, суд через аналогію закону приходить до висновку, що строк позовної давності у даному випадку не застосовується.

Крім того, на думку суду, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, річний строк для звернення до адміністративного суду  обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Позивачу  УПФУ відмовило в перерахуванні пенсії  25.08.2009 року (а.с.11), що також вказує  на те, що річний строк для звернення до суду не пропущено.

Відсутність наполягання  УПФУ  на пропущені позивачу строку звернення до адміністративного суду  відповідно до ст. 100 КАС України  вказує на відсутність  підстав для  відмови в задоволенні адміністративного позову з зазначеного приводу.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 71, 159, 163, 167 КАС України, на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, суд, -

п о с т а н о в и в :

               Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області задовольнити частково.

                Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області по відмові в нарахуванні та в виплаті  ОСОБА_1  щомісячного підвищення пенсії  в розмірі 30 %  мінімальної пенсії за віком, як «дитині війни», у відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-15 від 18.11.2004 р., за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області нарахувати  ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, з урахуванням фактично виплаченого у сумі 193 грн. 10 коп.

 Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Красноокнянському районі Одеської області нарахувати ОСОБА_1 компенсації  грошових доходів (пенсії) у розмірі та в порядку встановленому ст.3 та ст.4  Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»  у зв'язку з порушенням строків нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.

             В задоволенні іншої частини позову відмовити.

             Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Красноокнянський районний суд Одеської області. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.   

           
          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк з дня подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                               Суддя