Справа 2а – 1122 -09/0533

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

( в порядку письмового провадження)

3 вересня 2009 року                             м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Клікунової А.С.,

при секретарі: Мілаєвій Т. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської райдержадміністрації про перерахунок та виплату недоотриманої суми одноразової компенсації, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду з адміністративним позовом,  в якому просить визнати дії відповідача неправомірними та стягнення недоотриманої разової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, а саме у розмірі 15 560, 40 гривень.

    Позивач в обґрунтуванні позову зазначає, що він є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи, захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням № 138242. На підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на отримання одноразової компенсації у розмірі 30 мінімальних заробітних плат і ця компенсація виплачується за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати вказаної одноразової компенсації. В червні 2008 року позивач ОСОБА_1 отримав одноразову грошову компенсацію в значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». По питанню недоотримання належних сум одноразової компенсації в квітні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача. 22 травня 2009 року ОСОБА_1 отримав лист від відповідача згідно, якого було відмовлено в задоволенні його вимог, в зв’язку з чим він змушений звернувся з даним позовом до суду.  

    Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій свій позов підтримав, просить суд розглянути справу в його відсутність.          

Відповідач будучи належним чином повідомленим про час і місце слухання справи не направив в судове засідання свого представника, натомість направив до суду заяву, якою просив розглянути справу у відсутності його представника та письмове заперечення на позовну заяву в якому зазначає, що громадянам є ліквідаторами наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується одноразова грошова компенсація із державного бюджету в порядку та в розмірах, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому виплата разової компенсації позивачу проводилась згідно з встановленими вимогами.

В зв’язку з тим, було вирішено всі необхідні питання та враховуючи письмові заяви сторін  і відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України суд визнав можливим розглянути справу без участі сторін та на підставі доказів, наданих у справі в порядку письмового провадження.  

    Суд, перевіривши матеріали справи (паспортні дані позивача, заява ОСОБА_1 від 13 квітня 2009 року, лист Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області № 06/1549 від 22 травня 2009 року, довідка МСЕК серії ДОН-05 № 091482, посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 138242, посвідчення серії Б № 516963, вкладка до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 138242, заперечення Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області на позовні вимоги) вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

    Позивач ОСОБА_1 має статус громадянина, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням, є інвалідом 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-04 № 091482 від 07 квітня 2008 року.

    13 квітня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 мінімальних заробітних плат.

    22 травня 2009 року Управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської райдержадміністрації надало відповідь позивачеві про нарахування йому та виплату вищезазначеної компенсації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 189,60 гривень.

    Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

    Частина перша статті 9 КАС України визначає, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підстав, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.    

    Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при виплаті допомоги слід керуватися ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року за № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 20 вересня 2005 року за № 936 «Про затвердження порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на які посилається відповідач, що суперечать іншим нормам законів. Таким висновок узгоджується з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України в тім, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам наслідків на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. Згідно частини 7 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2008 року становить 515 гривень на місяць, з 01 квітня 2008 року – 525 гривень, з 01 жовтня 2008 року – 545 гривень, з 01 грудня 2008 року – 605 гривень.

Зі змісту вимог вищенаведеного закону України про встановлення розмірів мінімальної заробітної плати на 2008 рік не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування.  

Враховуючи те, що позивачу було виплачено грошову допомогу 18 червня 2008 року, тобто коли розмір мінімальної заробітної плати становив 525 гривень на місяць, тому відповідач повинен був виплатити ОСОБА_1 не 189,60 гривень, а 15 750 гривень (525 гривень х 30). Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію у сумі 15 560, 40 гривень (15 750 гривень – 189,60 гривень).  

Таким чином, з огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 8, 9, 10, 11, 94, 100, 159 – 163, 185 - 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 19, 113 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції закону до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік від 28 грудня 2007 року), суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мар`їнської райдержадміністрації стягнення недоотриманої разової компенсації задовольнити повністю.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації провести нарахування ОСОБА_1 разову компенсацію у розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, а саме 15 560 (п'ятнадцять тисяч п’ятсот шістдесят) гривень 40 копійок  у відповідності до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у відповідності до п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» від 21 січня 1993 року.

Звільнити Управління праці та соціального захисту населення Мар’їнської райдержадміністрації Донецької області від сплати судового збору у відповідності до п. 7 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року.

Сторони звільняються від сплати судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя