Судове рішення #61598706

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


12.01.2017Справа № 910/20164/16


Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом Державної іпотечної установи (далі - Установа) до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (далі - ТОВ "Інвестком") та товариства з обмеженою відповідальністю "Танк Транс" (далі - ТОВ "Танк Транс") про визнання договору недійсним та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - Банк), до ТОВ "Інвестком та ТОВ "Танк Транс" про визнання договору недійсним,

за участі представників:

Установи: Євченко В.Є. за довіреністю від 19 грудня 2016 року № 6346/15/1,

ТОВ "Інвестком": Григорчук Н.М. за довіреністю від 8 вересня 2016 року № б/н,

ТОВ "Танк Транс": Дудяка Р.А. за довіреністю від 19 листопада 2015 року № б/н,

Банку: Мостепанюка В.І. за довіреністю від 14 грудня 2016 року № б/н.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:


У листопаді 2016 року Установа звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 лютого 2013 року між нею та Банком було укладено договір банківського рахунку № 26/995-070, у забезпечення виконання якого 4 вересня 2014 року сторони уклали договір застави майнових прав № Д-1.1/2014, за яким, зокрема, Банк передав у заставу майнові права за кредитними договорами, у тому числі за договором кредитної лінії від 9 червня 2011 року № ВКЛ-2005880, укладеним між ним та ТОВ «Танк Транс». Надалі, 11 лютого 2015 року між ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «Інвестком» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку (від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168, укладеним між Банком та ТОВ «Інвестком»), на підставі якого останній направив Банку 18 лютого 2015 року та 23 лютого 2015 року заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаним кредитним договором та договором банківського рахунку від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168. Оскільки таке зарахування вимог призвело до зменшення забезпечення за договором застави майнових прав від 27 лютого 2013 року № Д-1.1/2014, Установа, посилаючись на статті 15, 16, 203, 215, 227, 230, 235, 512, 514, 516, 1077-1079 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила визнати договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 листопада 2016 року порушено провадження у справі № 910/20164/16. Розгляд даної справи призначено судом на 1 грудня 2016 року. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - Банк.

30 листопада 2016 року до суду надійшов позов Банку, як третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, до ТОВ "Інвестком" та ТОВ "Танк Транс" про визнання недійним вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2016 року прийнято позовну заяву Банку до провадження для її спільного розгляду з позовом Установи, а також залучено Банк у якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

У судовому засіданні 1 грудня 2016 року оголошено перерву до 22 грудня 2016 року.

Ухвалою суду від 22 грудня 2016 року за клопотанням Установи було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено в судовому засіданні перерву до 12 січня 2017 року. Також даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання Установи про витребування доказів та задоволено відповідне клопотання Банку про витребування доказів.

Під час судового засідання 12 січня 2017 року представник Установи просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позові.

Представник ТОВ "Інвестком" просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Представник ТОВ "Танк Транс" також заперечував проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Представник Банку підтримав подану ним позовну заяву та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник ТОВ "Інвестком" просив у задоволенні позову Банку відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Представник ТОВ "Танк Транс" також заперечував проти задоволення позову Банку, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд


ВСТАНОВИВ:


4 вересня 2014 року між Установою та Банком було укладено договір застави майнових прав № Д-1.1/2014, за яким останній надав у заставу Установі майнові права Банку за кредитними договорами, зокрема, за договором від 9 червня 2011 року № ВКЛ-2005880, укладеним між ним та ТОВ «Танк Транс».

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору сторони домовились, що вартість майнових прав на дату його укладення складала 1 441 396 562,46 грн.

Майнові права за даним правочином є засобом забезпечення виконання Банком зобов'язань перед Установою за договором банківського рахунку від 27 лютого 2013 року № 26/995-070 та будь-якими додатковими договорами до нього, укладеними між сторонами, за умовами якого Банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Установі, виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум з рахунку та проводити інші операції у межах законодавства України, а також сплатити відсотки за користування ними у розмірі 15,3 процентів річних (пункт 1.3 цієї угоди).

