Апеляційний суд Рівненської області

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого: судді Іващука В.Я..

суддів: Єремейчука С.В., Сачука В.І.,

секретаря судового засідання Мельник С.Ю.

за участю прокурора Дроган Н.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

його законного представника - ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

його представника ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10 жовтня 2016 року у кримінальному провадженні №12014180010007869

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець міста Рівне, зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_2, з базовою середньою загальною освітою, учень Технічного коледжу Національного університету водного господарства та природокористування, неодружений, непрацюючий, раніше не судимий, засуджений:

- за ч.1 ст.115 КК України - на дванадцять років позбавлення волі;

- за п.9, п.13 ч.2 ст.115 КК України - на тринадцять років позбавлення волі.

Вiдповiдно до ч.1 ст.70 КК Укpаїни, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання - п'ятнадцять років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 10 грудня 2014 року, зарахувавши до нього строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 залишено попередній - тримання під вартою.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди - відмовлено.

Вирішено питання стосовно речових доказів у справі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 39496 (тридцять дев'ять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень 86 копійок витрат на залучення експерта.

За вироком суду, 10 грудня 2014 року, у нічний час, між неповнолітнім ОСОБА_1 та його бабою ОСОБА_6, за місцем їх спільного проживання за адресою АДРЕСА_3, виникла суперечка під час якої ОСОБА_6 штовхнула внука рукою у голову, не спричинивши при цьому небезпеки для його життя і здоров'я та не заподіявши тілесних ушкоджень і фізичного болю.

Проявивши нетерпимість до образ ОСОБА_6, неповнолітній ОСОБА_1 у пориві роздратування, гніву і агресії вирішив позбавити її життя та відразу після даного конфлікту, у період часу приблизно з 03 години 20 хвилин до 03 години 35 хвилин 10 грудня 2014 року, взявши в кухні сокиру, пішов в кімнату баби, яка у той час лежала на дивані, і наніс їй не менше дев'яти ударів по голові та один удар по поверхні кисті лівої руки, заподіявши тим самим тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, не менше дев'яти ран на голові та чисельних багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа з ушкодженням мозкових оболонок, речовини головного мозку, рани на тильній поверхні лівої кисті з підлягаючим розрубом дистальної головки другої п'ясної кістки з масивними крововиливами в місцях ушкоджень. В результаті отримання відкритої черепно-мозкової травми у вигляді чисельних ран та багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа з ушкодженнями оболонок та речовини мозку, ОСОБА_6 померла на місці події.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 року, у цей же період часу, приблизно з 03 години 20 хвилин до 03 годин 35 хвилин, неповнолітній ОСОБА_1, перебуваючи за місцю проживання, за адресою АДРЕСА_1, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_6, що супроводжувалося шумом, від якого проснувся його батько ОСОБА_7, усвідомлюючи, що останньому стало відомо про вчинений ним злочин, з метою його приховання, діючи з умислом на заподіяння смерті, тією ж сокирою наніс батькові не менше тридцяти трьох ударів по голові, одного удару по шиї та двох ударів по поверхні правого плеча, заподіявши тим самим тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, чисельних багатоуламкових переломів кісток склепіння і основи черепа з ушкодженнями мозкових оболонок, речовини головного мозку, не менш як чотирнадцяти рублених (вдавлених) переломів потиличної та обох тім'яних кісток, наскрізної прямолінійної рани в середній третині шиї справа, рани на задній поверхні правого плечового суглобу, прямолінійної рани на передній поверхні правого плечового суглобу, садна (подряпини) на правій кисті та не менше семи саден та синців на обличчі. В результаті отримання відкритої черепно-мозкової травми у вигляді чисельних ран та багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа з ушкодженнями оболонок та речовини мозку, ОСОБА_7 помер на місці події.

Не погоджуючись із вироком суду, законним представником неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу в якій вона вважає що вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим і таким, що підлягає до скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Покликається на те, що вирок суду ґрунтується лише на визнавальних показах ОСОБА_1, наданих ним на досудовому слідстві під час його першого допиту 10.11.2014 року та відтворенні обстановки та обставин подій 11.12.2014 року, які він давав під фізичним та психічним тиском працівників міліції, на даних протоколу огляду місця події від 10.12.2014 року, висновках експертів, а також свідченнях ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 Зазначає, що обґрунтування вироку, зокрема, визнавальними показами ОСОБА_1, наданими під час допиту 10.12.2014 року та під час слідчого експерименту 11.12.2014 року суперечить вимогам ч.1,2 ст.23, ч.4 ст.94 КПК України, згідно яких, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Вважає, що суд не вправі був обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника на підтримання апеляційної скарги, пояснення прокурора, потерпілого та його представника, які просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити вирок суду без зміни, оскільки такий є законним та обґрунтованим, дослідивши доводи викладені в апеляційній скарзі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Висновок суду, про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, в умисному вбивстві, тобто в умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині, та у вчиненні злочину передбаченого п.9 та п.13 ч.2 ст.115 КК України, тобто в умисному вбивстві, вчиненому з метою приховати інший злочин, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, грунтується на зібраних у встановленому законом порядку доказах, яким судом дана повна та всебічна оцінка.

У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно вимог ч.1 ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому чим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, згідно дослідженого, судом першої інстанції, протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 10 грудня 2014 року та переглянутого відеозапису цієї слідчої дії, він свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю та показав, що після того, як він перший раз вийшов на кухню покурити в ніч з 9 на 10 грудня 2014 року, до нього в кімнату зайшла його баба та почала негативно та образливо висловлюватися щодо нього та його матері. Він сказав бабі, що не хоче її слухати, на що вона його штовхнула лежачого по голові. Він сказав бабі, щоб не чіпала його, на що вона відповіла, що їй все одно та пішла до себе в кімнату. Потім він вийшов ще раз на вулицю покурити, прийшов до квартири та зайшов до себе в кімнату. Через деякий час вийшов на кухню, бо захотів їсти. Баба встала в туалет і сказала, щоб він не світив світло, бо вона платити не буде. Після чого він повернувся в свою кімнату та менш, як через 5 хвилин вийшов на кухню, де, як зазначає, перебуваючи в стані афекту, бо його дуже взяла злість, взяв гостру частину від сокири, яка зберігалася в шафі на кухні та використовувалася бабою та батьком, що порубати кості, і пішов до баби в кімнату. Пам'ятає, що зробив тільки приблизно від 2 до 4 ударів. Бив правою рукою. Баба лежала на правому боку, вкрита покривалом Від того, що баба кричала, проснувся батько та запитав: „Що там ?" Він пішов у кімнату батька та зробив приблизно 5-6 ударів. Батько також хотів його вдарити, але він відхилився. Після цього вибіг з під'їзду на вулицю та викину металевий обух від сокири, який був знаряддям злочину, в сторону будівництва. Потім обтер одяг, який був у крові, снігом біля входу у під'їзд.

Аналогічні обставини зазначив ОСОБА_1 і під час проведення слідчого експерименту 11 грудня 2014 року, протокол, якого також був досліджений судом, а його відеозапис був переглянутий у судовому засіданні.

Зазначений вище допит ОСОБА_1 10 грудня 2014 року, а також слідчий експеримент 11 грудня 2014 року проводися у присутності законного представника обвинуваченого - ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_21. педагога ОСОБА_22, а допит підозрюваного 10 грудня 2014 року, крім того, з участю практичного психолога ОСОБА_8

Жодних зауважень від учасників даних слідчих дій, що до їх проведення, у них не виникало. Скарг на незаконні дії слідчого чи інших учасників даних процесуальних дій, вони не подавали.

Окрім того, допитана у суді першої інстанції свідок ОСОБА_8 показала, що при допиті ОСОБА_2 жодного тиску, підказок чи погроз не було, а навпаки він адекватно відповідав на всі запитання.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_20, який працював на посаді заступника начальника Рівненського СІЗО, 12 грудня 2014 року він особисто спілкувався з ОСОБА_23, який йому повідомив, що зробив дурницю, оскільки вчинив тяжкий злочин. Жодних скарг він ОСОБА_23 на дії працівників міліції до нього не надходило.

Аналогічні показання, дав у суді першої інстанції, свідок ОСОБА_19, який на той час працював інспектором соціально-психологічної роботи Рівненського СІЗО та особисто спілкувався з обвинуваченим.

Відтак, колегія суддів вважає, що покликання апелянта на фізичний чи психічний тиск на обвинуваченого з боку працівників міліції, є голослівними.

Крім того, як вбачається із висновку експерта № 8-67 п від 15.04.2015 року у поведінці ОСОБА_1 при проведенні з ним слідчих дій 10 грудня 2014 року та слідчого експерименту 11 грудня 2014 року наявні психофізіологічні особливості, які вказують на цілковиту самостійність давання показання та переважають ознаки щирості. Натомість, при проведенні з ним слідчих дій від 17 та 19 грудня 2014 року, під час яких він вказував про непричетність до вчинення даного злочину, ознаки брехні переважають над ознаками щирості.

Згідно протоколу огляду місця події від 10 грудня 2014 року, слідова картина на місці вчинення злочину узгоджується із першочерговими показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 даними ним в ході досудового розслідування під час допиту в якості підозрюваного 10.12.2014 року.

Як слідує з висновку експерта, № 10\580 від 28 січня 2015 року, судової молекулярної експертизи, у змиві з голови обвинуваченого ОСОБА_1 виявлено сліди крові вбитого ОСОБА_7

Судово-медичні дані стосовно механізму походження слідів крові у вигляді бризок та мазків на предметах одягу та взуття ОСОБА_1 відповідають його показанням даним ним при допиті 10 грудня 2014 року та під час слідчого експерименту 11 грудня 2014 року (висновок експерта №46-мк від 24 квітня 2015 року).

Ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень виявлених на тілах потерпілих, встановлено висновками судово-медичних експертиз №634 та №635 і сторонами кримінального провадження не оспорюється.

У відповідності до вимог ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Олександр Смирнов проти України" від 15 липня 2010 року та у справі „ Бочаров проти України" від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності „поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Принцип Верховенства права вимагає поваги до принципу юридичної визначеності, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не для нового розгляду справи. Таку контролюючу функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмету спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини ( справа Христов проти України, заява № 24465\94 від 19 лютого 2009 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дослідженні, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено як подію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1, так і те, що зазначені злочини вчинено саме обвинуваченим.

Підстав для зміни вироку суду, колегія суддів, не знайшла.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376, 404-407, 418,419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 10 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим в цей же строк, з дня вручення йому копії цієї ухвали.

Судді:

Іващук В.Я. Єремейчук С.В. Сачук В.І.