Справа № 2-1149/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

м. Донецьк                                         12.08.2009 року

Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді                 Лебеденко С.В.

при секретарі                     Криловій К.О.

з участю позивача                                          ОСОБА_1

представника відповідача                             ОСОБА_2 – за довір.

представника третьої особи                          ОСОБА_3 – за довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Донецького регіонального управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, стягнення пені, стягнення моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Пролетарського районного суду м. Донецька з позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначив, що він знаходиться на обліку по виробничій травмі з 18.01.1996 року та отримує у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька страхові виплати по трудовому ушкодженню в сумі 1204,46 грн. щомісячно. Одночасно він є клієнтом КБ «ПриватБанк» та на його ім’я в цьому банку відкритий особовий рахунок та картковий рахунок. Таким чином, страхові виплати перераховуються ФСС на картковий рахунок у відділення банку. З початку вересня 2008 року він знаходився на відпочинку в АР Крим в м. Феодосії. Оскільки грошових коштів для придбання санаторно-курортної путівки було недостатньо він очікував їх переказу з ФСС на картковий рахунок. 09.09.2008 року гроші були перераховані з ФСС у відділення банку платіжним дорученням № 1401. Але ні на наступний день, ні в наступні вісім днів гроші не надійшли на його картковий рахунок. Тричі – 15.09.2008, 17.09.2008 та 17.09.2008 він дзвонив по телефону керуючій відділенням «Роздольне» «ПриватБанка» ОСОБА_4. Лише 18.09.2008 року гроші були перераховані на його картковий рахунок. На його звернення до відповідача, останній визнав неправомірність своїх дій у відповіді № р. 09.01\1 – 20668 від 15.10.2008 року. Таким чином, сума пені за несвоєчасний переказ грошових коштів складає 1,20 грн. в день (1204,46 х 0,1 % = 1, 20446 грн.). Пеня за 6 днів складе 1,20 х 6 = 7,20 грн. В результаті неправомірних дій відповідача він був позбавлений можливості придбати санаторно-курортну путівку та в результаті психоемоційного стресу він пережив моральні страждання та у нього загострились наслідки перенесеної травми хребта, що призвело до погіршення здоров’я. Тому просив визнати дії відповідача по перерахуванню грошових коштів в сумі 1204 грн. 46 коп. впродовж 9 днів неправомірними, стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне перерахування грошових коштів в розмірі 7 грн. 20 коп., моральну шкоду в розмірі 250 000 грн., стягнути з відповідача понесені  витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні 12.08.2009 р. позивач доповнив свої позовні вимоги, а саме просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне перерахування грошових коштів за 29 днів в розмірі 32 грн. 86 коп., стягнути з відповідача витрати по оплаті державного мита в сумі 51 грн. 00 коп., витрати, понесені на пересилку «Укрпоштою» заказного листа з повідомленням для голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк»  в м. Дніпропетровськ в сумі 10 грн. 60 коп., стягнути з відповідача понесені витрати на придбання лікарських засобів на суму 59 грн. 80 коп., про що надав відповідну заяву.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та доповнені позовні вимоги, просив їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

      Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та надав пояснення, що дійсно позивач є клієнтом ЗАТ КБ «ПриватБанк». Керуючий банком листом відповів позивачу, що затримка в перерахуванні коштів мала місце через халатне ставлення працівника банку. Винні особи вже покарані.  Підстав для задоволення позовних вимог в частині моральної шкоди також не вбачається.  Просив відмовити в задоволенні позову.

         Представник третьої особи в судовому засіданні надала пояснення, що між Фондом та Банком укладений договір щодо перерахування коштів. Особи, які знаходяться на обліку в Фонді надають заяву з проханням перераховувати на відповідний банківський рахунок. Кошти на рахунки Фонду для виплати застрахованим особам надходять своєчасно. Майнові позовні вимоги позивача підтримала, просила задовольнити, а позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди просила вирішити  на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наступне.

      У відповідності до ст. 10 ЦПК України цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд  сприяє  всебічному  і  повному  з'ясуванню   обставин справи:  роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки,  попереджує  про  наслідки  вчинення   або   невчинення процесуальних  дій  і  сприяє  здійсненню  їхніх  прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ВВД ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька та отримує страхові виплати в сумі 1204,46 грн., про що свідчить довідка № 3639\1130 від 29.09.2008 року (а.с. 27).

    Відповідно до договору від 26 червня 2001 р., укладеного між Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецьку та Закритим Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» Фонд взяв на себе зобов’язання перераховувати грошові кошти на страхові виплати на рахунки Банку впродовж місяця по встановленим періодам виплат (п. 2.1.1. договору), а Банк зобов’язався проводити зарахування сум страхових виплат, не пізніше наступного банківського дня з дня надходження коштів органів Фонду, а в філіалах, розташованих в сільській місцевості – впродовж  трьох банківських днів (п.2.2.4 договору). (а.с. 72-73).

З ч. 1 ст. 61 ЦПК України вбачається, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивач – ОСОБА_1  є клієнтом ЗАТ КБ «ПриватБанк», що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні та про свідчить копія пенсійної картки на ім’я позивача. (а.с. 17).