Згідно з пунктом 1.5 договору за рахунок майнових прав задовольняються усі вимоги Установи, які можуть виникнути внаслідок невиконання Банком зобов'язань перед Установою за договором банківського рахунку.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 вказаного правочину встановлено, що у разі невиконання Банком зобов'язань перед Установою за договором банківського рахунку або у разі прийняття Національним Банком України (далі - НБУ) рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (у день винесення рішення), Установа отримує право одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставлених майнових прав переважно перед іншими кредиторами відповідно до Закону України "Про заставу" та (або) ЦК України, та (або) цього договору, та (або) договору відступлення прав вимоги (у разі його укладання).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15 червня 2016 року у справі № 910/6052/16 про визнання недійсними договорів застави майнових прав від 4 вересня 2014 року № Д-1.1/2014 та відступлення права вимоги від 4 вересня 2014 року № Д-1.2/2014 у задоволенні позову Банку до Установи відмовлено повністю.

Однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року зазначене рішення суду скасовано та ухвалено нове, в якому зазначено, що вищевказані договори є нікчемними та підлягають визнанню недійсними. Дана постанова набрала законної сили 15 листопада 2016 року та на час розгляду цієї справи є чинною.

Згідно з частиною 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

4 вересня 2009 року між Банком та ТОВ «Інвестком» було укладено договір банківського рахунку № 26/21746-168, відповідно до якого Банк відкрив ТОВ "Інвестком" поточний рахунок у національній валюті, доларах США та євро № 26004002001746 та зобов'язався приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять ТОВ "Інвестком", виконувати його розпорядження щодо перерахування відповідних сум із зазначеного рахунку та проводити інші за ним операції у межах чинного законодавства України.

Пунктами 2.1, 2.4 зазначеного правочину передбачено, що платежі з рахунку виконуються Банком у межах залишку грошових коштів на початок операційного дня та з урахуванням поточних надходжень грошових коштів на рахунок протягом операційного часу (операційний час Банку: понеділок - п'ятниця з 9 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв. крім святкових, вихідних і неробочих днів). Банк зобов'язався приймати розрахункові документи ТОВ «Інвестком» протягом усього робочого дня. Операції за платіжними дорученнями в іноземній валюті Банк мав виконати в межах строку, погодженого з ТОВ «Інвестком», який зазначається останнім у графі "Допоміжні реквізити" платіжного доручення в іноземній валюті. Якщо такий строк зазначений, то Банк виконує платіжні доручення в іноземній валюті в передбачені строки (але не раніше дня валютування), а саме: "терміновий" - виконується поточного робочого дня, «звичайний» - наступного робочого дня.

12 лютого 2015 року ТОВ "Інвестком" за допомогою системи "Клієнт-Банк" надало Банку платіжне доручення № 1 від цієї ж дати з відміткою «терміново» в іноземній валюті на суму 21 166 180,57 доларів США для перерахування з його рахунку № 26004002001746 на рахунок № 26006011360001 у публічному акціонерному товариства "Альфа-Банк". У зв'язку з невиконанням Банком вказаного платіжного доручення, ТОВ "Інвестком" надало на виконання Банку інше платіжне доручення в іноземній валюті від 17 лютого 2015 року №1 на суму 20 161 485,34 доларів США.

Однак, вказані платіжні доручення Банком виконані не були, хоча з довідки останнього вбачається, що на рахунку № 26004002001746 станом на 11 лютого 2015 року обліковувались кошти в розмірі 21 166 180,57 доларів США.

9 червня 2011 року між Банком та ТОВ "Танк Транс" було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880, відповідно до якого Банк зобов'язався надавати ТОВ "Танк Транс" грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

У подальшому до цього правочину вносилися зміни за період з 13 червня 2011 року до 31 грудня 2014 року додатковими угодами № 1-46, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 1.1.1 вказаного договору (у редакції додаткової угоди від 31 грудня 2014 року № 46) надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) у межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36 333 314,10 євро, з внесенням плати за користування кредитом. У разі невиконання ТОВ "Танк Транс" умов підпункту 3.3.12.7 цього договору, кінцевим терміном погашення заборгованості є 20 січня 2015 року.

Відповідно до підпункту 3.3.12.7 пункту 3.3 даного правочину (у редакції додаткової угоди від 31 грудня 2014 року № 46) ТОВ "Танк Транс" зобов'язалось у строк до 20 січня 2015 року погасити заборгованість за процентами та/або кредитами за цим договором та договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880/11 від 29 квітня 2014 року на суму, не менше ніж 10 000 000,00 гривень.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2016 року в справі № 910/25484/15 за позовом Установи до Банку та ТОВ "Танк Транс" про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсним, ТОВ "Танк Транс" умови пункту 3.3.12.7 договору не виконало та станом на лютий 2015 року заборгованість останнього перед Банком складала, зокрема, 36 333 314,10 євро за кредитом та 479 798,83 євро за процентами.

11 лютого 2015 року між ТОВ «Танк Транс» та ТОВ «Інвестком» було укладено договір відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку, за яким останній відступив ТОВ «Танк Транс» права вимоги до Банку за договором банківського рахунку від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168, а ТОВ «Танк Транс» зобов'язалося сплатити ціну відступлення в розмірі 13 039 335,34 доларів США, яка підлягала сплаті у гривні за офіційним курсом, встановленим Національним Банком України на день відповідного платежу, з урахуванням графіку сплати, наведеному в цьому договорі.

Відповідно до пункту 2.2 вказаного правочину відступлення прав вимоги та їх прийняття ТОВ «Танк Транс» набрало чинності з дати укладення даного договору.

Пунктом 3.1 зазначеної угоди передбачено, що ТОВ «Інвестком» зобов'язався передати ТОВ «Танк Транс» нотаріально посвідчені копії всіх документів щодо прав вимоги (включаючи копії банківських документів), оригінали документів стосовно судових справ щодо стягнення заборгованості за договором рахунку (у разі, якщо такі судові справи були ініційовані ТОВ «Інвестком») упродовж трьох банківських днів з дати укладення цього договору. У випадку обґрунтованої вимоги ТОВ «Танк Транс» можуть бути надані оригінали вищезазначених документів.

Згідно з пунктом 3.2 договору протягом 2 робочих днів з дня укладення цього правочину сторони зобов'язались письмово повідомити Банк про укладення даного договору та відступлення прав вимоги. Сторони погодили, що відповідне повідомлення може бути підписано ТОВ «Танк Транс» одноосібно.

12 лютого 2015 року ТОВ «Інвестком» передало, а ТОВ "Танк Транс" прийняло оригінали документів щодо прав вимоги, про що повноважними представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками акт прийому-передачі, копія якого наявна у матеріалах справи.

18 лютого 2015 року ТОВ "Танк Транс" надіслало Банку повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні та заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій зазначило про припинення зобов'язань щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь Банку суми заборгованості за договором кредитної лінії від 9 червня 2011 року № ВКЛ-2005880 у розмірі 28 274 280,27 євро; припинення зобов'язань щодо сплати Банком на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 31 964 073, 85 доларів США (що за крос-курсом складало еквівалент 28 274 280,27 євро) за договорами банківського рахунку від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168 у частині вимог на суму 5 608 142,14 доларів США та банківського рахунку від 11 грудня 2012 року № 10, укладеним між Банком та ОСОБА_6, на суму 26 355 931,71 доларів США внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18 травня 2016 року в справі № 910/25482/15 за позовом Установи до ТОВ "Танк Транс" та Банку про визнання зарахування однорідних вимог від 18 лютого 2015 року недійсними, яким частково задоволено вказаний позов, було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2016 року та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову повністю. Дана постанова, залишена без змін Вищого господарського суду України від 13 жовтня 2016 року, набрала законної сили 21 липня 2016 року.

23 лютого 2015 року ТОВ "Танк Транс" надіслало Банку заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, в якій зазначило про припинення зобов'язань щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь Банку суми заборгованості за простроченими процентами за договором кредитної лінії від 9 червня 2011 року № ВКЛ-2005880 у сумі 27 536,72 євро (що згідно крос курсу станом на 23 лютого 2015 року становило 31 116,49 доларів США) та зобов'язання щодо сплати Банком на користь ТОВ "Танк Транс" заборгованості на загальну суму 31 116,49 доларів США (що згідно крос курсу станом на 23 лютого 2015 року становило 27 536,72 євро) за договором банківського рахунку від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168 внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 вересня 2016 року в справі № 910/25484/15 було відмовлено в задоволенні позову Установи до ТОВ "Танк Транс" та Банку про визнання зарахування однорідних вимог від 23 лютого 2015 року недійсними. Однак на час розгляду даної справи вказане судове рішення не набрало законної сили.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 2 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким у останньому з 3 березня 2015 року по 2 червня 2015 року (включно) запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Звернувшись з даним позовом до суду, Установа послалася, зокрема, на те, що підписання між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ «Інвестком» договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року порушує права Установи, оскільки призвело до зменшення забезпечення за договором застави майнових прав від 27 лютого 2013 року № Д-1.1/2014. У зв'язку з цим остання просила визнати договір відступлення прав вимоги від 11 лютого 2015 року недійсним. Також Установа зазначила, що Банк не мав права виконувати платіжне доручення від 12 лютого 2015 року, подане ТОВ «Інвестком», оскільки чинним законодавством не передбачено можливості зміни власника рахунку. Крім того, на думку Установи, спірний договір має ознаки договору факторингу, на укладення якого ТОВ "Танк Транс" не мало відповідної ліцензії.

Заперечуючи проти задоволення даного позову, ТОВ "Танк Транс" послалося на те, що Установа помилково ототожнює спірний договір з договором факторингу, а проведені зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв від 18 лютого 2015 року та 23 лютого 2015 року рішеннями суду недійсними визнані не були. Одночасно, в Установи відсутнє порушене право укладеним спірним договором.

ТОВ «Інвестком», заперечуючи проти задоволення позову, також зазначило, що на час укладення спірного договору були відсутні будь-які правові обмеження щодо відступлення прав вимоги.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9.

За змістом положень частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, а тому обов'язком позивача відповідно до статті 33 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

У своїй позовній заяві Установа обґрунтувала наявність її порушеного права тим, що підписання між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ «Інвестком» договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року призвело до зменшення забезпечення за договором застави майнових прав від 27 лютого 2013 року № Д-1.1/2014, чим порушено права Установи, як заставодержателя за цим договором.

Водночас, як встановлено судом, договір застави майнових прав від 27 лютого 2013 року № Д-1.1/2014 визнано недійсним постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2016 року в справі № 910/6052/16, яка набрала законної сили в день її прийняття та є чинною на час розгляду даного спору. Інші докази, які б свідчили про наявність порушеного права Установи укладенням спірного договору, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав укладеним між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ «Інвестком» договором відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Банку, суд зазначає наступне.

В обґрунтування підстав для визнання договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року, підписаного між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ «Інвестком», Банк послався на те, що вказаний правочин не передбачає можливості зміни власника рахунку, що виключає наявність у ТОВ "Танк Транс" прав кредитора Банку за договором банківського рахунку від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168. Оскільки ТОВ "Танк Транс" не має права розпоряджатися відступленими грошовими коштами, то спірний договір не направлений на реальне настання правових наслідків. Крім того, вказаний договір, на думку Банку, має ознаки договору факторингу, а тому не міг бути вчинений ТОВ "Танк Транс" за відсутності у нього відповідної ліцензії.

ТОВ "Танк Транс" та ТОВ «Інвестком», заперечуючи проти задоволення позову Банку, послалися, зокрема, на обставини аналогічні тим, що викладені ними у відзивах на позов Установи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

Статтею 515 ЦК України передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з пунктом 2.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, банки приймають до виконання лише розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх у банк у порядку, передбаченому договорами банківського рахунку цих клієнтів. Розрахункові документи, оформлені своїми клієнтами, банк приймає протягом часу, визначеного в договорах банківського рахунку цих клієнтів.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, у день його надходження.

Враховуючи положення чинного законодавства та умови договору банківського рахунку від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168, саме ТОВ "Інвестком", як клієнт (володілець рахунку) мало право пред'являти до виконання Банку платіжні доручення, зокрема, платіжне доручення в іноземній валюті на суму 20 161 485,34 доларів США.

При цьому, підписання 11 лютого 2015 року між ТОВ "Танк Транс" та ТОВ "Інвестком" договору відступлення прав вимоги за договором банківського рахунку від 4 вересня 2009 року № 26/21746-168 не змінило правового статусу ТОВ "Інвестком", як особи (клієнта за договором), що має виключне право розпоряджатися грошовими коштами, які станом на 11 лютого 2015 року були наявні на рахунку.

Так, за спірним правочином було відступлено на користь ТОВ "Танк Транс" лише право вимагати виплати коштів, що розміщувалися на рахунку ТОВ "Інвестком", в сумі 13 039 335,34 доларів США, а розпорядження про перерахування цих коштів було надане Банку саме володільцем рахунку - ТОВ "Інвестком".

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, посилання Банку на те, що спірний договір не направлений на реальне настання правових наслідків є необґрунтованим, оскільки ТОВ "Танк Транс" набуло у ТОВ "Інвестком" права вимоги за договором банківського рахунку від 4 вересня 2009 року №26/21746-168 на суму 13 039 335,34 доларів США.

До того ж, правомірність проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з Банком на підставі заяви від 18 лютого 2015 року, яке здійснювалось на підставі спірного договору, було підтверджено постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 липня 2016 року в справі № 910/25482/15. Крім того, при винесенні вказаної постанови апеляційним судом було встановлено дійсність спірного договору та відсутність ознак його нікчемності й недійсності.

Щодо посилання Банку на те, що спірний договір відступлення прав вимоги від 11 лютого 2015 року має ознаки договору факторингу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Приписами статті 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2015 року № 6-301цс15.

Судом встановлено, що ТОВ "Танк Транс" не є банком чи фінансовою організацією, та здійснена ним за спірним договором оплата не є фінансуванням у розмінні положень статті 1077 ЦК України, а навпаки - є платою за передане йому право вимоги ТОВ "Інвестком". У зв'язку з цим відсутні правові підстави вважати даний правочин договором факторингу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Банку щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги за договором банківського рахунку від 11 лютого 2015 року, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки в позові Установи та в позові Банку відмовлено, понесені ними у справі судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України залишаються за даними особами.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд


ВИРІШИВ:


У задоволенні позову Державної іпотечної установи відмовити.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.


Повне рішення складено 17 січня 2017 року



Суддя Є.В. Павленко



  • Номер:
  • Опис: про визнання недійсним договору
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 910/20164/16
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Павленко Є.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Направлено до апеляційного суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 03.11.2016
  • Дата етапу: 31.01.2017
  • Номер:
  • Опис: третя особа з самостійними вимогами по справі №910/20164/16
  • Тип справи: Позовна заява третіх осіб, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору
  • Номер справи: 910/20164/16
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Павленко Є.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 30.11.2016
  • Дата етапу: 12.01.2017
  • Номер:
  • Опис: про визнання недійсним договору
  • Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
  • Номер справи: 910/20164/16
  • Суд: Господарський суд м. Києва
  • Суддя: Павленко Є.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 22.12.2016
  • Дата етапу: 22.12.2016
  • Номер:
  • Опис: визнання недійсним договору
  • Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
  • Номер справи: 910/20164/16
  • Суд: Касаційний господарський суд
  • Суддя: Павленко Є.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 05.09.2017
  • Дата етапу: 26.09.2017
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація