ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року справа № 823/1651/16

м. Черкаси

12 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Орленко В.І.,

за участю секретаря - Дудки Г.О.,

позивача ОСОБА_1 - особисто,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про стягнення вихідної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1, в якому просить: стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області вихідну допомогу у розмірі 60900,00 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що 01 жовтня 2016 року ОСОБА_1 відраховано зі штату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області на підставі наказу в.о. голови суду №65-ОС від 30.09.2016 (у зв'язку з поданням заяви про відставку).

Відповідно до частини 1 статті 143 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», що набрав чинності 30.09.2016, судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

30.09.2016 позивач перебував на посаді судді, а відтак був звільнений з посади на підставі Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII. В порушення вимог вказаного Закону, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачеві вихідну допомогу.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, до суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача та письмові заперечення. Відповідно до письмових заперечень відповідача, відрахування судді зі штату суду на підставі наказу голови відповідного суду не є звільненням з посади судді відповідно до Конституції України, законів України від 07.07.2010 №2453-VI та від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».

На суддів, звільнених з посади постановами Верховної Ради України до 30.09.2016, не поширюються норми Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», тому відсутні підстави для виплати вихідної допомоги судді Компанійцю О.В. у зв'язку з відставкою.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 27.03.2002 до 01.10.2016 ОСОБА_1 працював на посаді судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

22.09.2016 Верховною Радою України прийнято постанову №1600-VIII "Про звільнення суддів", відповідно до якої позивача було звільнено з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області.

У період з 19.09.2016 по 30.09.2016 позивач перебував у щорічній оплачуваній відпустці (наказ голови Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2016 №139-в).

Наказом в.о. голови Смілянського міськрайонного суду від 30.09.2016 №65-ОС ОСОБА_1 відрахований зі штату Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 01.10.2016 у зв'язку з поданням заяви про відставку, відповідно до постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII «Про звільнення суддів».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

До 30 вересня 2016 року Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) визначав організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 120 Закону № 2453-VI суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Згідно статті 122 Закону № 2453-VI (в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд") порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається цим Законом та Регламентом Верховної Ради України.

Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок.

Частина 3 статті 122 Закону № 2453-VI передбачає, що повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

З 30 вересня 2016 року Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частини 1 статті 143 Закону № 1402-VIIІ судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Згідно ч. 1 ст. 125 Закону № 1402-VIII припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

Станом на час звільнення позивача з посади судді (22.09.2016) не набрав чинності Закон №1402-VIII, який передбачав виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (22 вересня 2016 року).

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Вищого адміністративного суду України від 04.10.2016 у справі №К/800/17202/16 (№820/916/16), від 04.10.2016 у справі №К/800/17180/16 (№820/2056/16) та від 04.10.2016 №К/800/17188/16 (№820/1498/16), а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.10.2016 у справі №К/800/7829/16 (№802/4159/15-а).

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата відрахування зі штату суду, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Крім того, суд зазначає, що з тексту постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII вбачається, що відповідно до пп. 2, 3 та 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України, постановлено у зв'язку з поданням заяви про відставку звільнити з посад суддів, зокрема, суддю Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Компанійця Олега Володимировича. Аналогічні посилання на положення законодавства містяться в наказі в.о. голови Смілянського міськрайонного суду від 30.09.2016 №65-ОС.

Відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України (в редакції, що діяла до 30.09.2016), однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України (в редакції Закону України від 02.06.2016 №1401-VIII, що набрав чинності 30.09.2016) підставами для звільнення судді є: подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Зміст преамбули постанови Верховної ради України від 22.09.2016 та наказу в.о. голови Смілянського міськрайонного суду від 30.09.2016 №65-ОС свідчить про те, що позивача було звільнено з посади судді на підставі положень законодавства, що діяли до 30.09.2016.

Стосовно посилань позивача на те, що його звільнення з посади судді відбулося після видачі наказу про відрахування зі штату суду, що має наслідком виплату йому вихідної допомоги за Законом № 1402-VIII, суд зазначає.

Матеріалами справи підтверджено, що з моменту прийняття постанови Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (22.09.2016) до винесення наказу про його відрахування зі штату суду (30.09.2016), позивач перебував на посаді судді у щорічній оплачуваній відпустці.

Відповідно до статті 24 Закону №1401-VIII на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв'язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кодексом адміністративного судочинства України (частина третя статті 2) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.І. Орленко

Повний текст постанови виготовлений 17.01.2017.