Таким чином між позивачем – ОСОБА_1 та відповідачем склалися договірні відносини з приводу перерахування йому банком на його картковий рахунок страхових виплат, які він отримує у ВВД ФСС України в Пролетарському районі м. Донецька.

Стаття 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Так, згідно платіжного доручення № 1401 від 09 вересня 2008 року Пролетарське відділення ФССНВВ м. Донецька перерахувало страхові виплати за серпень 2008 р. для ОСОБА_1 в сумі 1204,46 грн., про що свідчить штамп Управління Державного казначейства у Будьонівському та Пролетарському районі м. Донецька. (а.с. 18).

Відповідно до ст. 8.1. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

  Ст. 30.1. вищевказаного закону передбачає, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Проте, в порушення вищевказаних норм закону, кошти на рахунок позивача були зараховані лише 18.09.2008 року, що підтверджується випискою Банку по рахунку клієнта ОСОБА_1. (а.с. 22).

Крім того, в судовому засіданні позивач стверджував, що за весь період, коли він є клієнтом банку  мало місце несвоєчане перерахування коштів на його рахунок.  

Дане твердження підтверджується довідкою ВВД ФСС України в Пролетарському районі м. Донецька та випискою по рахунку клієнта.

          Відповідно до довідки ВВД ФСС України в Пролетарському районі м. Донецька № 29\96 від 20.01.09 р. про період перерахування суми страхових виплат ОСОБА_1, що виплачені відділенням Фонду на особовий рахунок № НОМЕР_1 в РУ КБ «Приватбанк» м. Донецька за період з вересня 2007 по січень 2009 р. страхові суми були перераховані 07.09.2007, 08.10.2007, 09.11.2007, 10.12.2007, 11.01.2008, 08.02.2008, 07.03.2008, 09.04.2008, 13.05.2008, 12.06.2008, 09.07.2008, 11.08.2008, 09.09.2008, 08.10.2008, 10.11.2008, 10.12.2008, 14.01.2009. (а.с. 20).  

    Але, з виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 (а.с. 21-23) вбачається, що зарахування відповідачем коштів на його картковий рахунок відбувалося з простроченням платежів, а саме банківські операції були здійснені:

14.09.2007 р. в сумі 1070,63 грн. замість 07.09.2007 (прострочка – 7 днів),

10.10.2007 р. в сумі 1070,63 грн. замість 08.10.2007 (прострочка – 2 дні),

12.11.2007 в сумі 1070,63 грн. замість 09.11.2007 (прострочка – 3 дні),

 11.12.2007 в сумі 1081,34 грн. замість 10.12.2007 (прострочка – 1 день),  

14.01.2008 р. в сумі 1070,63 грн. замість 11.01.2008 (прострочка – 3 дні),

12.02.2008 в сумі 1073,63 грн. замість 08.02.2008 (прострочка – 4 дні),

12.03.2008 в сумі 1073,63 грн. замість 07.03.2007  (прострочка – 5 днів),

11.04.2008 в сумі 1204,46 грн. замість 09.04.2008 (прострочка – 2 дні),

 14.05.2008 року в сумі 1204,46 грн. замість 13.05.2008 (прострочка – 1 день),

13.06.2008 в сумі 1204,46 грн. замість 12.06.2008 (прострочка – 1 день),  

12.08.2008 в сумі 1204,46 грн. замість 11.08.2008 (прострочка – 1 день),  

18.09.2008 в сумі 1204,46 грн. замість 09.09.2008 (прострочка – 9 днів),

 09.10.2008 в сумі 1204,46 грн. замість 08.10.2008 (прострочка – 1 день),

 11.11.2008 в сумі 1204,46 грн. замість 10.11.2008 (прострочка – 1 день),

    Таким чином, за період з 09.09.2007 року по 10.11.2008 року  прострочив свої зобов’язання  на 41 день.

    Стаття 32 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачає  відповідальність банків при здійсненні переказу, а саме - у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов’язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином, сума пені складає: за вересень 2007 року – 1073,63 х 0,1 % \100 х 7 днів = 7, 51 грн.; за жовтень 2007 року - 1073,63 х 0,1 % \100 х 2 дні = 2, 14 грн.; за листопад 2007 року - 1073,63 х 0,1 % \100 х 3 дні = 3, 22 грн.; за грудень 2007 року - 1081,34 х 0,1 % \100 х 1 день =1 , 08 грн.; за січень 2008 року - 1073,63 х 0,1 % \100 х 3 дні = 3, 22 грн.; за лютий 2008 року - 1073,63 х 0,1 % \100 х 4 дні = 4, 29 грн.; за березень 2008 року - 1073,63 х 0,1 % \100 х 5 днів = 5, 36 грн.; за квітень 2008 року - 1204,46 х 0,1 % \100 х 2 дні = 2, 40 грн.; за травень 2008 року - 1204,46 х 0,1 % \100 х 1 день = 1, 20 грн.; за червень 2008 року - 1204,46 х 0,1 % \100 х 1 день = 1, 20 грн.; за серпень 2008 року - 1204,46 х 0,1 % \100 х 1 день = 1, 20 грн.; за вересень 2008 року - 1204,46 х 0,1 % \100 х 9 днів = 10, 84 грн.; за жовтень 2008 року - 1204,46 х 0,1 % \100 х 1 день = 1, 20 грн.; за листопад 2008 року - 1204,46 х 0,1 % \100 х 1 день = 1, 20 грн..

