Дата документу 16.01.2017

Справа № 320/13072/13-к

Провадження № 1-кп/320/178/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» січня 2017 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого – судді Кучеренко Н.В.,

при секретарі – Левандовській О.М.,

за участю прокурора – Навки Д.В.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченої – ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Мелітополь матеріали кримінального провадження № 12013080140003607 відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013080140003607 відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.364 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Обвинувачена ОСОБА_2 заперечувала проти призначення справи до розгляду у зв’язку з тим, що обвинувальний акт з її точки зору містить недоліки: протокол вона не складала, оскільки не було перевірки та їй не було відомо про порушення; обвинувачена зазначила, що вона є начальником відділу з 01.07.2009 р., а акти виконаних робіт було складено раніше – за 2008 р. та червень 2009 р., на той час на неї не було покладено обов’язків начальника відділу, що впливає на те, що вона не може бути суб’єктом даного злочину. Виходячи з викладеного просила повернути обвинувальний акт прокурору.

Захисник обвинуваченої заперечував проти призначення справи до розгляду у зв’язку з тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.ст. 91, 290 КПК України, а саме: часом вчинення правопорушення вказано: «18.12.2009 р. по 01.02.2010 р.», що має значення, оскільки закон про відповідальність підприємства змінювався і необхідно встановити чинну редакцію на момент скоєння злочину; не зазначено чи мала ОСОБА_2 складати протокол відповідно до своїх посадових обов’язків, або у який спосіб ОСОБА_2 перешкоджала складанню адміністративного протоколу своїми підлеглими; не викладено, в чому саме виявились тяжкі наслідки; не обґрунтовано розмір завданої шкоди з урахуванням позиції апеляційного суду викладеної в ухвалі від 27.05.2015 р по справі №320/13072/14-к, провадження №11-кп/778/585/15 стосовно причинного зв’язку між не складанням протоколу та шкодою; не зазначено прямого причинного зв’язку між діями ОСОБА_2 по не складанню протоколу та ненадходженням штрафу з урахуванням того, що ОСОБА_2 особисто не виносить постанови про накладання штрафу. Крім того, теперішня кваліфікація дій її підзахисної, не відповідає кваліфікації злочину, яка була на момент скоєння, що порушує вимоги ч.2 ст. 4 КК України. Також обвинувальний акт містить вказівку на те яким чином, ОСОБА_2 перешкоджала складанню протоколу про порушення в сфері містобудівної діяльності підлеглому ОСОБА_3, шляхом надання йому вказівки, щодо необхідності збору додаткових даних, однак у підозрі висунутій ОСОБА_2 вказаний спосіб був відсутній, що спричинило порушення прав її підзахисної на можливість захиститися від висунутої підозри. Захисник вважає, що обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення недоліків.

Заслухавши думку прокурора, захисника обвинуваченої, обвинуваченої, дослідивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінального провадження № 12013080140003607 відносно ОСОБА_2 підлягає поверненню прокурору з наступних підстав.

Частиною 4 статті 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо останній не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до п.5,7 ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Аналіз обвинувального акту відносно ОСОБА_2 свідчить про те, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме: в обвинувальному акті містяться посилання на час вчинення злочину: «в період часу 18.12.2009 по 01.02.2010», та вказується що, ОСОБА_2 обіймаючи в органі державної влади посаду, пов’язану із здійсненням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, здійснюючи функції представника влади скоїла зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи використання службового становища всупереч інтересам служби, що завдало тяжких наслідків державним інтересам, тобто злочин, передбачений ч.2 ст. 364 КК України.

Однак на той період часу ч.2 ст. 364 КК України встановлювала злочинність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання службовою собою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.3 КК України злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом.

Тільки закон про кримінальну відповідальність має значення нормативно-правового акта, що визначає, яке суспільне небезпечне діяння визнається зло­чином і які покарання можуть бути застосовані за його вчинення.

Злочинність діяння — це віднесення певного суспільне небезпечного діян­ня до злочинів, яке здійснюється законодавцем шляхом описання ознак да­ного діяння в законі про кримінальну відповідальність

Відповідно до вимог ч. 2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Таким чином кваліфікація дій та описання ознак діяння ОСОБА_2, в обвинувальному акті не відповідає злочинності діяння, яка діяла на час скоєння злочину.

Крім того, місцем вчинення правопорушення вказано приміщення відділу інспекції за адресою: м. Мелітополь, вул. Гоголя, 136/а, у той час, як протоколи за наслідком перевірки складаються за місцем розташування об’єкту.

В обвинувальному акті не встановлено причинного зв’язку дій ОСОБА_2 з вказаними у обвинувальному акті наслідками, так само як і неможливість складання протоколу після виявлення дій ОСОБА_2; також обвинувальний акт містить вказівку на те яким чином, ОСОБА_2 перешкоджала складанню протоколу про порушення в сфері містобудівної діяльності підлеглому ОСОБА_3, шляхом надання йому вказівки, щодо необхідності збору додаткових даних, однак у підозрі висунутій ОСОБА_2 вказаний спосіб відсутній, що спричинило порушення права обвинуваченої на можливість захиститися від висунутої підозри; обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, є мотиви: корисливі, інші особисті чи інтереси інших осіб, у обвинувальному акті не вказано в чому полягав інтерес обвинуваченої, яку саме користь вона отримала; крім того, в ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 27.05.2015 р по справі №320/13072/14-к, провадження №11-кп/778/585/15 вказано, що твердження про настання тяжких наслідків від дій ОСОБА_2 суперечить як Посадовій інструкції начальника Мелітопольського відділу контролю будівництва управління ліцензування і контролю за виробництвом будівельних матеріалів та підприємств та будівництвом об’єктів інспекції ДАБК у Запорізькій області, Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування». Однак, в обвинувальному акті дані обставини залишились поза увагою прокурора, що перешкоджає призначенню справи до розгляду.  

Суд вважає, що у даному випадку обвинувальний акт не може бути призначений до судового розгляду і повинен бути повернений прокурору Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4 відповідно до ст. 314 КПК України, зобов’язавши її усунути виявлені недоліки у розумний строк.

Керуючись ст.ст.291, 314, 371, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт від 15.12.2016 року у кримінальному провадженні № 12013080140003607 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України повернути прокурору Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_4 для усунення недоліків.

Копії ухвали надіслати учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляції в Мелітопольський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення. 

Суддя:                          Н.В. Кучеренко