Справа № 2-306/10

Провадження № 2-306/10

РІШЕННЯ

Іменем України

04.06.2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва у

складі головуючого судді Разумовської О.Г.,

при секретарі ЛазарєвійД.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб — ТОВ «Намив-1», Служби у справах неповнолітніх про виселення,-

за зустрічними позовами

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради, третьої особи ТОВ «Намив-1» про визнання права користування на квартиру,- ОСОБА_3 до ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради, третіх осіб - ОСОБА_2 , ТОВ «Намив-1» та ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

31.10.2007 ОСОБА_1 комітет Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що відповідачі самоправно без належних на те правових підстав зайняли вказане жиле приміщення.

В ході судового розгляду відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради, третьої особи ТОВ «Намив-1» про визнання права користування на квартиру, мотивуючи тим, що вона має статус члена сім’ї наймача житлового приміщення, а відтак і право користування спірною квартирою.

В ході судового розгляду відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради, третіх осіб - ОСОБА_2 , ТОВ «Намив-1» та ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що він разом зі своєю матір’ю ОСОБА_2 сплачує комунальні платежі, здійснює за власний рахунок поточний ремонт та утримання житла, з посиланням на cm. 47 Конституції України, вважає, що у нього виникло право на користування спірним житлом.

Представник позивача ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, обставини, викладені в позові підтвердила, просила суд позов задовольнити.

До судового засідання з’явилися представник відповідачки та відповідачка ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_4, які позовні вимоги ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради не визнали, проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його безпідставність, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зустрічні позови підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ «Намив-1» до судового засідання не з’явився, до суду надав заяву, в якій просив суд справу слухати за їхньої відсутності.

До судового засідання з’явився представник третьої особи Служби у справах неповнолітніх Миколаївської міської ради, вирішення спору поклав на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи приходить до наступного.

Судом встановлено, відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4 проживаєть в ІНФОРМАЦІЯ_1. У вказаній квартирі проживала ОСОБА_7, яка померла в 1990 році.

Встановлено, що спірна квартира не приватизована, не службова, належить комунальної власності територіальної громади м. Миколаєва та входить ш житлового фонду Миколаївської міської ради.

В 2005 році у квартиру АДРЕСА_1 вселилася ОСОБА_2, 1973 р. н. та її син - ОСОБА_3, 03. 01. 1992 р. н. В 2006 році у спірну квартиру вселилася сестра ОСОБА_3 ОСОБА_8 ОСОБА_9, 1976р.н. та її син ОСОБА_5, 1995р.н.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не є родичами померлої, до кола спадкоємців не відносяться, договори на утримання померлої, купівлі-продажу, оренди, користування чи інших угод не укладали, ордеру та дозволу на проживання у спірній квартирі не отримували.

За життя ОСОБА_7Д із заявою про реєстрацію кого не будь в спірну квартиру не зверталася ці обставини підтверджуються тим, що на сьогоднішній день відповідачі не зареєстровані у вищезазначеній квартирі.

Відповідно до п. п. 1, 3 cm. 15 ЖК УРСР Виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в міст здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад.

Відповідно до cm. 18 ЖК УРСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником Проживання відповідачів створює перешкоди ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради у розпорядженні належни йому на праві управління майном, в добровільною, порядку відповідачі не звільняють зайняту квартиру.

Відповідно до п. п. 10 cm. 15 ЖК УРСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті видають ордери на жилі приміщення .

Відповідно до cm. 51 ЖК УРСР жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчім комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно до ч. 1 cm. 58 ЖК УРСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Судом встановлено, що органом, уповноваженим на управління житловим фондом місцевої ради - ОСОБА_1 комітетом Миколаївської міської ради, жодних ордерів відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не надавалося.

На підставі вище викладеного суд дійшов висновку про самовільне вселення відповідачів до квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 3 cm. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовів відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 суд вважає слід відмовити, зважаючи на їх безпідставність та необгрунтованість.

Керуючись ст. ст. 208-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради до \3ізди ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третіх осіб - ТОВ «Намив-1», Служби у справах неповнолітніх про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, 04.01.1995р.н. з квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради, третьої особи ТОВ «Намив-1» про визнання права користування на квартиру - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 комітету Миколаївської міської ради, третіх осіб - ОСОБА_2 , ТОВ «Намив-1» та ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення набуває законної сили через 10 днів після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суд Миколаївської області через Заводський районний суд м. „Миколаєва в строк та порядок, визначений ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя О.Г. Разумовська