Всього – 46 гривень 46 копійок.

Ст. 258 Цивільного кодексу України передбачає, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до частини  3 ст. 267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Але,  учасники судового розгляду в судовому засіданні не заявляли клопотання про застосування строків позовної давності.  

    Згідно розрахунку суми пені, складеного позивачем пеня за прострочку виконання зобов»язання 29 днів складає 32,86 грн.. З пояснень позивача вбачається, що при розрахунку пені він не враховував вихідні дні.

             Не зважаючи на те, що законом встановлена відповідальність за кожний день прострочення, а не лише за робочі дні,   згідно вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

    Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 32 гривні 86 коп., відповідно саме ця сума підлягає стягненню на користь позивача.  

    Стовно позовних вимог щодо визнання дій відповідача неправомірними слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов’язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

    Таким чином, Цивільним кодексом не передбачений захист цивільного права щодо визнння дій неправомірними, закони України, які регулюють правовідносини, що склалися між сторонами не передбачають такий захист цивільних прав як визнання дій неправомірними.

    З цієї підстави суд відмовляє у задоволенні цих позовних вимог.

    Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 250 000 гривень суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

           Згідно позовної заяви позивач зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на відшкодування моральної шкоди у випадку спричинення такої шкоди наданням неякісної послуги, а саме не виконанням вимог закону про строки переказу грошових коштів.

Але з таким висновком позивача, суд погодитися не може, оскільки позивач не є споживачем, тому на дані правовідносини не розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».

            Крім того,  в судовому засіданні встановлено, що між сторонами склалися договірні відносини, які регулються Цивільним кодексом України, а також ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Виходячи з положень ст.ст. 6, 626-631, 526 ЦК України укладений договір є обов’язковим для належного виконання сторонами, відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.  Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

        В даному випадку таким наслідком є пеня, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» не передбачають право клієнта на відшкодування моральної шкоди.

   Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відсутні.

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо витрат в розмірі 10 грн. 60 коп., понесені ним на пересилку «Укрпоштою» заказного листа з повідомленням для голови правління ЗАТ КБ «ПриватБанк» в м. Дніпропетровськ та витрат в розмірі 59 грн. 80 коп. на придбання лікарняних препаратів також не підлягають задоволенню, оскільки хоча і підтверджені документально (а.с. 4, 62-63), але не належать до складу судових витрат, які чітко визначені в статті 79 ЦПК України.

  Ст. 88 ЦПК України передбачає, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею в документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено п’ять позовних вимог, тому, враховуючи задоволення однієї позовної вимоги, сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справу, яка підлягає стягненню на користь позивача складає 6 грн. 00 коп.. (30 гривень : 5 = 6 гривень).

Обов’язок щодо відшкодування позивачу витрат на оплату судового збору в розмірі 51 грн. не може бути покладений на відповідача, оскільки пунктом 15 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільняються фінансові органи та державні податкові інспекції – позивачі та відповідачі – за позовами до суду та господарського суду. З урахуванням зазначеного, у суду не має підстав для стягнення з відповідача судового збору.

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ,  ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.06.2001 № 2346-ІІІ суд -

 В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Донецького регіонального управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, стягнення пені, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Донецького регіонального управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» пеню за прострочення платежів щодо зарахування страхових виплат на картковий рахунок ОСОБА_1 за 29 днів  в розмірі 32 гривні 86 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 6 грн. на користь ОСОБА_1.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

    Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в судовому засіданні 12 серпня 2009 року.

    Повний текст рішення буде виготовлений 16  серпня  2009 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області   через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

        Суддя     /підпис/             ОСОБА_5

Копія вірно

               Суддя:                                                              Секретар:

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частина)

м. Донецьк                                         12.08.2009 року

Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді                 Лебеденко С.В.

при секретарі                     Криловій К.О.

з участю позивача                                          ОСОБА_1

представника відповідача                             ОСОБА_2 – за довір.

представника третьої особи                          ОСОБА_3 – за довір.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Донецького регіонального управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, стягнення пені, стягнення моральної шкоди -

   Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ,  ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.06.2001 № 2346-ІІІ суд -

 В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Донецького регіонального управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, стягнення пені, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі філії «Донецького регіонального управління» Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» пеню за прострочення платежів щодо зарахування страхових виплат на картковий рахунок ОСОБА_1 за 29 днів  в розмірі 32 гривні 86 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 6 грн. на користь ОСОБА_1.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

    Вступна та резолютивна частина рішення проголошена в судовому засіданні 12 серпня 2009 року.

    Повний текст рішення буде виготовлений 16  серпня  2009 року.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області   через Пролетарський районний суд м. Донецька шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

        Суддя                                                         С.В. Лебеденко