Справа № 2-4240/08

№2-711/09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ      РАЙОННИЙ     СУД      м. СІМФЕРОПОЛЯ      АР КРИМ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

           21 вересня 2009р.                                                                                            м.Сімферополь

            Центральний районний суд м.Сімферополя АР Крим у складі:      

                                                головуючого - судді ОСІПОВА Ю.В.

                                                при секретарі – Юрченко Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міськради та 3-х осіб Виконкому ОСОБА_5 міськради, Комітету по управлінню земельними ресурсами ОСОБА_5 міськради, Управлінню земельними ресурсами м.Сімферополя та 1-ї ОСОБА_5 держ.нот.контори про скасування державного акту, визнання (припинення) права власності на земельну ділянку,-

В с т а н о в и в:

29.07.2008р. ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5 міської ради, Комітету по управлінню земельним ресурсам ОСОБА_5 міськради, Виконкому ОСОБА_5 міськради, 1-ї ОСОБА_5 держ.нот.контори про визнання права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30, визнання недійсним державного акту та припинення права власності на з/ділянку.

Під час розгляду справи, до участі у справі в якості співвідповідача було залучено правонаступника відповідача - ОСОБА_3, який помер 7.06.2005р., його дружину - ОСОБА_4, а також в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Управління земельними ресурсами м.Сімферополя.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.08.2000р., позивач на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, придбав у відповідача ОСОБА_3 домоволодіння №30 по вул.Данілова в м.Сімферополі. В подальшому, через деякий час, він почав оформлювати право власності на земельну ділянку під даним домоволодінням, однак із відповіді Управління земельних ресурсів м.Сімферополя від 13.06.2008р., він дізнався про те, що дана земельна ділянка, передана у власність відповідачу ОСОБА_3, та ще у 2000р. на останнього було оформлено державний акт на дану зем.ділянку.                                

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги уточнив та остаточно просив суд: припинити право власності ОСОБА_3 на  земельну ділянку площею 0,0980га, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30; скасувати Державний акт серії ІІІ-КМ №048592 про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30; визнати за ОСОБА_1 право власності на  земельну ділянку площею 0,0980га, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30.

Відповідач ОСОБА_4 – дружина померлого ОСОБА_3, в судове засідання не з’явилася, про день, місце і час слухання справи була своєчасно та належним чином повідомлена та надала, через представника позивача, не завірену належним чином заяву про слухання справи за її відсутності, в якій позовні вимоги нібито визнала у повному обсязі.

    Представник відповідача ОСОБА_5 міськради в судове засідання не з’явилася, про день, місце і час слухання справи була своєчасно та належним чином повідомлена, та надала заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги не визнала, хоча своїх заперечень проти позову не надала.  

Представники 3-х осіб Виконкому ОСОБА_5 міськради, Комітету по управлінню земельними ресурсами ОСОБА_5 міськради, Управління земельними ресурсами м.Сімферополя та 1-ї ОСОБА_5 держ.нот.контори, в судове засідання не з’явилися, про день, місце і час слухання справи були своєчасно та належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.  

    Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і недоведеними та відповідно, не підлягаючими задоволенню у повному обсязі.

До такого висновку суд приходить з наступних підстав.

    Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно із рішенням Виконкому ОСОБА_5 міськради №95  від 23.01.1998р., відповідачу ОСОБА_3 була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0980га, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30, на яку 9.06.2000р. було виготовлено та видано останньому Державний акт серії ІІІ-КМ №048592 про право власності на земельну ділянку.

Далі, 14.08.2000р., згідно із договором купівлі-продажу, зареєстрованого 1-ю ОСОБА_5 держ.нот.конторою за р.№2-Л-1356, відповідач ОСОБА_3 продав, а позивач ОСОБА_1 придбав домоволодіння №30 по вул.Данілова в м.Сімферополі, але без спірної земельної ділянки. Тобто, із пояснень позивача слідує, що він за спірну земельну ділянку кошти ОСОБА_3 не передавав і вказаний вище договір купівлі-продажу стосувався лише тільки домоволодіння.

Також в суді із пояснень позивача встановлено, що після придбання зазначеного домоволодіння він звернувся у встановленому порядку до місцевих органів влади з метою оформлення права власності на зазначену земельну ділянку, однак із відповіді Управління земельних ресурсів м.Сімферополя від 13.06.2008р., останній нібито дізнався про те, що дана земельна ділянка, передана у власність відповідачу ОСОБА_3

У зв’язку із зазначеним, оскільки позивач ОСОБА_1 придбав домоволодіння, на його думку, спірний державний акт підлягає скасуванню, право власності за відповідачем ОСОБА_3 - припиненню, а відповідно він набув право власності на дану земельну ділянку.

Між тим, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що відповідач ОСОБА_3 7.06.2005р. помер і відповідно, його спадкоємцем (правонаступником) є його дружина - ОСОБА_4, яка, в свою чергу, як встановлено по справі, належним чином і фактично цю спадщину ( т.б. спірну з/ділянку ) після нього не прийняла.  

Як вбачається із ст.25 діючого ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється в момент її смерті.

  Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_3 на час звернення позивача до суду із даним позовом та на час прийняття рішення суду вже помер, то відповідно і його правоздатність та взагалі і право власності на спірну з/ділянку вже давно і так припинилася саме з цих підстав, а тому в задоволенні позовних вимог позивача щодо припинення права власності на земельну ділянку площею 0,0980га, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30, з підстав, вказаних у позові, слід відмовити.

Що ж стосується вимог позивача щодо визнання недійсним (вимоги зазначені у позові)  та скасування (уточнені позовні вимоги в усному порядку в судовому засіданні)  Державного акту серії ІІІ-КМ №048592 про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30, то позивач і його представник, в порушення ст.60 ЦПК України, ці вимоги жодними доказами не обґрунтували та не довели, а також не зазначили конкретних і законних підстав, передбачених ЦК України, для його скасування, а навпаки, самі заявили в судовому засіданні, що вважають цей державний акт дійсним та оформленим відповідно до діючого законодавства.

Так, спірний державний акт було виготовлено у відповідності до всіх передбачених норм діючого на той час в України законодавства та 9.06.2000р. видано відповідачу ОСОБА_3 ще під час його життя, що підтверджується матеріалами справи, тому ніяких законних підстав для його скасування або визнання недійсним, суд не вбачає.

    Вимоги ж позивача щодо визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку площею 0,0980га, яка розташована за адресою: м.Сімферополь, вул.Данілова,30, також задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Відповідно до норм діючого законодавства України, а також діючого на час укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу домоволодіння (14.08.2000р.) , а саме: Конституцією України, Земельними Кодексами України, Цивільними Кодексами України, Законом України «Про власність» та ін. НПА України, встановлено інститут захисту права власності, в тому числі, в першу чергу, і на земельні ділянки.    

    Згідно із ст.18 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990р .), ст.10 Закону України «Про власність» ( діючого на той час ), придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу ( іншими цивільно –правовими угодами ), який посвідчується у нотаріальному порядку. Договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі - є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності.  

Як вбачається із ст.ст.22,23 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990р .), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акту.

Су д же, згідно із ст.11 ЦПК України, розглядає справу в лише в межах заявлених позовних вимог.    

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що оскільки законодавством України передбачено певний порядок отримання права власності на земельну ділянку, і останнє виникає тільки з моменту одержання громадянином відповідного державного акту на цю земельну ділянку, який до того ж підлягає держ.реєстрації, тому дані вимоги є необґрунтованими і  не підлягаючими задоволенню.    

Окрім вищезазначеного, суд, при ухваленні даного рішення, приймає до уваги ще й той факт, що позивачем, у відповідності до ст.64,75,80 ЦК України (в редакції 1963р.) , був пропущений встановлений законом строк на звернення до суду із даним позовом, оскільки фактично основний договір купівлі-продажу домоволодіння укладався 14.08.2000р., з цієї ж дати позивач почав і користуватися спірною з/ділянкою, але звернувся до суду про визнання на неї права власності тільки в липні 2008р. і поважності пропуску цього строку не зазначив, та поновити останній не просив, що є, в свою чергу, самостійною підставою для відмови у позові.  

Керуючись вимогами ст.ст.71,75,80 ЦК України (в редакції 1960р.), ст.ст.373,374,378 ЦК України (в редакції 2004р.), ст.ст.30,67 ЗК України ( в редакції 1990р.), ст.120 ЗК України ( в редакції 2007р.), а  також ст.ст.5,6,10,11,60,61,64,88,209,212-215,218,223 ЦПК України, суд,-

          В и р і ш и в:

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міськради та 3-х осіб Виконкому ОСОБА_5 міськради, Комітету по управлінню земельними ресурсами ОСОБА_5 міськради, Управлінню земельними ресурсами м.Сімферополя та 1-ї ОСОБА_5 держнотконтори про скасування державного акту, визнання (припинення) права власності на земельну ділянку – відмовити .

  Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м.Сімферополя шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження .

Головуючий  у  справі:

С у д д я                                                              ОСОБА_6