ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2007 р. | № А-03/95-04 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | Лозівської ОДПІ |
на постанову | від 20.09.2005 Харківського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 21.07.2005 |
у справі | №А-03/95-04 |
господарського суду | Харківської області |
за позовом | ЗАТ “Лихачовський комбінат хлібопродуктів” |
до | 1.Лозівської ОДПІ 2.ВДК Первомайського району Харківської області |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та відшкодування ПДВ |
за участю представників сторін |
від позивача: | у засідання не прибули |
від відповідача 1: | у засідання не прибули |
від відповідача 2: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 08.06.2004 господарського суду Харківської області, яке залишено без змін постановами від 17.08.04 Харківського апеляційного господарського суду та від 26.01.05 Вищого господарського суду України, задоволено частково позов ЗАТ “Лихачовський комбінат хлібопродуктів” до Первомайської ОДПІ в Харківській області (в подальшому замінена на правонаступника Лозівську ОДПІ) та Первомайського ВДК в Харківській області: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 19.12.03 №0000722301/0 і №0000732301/0, а також відшкодовано з державного бюджету на користь позивача суму податку на додану вартість в розмірі 124357 грн. по податковій декларації за серпень 2003 року.
Лозівська ОДПІ звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про зміну способу та порядку виконання рішення у справі шляхом зобов'язання відповідача зарахувати суму податку на додану вартість в розмірі 124357 грн. в рахунок майбутніх платежів, оскільки у податковій декларації за серпень 2003 року спірна сума податку заявлена для зарахування 100% в рахунок майбутніх платежів.
Ухвалою від 21.07.05 господарський суд Харківської області (Водолажська Н.С.) вказану заяву Лозівської ОДПІ залишив без задоволення.
Постановою від 20.09.05 Харківський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Івакіної В.О. –головуючого, Сіверіна В.І., Токаря М.В.) ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 04.04.07 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою Лозівської ОДПІ, в якій заявлено вимоги про скасування ухвали та постанови і прийняття нового рішення про зміну способу та порядку виконання рішення у справі.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами тих обставин, що після прийняття рішення у справі позивач продовжував подавати декларації, в яких зазначена спірна сума податку на додану вартість, та зарахування скаржником цієї суми в рахунок майбутніх платежів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зважаючи на те, що розділ VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України не передбачає передання адміністративним судам повноважень щодо розгляду питань, що стосуються виконання судових рішень, які прийняті в порядку господарського судочинства до набрання чинності вказаним кодексом і підлягають виконанню відповідно до норм ГПК України, судова колегія вважає правомірним прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції на підставі ГПК України.
В силу положень ст. 124 Конституції України та ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
З аналізу вказаної норми вбачається, що відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, а відтак господарський суд не зобов'язаний задовольняти відповідну заяву.
Підставою для вжиття таких заходів можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.
Рішенням від 08.06.04 господарського суду Харківської області у даній справі, яке набрало законної сили, зокрема, відшкодовано з державного бюджету на користь позивача суму податку на додану вартість в розмірі 124357 грн. по податковій декларації за серпень 2003 року.
При цьому, як зазначив Вищий господарський суд України в своїй постанові від 26.01.05, суд першої інстанції виходив того, що позивач визначив у податковій декларації за серпень 2003 року відшкодування податку шляхом перерахування на банківський рахунок після погашення його податкових зобов’язань протягом трьох наступних звітних періодів, та задовольнив частково позов, встановивши на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень-листопад 2003 року розмір податку, який залишився після погашення відповідних зобов’язань і підлягає відшкодуванню з бюджету.
Звернувшись з заявою про зміну способу виконання рішення у справі, Лозівська ОДПІ послалась на те, що позивач в податковій декларації за серпень 2003 року заявив суму податку, яка підлягає відшкодуванню, для зарахування 100 відсоткової суми в рахунок майбутніх платежів з податку на додану вартість. З огляду на таке Лозівська ОДПІ заявила клопотання про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом зобов'язання відповідача зарахувати податок на додану вартість в сумі 124357 грн. в рахунок майбутніх платежів.
Суди першої та апеляційної інстанції відмовили в задоволенні вказаної заяви, зазначивши, що заявник жодним чином не довів наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення у справі або роблять його неможливим, а заявлене Лозівською ОДПІ клопотання по суті стосується не порядку виконання цього рішення, а підстав його прийняття.
В касаційній скарзі скаржник посилається на неврахування судами того, що після прийняття рішення господарського суду Харківської області позивач продовжував подавати декларації з позитивним значення податку на додану вартість, тобто суми, які підлягають сплаті в бюджет підприємством, були зараховані податковою інспекцією в рахунок майбутніх платежів на підставі декларації за серпень 2003 року.
Проте вказані доводи скаржника стосуються суб'єктивної поведінки позивача та відповідача після прийняття рішення у справі та жодним чином не спростовують вищевказаний висновок судів про невідповідність заявлених Лозівською ОДПІ вимог поняттю зміни порядку і способу виконання рішення, про яке йдеться у ст. 121 ГПК України.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.05 у справі №А-03/95-04 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький