Справа № 127/3675/15-к

Провадження №11-кп/772/116/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Ковальчук Л. В.

Доповідач : Федчук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого: Федчука В.В.,

суддів : Нагорняка Є.П., Ковальської І.А.,

при секретарі: Доценко М.І.,

за участю :

прокурора : Тучика А.А. ,

обвинуваченого : ОСОБА_2,

захисника: Варчука А.Б.

розглянув «18 » січня 2017 року у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Батенко Д.Є., захисників обвинуваченого ОСОБА_2, Варчука А.Б., Цвєткова О.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010008160 від 11.11.2014 року , яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою освітою, раніше засудженого:

- 22.10.2004 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 4 ст. 296 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком один рік;

- 24.12.2008 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 3 ст.185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до чотирьох років позбавлення волі;

- 27.08.2010 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі;

- 03.03.2011 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці ч. 2 ст. 185,ч. 4 ст. 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі, звільненого 07.05.2011 року по відбуттю строку покарання;

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання:

- за ч. 4 ст. 296 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України у вигляді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначено остаточне покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 процесуальні витрати по проведенню експертиз в сумі одна тисяча сто тридцять гривень 22 копійки на користь держави.

Вирішено питання з речовими доказами .

ВСТАНОВИВ :

Згідно вироку суду першої інстанції, 10.11.2014 року біля 20:00 години ОСОБА_2 перебував у підвальному приміщені будинку АДРЕСА_2. У даному приміщенні ОСОБА_2 безпричинно, з особливою зухвалістю та хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки, усвідомлюючи, що він знаходиться в громадському місці, з мотивів явної неповаги до суспільства, здійснив чотири постріли з пневматичного пістолету моделі «KWC» № НОМЕР_1 в бік ОСОБА_6

Згідно висновку експерта № 464-Б від 25.11.2014 року, пістолет моделі «KWC» № НОМЕР_1 не являється вогнепальною зброєю, а є пневматичним, газобалонним пістолетом, заводського виготовлення, призначений для тренувальної стендової стрільби металевими кульками діаметром до 4,5 мм.

Своїми діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_6 три кульових поранення в області голови та одне в області лівої лопатки. Згідно висновку експерта № 55 від 27.01.2015 року, у ОСОБА_6 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом 7-го ребра зліва, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню, оскільки за своїм характером спричинив тривалий, більше 21 дня, розлад здоров'я, та поранення м'яких тканин голови з наявністю сторонніх тіл, контузія правого ока середнього ступеню, які належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета, не являлися небезпечними для життя в момент спричинення і не супроводжувались загрозливими для життя явищами.

Прокурор у кримінальному провадженні Батенко Д.Є. подала апеляційну скаргу, просила вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2015 року вирок скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та обвинуваченій особі внаслідок м'якості.

Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.4 ст.296 КК України до п'яти років позбавлення волі, за ч.1 ст.122 України до одного року і шести місяців позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення у вигляді п'яти років позбавлення волі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення , винну особу і призначив покарання, яке є явно несправедливим внаслідок м'якості .

Разом з тим, суд першої інстанції не в повній мірі врахував наявні у справі дані про особу. Отже, поза увагою суду залишилось те, що ОСОБА_2 є особою виключно кримінальної спрямованості, про що свідчить те, що будучи раніше неодноразово судимим, за корисливі злочини та за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, належних висновків для себе не зробив, та знову вчинив кримінальне правопорушення.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_2 - Варчук А.Б., Цвєтков О.В. подали апеляційні скарги просили вирок суду в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 змінити та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі з застосуванням ст.ст. 75,76 КК України, а в решті вирок залишити без змін.

Апеляційній скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не були враховані всі загальні засади призначення покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України та відповідних положень з Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання « № 7 від 24 жовтня 2003 року , а тому при постановленні вироку в частині призначеного покарання були порушені принципи законності, справедливості та індивідуальності покарання. Також ОСОБА_2 під час проведення досудового та судового слідства, не перешкоджав встановленню істини по справі, а навпаки своїми діями активно сприяв слідству, вину визнав. Також потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_2 так як всі збитки йому відшкодовані і він до обвинуваченого ОСОБА_2 ніяких претензій не має.

Також адвокати зазначають, що судом не було враховано характеристики відносно ОСОБА_2 з місця навчання та проживання, також те, що обвинувачений має ряд важких хвороб.

Заслухавши доповідача, прокурора Тучика А.А.,який підтримав апеляційну скаргу прокурора просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційних скарг адвокатів Варчука А.Б. та Цвєткова О.В., адвоката Варчука А.Б. який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримав апеляційні скарги адвокатів, просив їх задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та надавши останнє слово обвинуваченому, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора Батенко Д.Є., адвокатів Варчука А.Б. та Цвєткова О.В. не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 в кримінальних правопорушеннях, передбачених за ч. 4 ст. 296 КК України,як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, за ч. 1 ст. 122 України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, за обставин викладених у вироку відповідають фактичним обставинам справи та повністю доведена показами потерпілого, свідків, висновками експертизи та проведеними процесуальними діями по даному кримінальному провадженні.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не у повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, винну особу, яка є виключно кримінальної спрямованості не відповідає фактичним обставинам справи. Так, у вироку суду першої інстанції зазначено, що при визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання. Також судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_2 раніше судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку в КЗ ВОНД «Соціотерапія» з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів та летючих розчинників, за місцем проживання та навчання компрометуючих даних не надходило. Згідно висновку амбулаторної судово-наркологічної експертизи № 35 від 12.02.2015 р., ОСОБА_2 виявляє ознаки наркоманії внаслідок вживання опіоїдів та летючих речовин ІІ ступеня, примусового лікування не потребує, оскільки з 16.05.2014 р. є учасником замісної терапії. Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, судом першої інстанції не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання, суд зазначив рецидив злочинів, а тому апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора Батенко Д.Є. немає.

Твердження адвокатів Варчука А.Б. та Цвєткова О.В. в апеляційних скаргах, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 не врахував те, що діями активно сприяв слідству, вину визнав, а також те, що потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_2 так як всі збитки йому відшкодовані і він до обвинуваченого ОСОБА_2 ніяких претензій не має, не відповідає матеріалам кримінального провадження, оскільки як вбачається з вироку суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 не визнав факт вчинення хуліганських дій, проте його показання є дещо суперечливими. Зокрема він стверджував, що коли він зайшов у підвал, то побачив чоловіка, який спав на його дивані, деякі його речі зникли. Разом з тим ОСОБА_2 пояснив, що його так званий підвал не мав дверей, яки б зачинялися. Також він не вказував, що в чоловіка, який спав на його дивані були його речі. Тобто підстав вважати цього чоловіка злодієм в ОСОБА_2 не було. Також чоловік, який спав, за його ж ствердженнями, не міг становити ні для ОСОБА_2, ні для дівчини, що була з ним жодної небезпеки, в разі необхідності його затримати в ОСОБА_2 була можливість викликати працівників міліції. Подальші дії, які описав сам обвинувачений, свідчать про його вперте бажання самотужки розв'язати ситуацію, яку мали врегулювати компетентні органи. Однак ОСОБА_2 побіг до своєї квартири, схопив пістолет, повернувся з ним у підвал та став стріляти з близької відстані, практично впритул розстрілюючи беззбройну людину.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, оцінюючи критично твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що діючи в такий спосіб, він хотів показати дівчині, що здатен самотужки захистити своє майно, тому не викликав працівників міліції, а також вважає це свідченням того, що ОСОБА_2, маючи непогашену судимість за вчинення подібних діянь, вчинив аналогічний злочин, а саме безпричинно стріляв в людину, не став на шлях виправлення, не зробив для себе належних висновків, тобто є суспільно небезпечною особою, яка потребує ізоляції від суспільства.

Отже, з пояснень обвинуваченого ОСОБА_2 не вбачається визнання вини та сприяння слідству на яке посилаються адвокати у своїх апеляційних скаргах.

Також суд першої інстанції у вироку зазначив, що не зважаючи на думку потерпілого про можливість звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 не можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у виляді позбавлення волі на певний строк.

В апеляційних скаргах адвокатів містяться посилання на те, що судом при призначенні покарання ОСОБА_2 не було враховано характеристики з місця навчання та проживання, також те, що обвинувачений має ряд важких хвороб, дані твердження також не відповідають дійсності, оскільки у вироку суду зазначено, що при призначенні покарання ОСОБА_2 враховано , що за місцем проживання та навчання відносно нього компрометуючих даних не надходило, щодо ряду важких хвороб ОСОБА_2, то суду не надано будь-яких письмових доказів на підтвердження даних тверджень.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 були враховані всі загальні засади призначення покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України та відповідних положень з Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання « № 7 від 24 жовтня 2003 року , а тому немає підстав для задоволення апеляційних скарг адвокатів Варчука А.Б. та Цвєткова О.В.

Інших підстав, які б пом'якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_2 апеляційним судом не встановлено.

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції було встановлено, що 19 грудня 2016 року ОСОБА_2 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201602001000735 від 18.12.2016 року з чого слідує, що ОСОБА_2 не став на шлях виправлення та продовжує свою злочинну діяльність.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо виду та міри обраного покарання обраного для ОСОБА_2 і вважає, його достатнім для попередження вчинення ним нових злочинів, тому вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року є законним та обґрунтованим і зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 404, 405,407,419 КПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги прокурора Батенко Д.Є., адвокатів Варчука А.Б. та Цвєткова О.В. залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду від 28 грудня 2015 року, щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.4 ст.296, ч.1 ст. 122 КК України - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня її проголошення.

Судді:

Федчук В.В. Ковальська І.А. Нагорняк Є.П.

З оригіналом вірно: