ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2017 року м. Київ К/800/27913/16

К/800/26158/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів:

Калашнікової О.В.,

Стрелець Т.Г.,

Єрьоміна А.В.

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ Банк Михайлівський» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №826/8273/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича, треті особи - публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», ОСОБА_6, про визнання протиправними дій, скасування наказу та розпорядження, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» звернулося в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича, треті особи - публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський», ОСОБА_6, в якому просило:

- визнати протиправними дії та рішення Уповноваженої особи щодо: встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) з ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15); поновлення відображення обліку у балансі ПАТ «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені ПАТ «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15) на підставі договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року.

- скасувати наказ Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 37 від 30 травня 2016 року «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними».

- скасувати розпорядження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 9 від 01 червня 2016 року «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає укладений між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський» договір факторингу від 19.05.2016 № 1905 нікчемним на підставі п.п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки під час винесення розпорядження відповідач не взяв до уваги, що внаслідок укладення такого договору ПАТ «Банк Михайлівський» не стало неплатоспроможним та виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами не стало неможливим, навпаки банк отримав прибуток, який міг бути використаний для розрахунків з кредиторами, вартість права вимоги, відчужена за договором факторингу відповідає ринковій вартості (звичайним цінам). Договір факторингу не передбачає платежу чи передачу ПАТ «Банк Михайлівський» іншого майна з метою надання позивачу переваг (пільг), укладення ПАТ «Банк Михайлівський» такого договору відбулось без порушення норм законодавства та не призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку. Дії та розпорядження відповідача вважає зловживанням владою та службовим становищем, які призвели до негативних наслідків для позивача у вигляді істотної шкоди.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича щодо: встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15); поновлення відображення обліку у балансі Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (ідентифікаційний код юридичної особи 38619024, місцезнаходження: 01001, м. Київ, провулок Рильський, 10-12/3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (ідентифікаційний код юридичної особи 40210636, місцезнаходження: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корпус 1, блок 2/8, каб.15) на підставі договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року.

Скасовано наказ Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 37 від 30 травня 2016 року «Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними».

Скасовано розпорядження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича № 9 від 01 червня 2016 року «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку».

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ «Банк Михайлівський» звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; ПАТ «Банк Михайлівський» - скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.05.2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський» укладено договір факторингу № 1905 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого позивач зобов'язався передати грошові кошти (суму фінансування позивачем Банку) в розпорядження Банку за плату (винагорода Банку), а Банк зобов'язався відступати позивачу право вимоги, визначене у реєстрі (-ах) прав вимоги. Разом з правом вимоги до позивача перейшли всі інші права та обов'язки Банку як кредитора за кредитним договором.

Згідно з п. 1.3 Договору право вимоги - всі права Банку за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 та пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору сума фінансування, належна до сплати Банку, встановлюється в кожному реєстрі прав вимог, та складається з фіксованого платежу зазначеного в відповідному реєстрі прав вимог, що відповідає оціночній вартості прав вимог, які відступаються Банком позивачу за цим Договором, згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності дані якого зазначаються в відповідному реєстрі прав вимог. Плата позивача складає суму у вигляді дисконту, що визначається як різниця між загальною сумою заборгованості та сумою фінансування, розмір якого зазначається в кожному реєстрі прав вимоги, при цьому фактичне отримання цієї плати з боржників здійснюється позивачем, без участі Банку.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що право вимоги переходить від Банку до позивача з моменту підписання між сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Відповідно до пп. 5.1.2 п. 5.1 Договору Банк повинен повідомити боржників про відступлення Позивачу прав вимоги.

19.05.2016 на виконання умов Договору між Банком та позивачем підписаний реєстр прав вимоги № 1, згідно з яким Банк відступив позивачу права вимоги до боржників на суму 679861696,07 грн., оціночною вартістю 479814366,00 грн., за що позивач сплачує Банку 480600001,70 грн. Розмір дисконту склав 199261694,37 грн. Така сума фінансування позивачем Банку за права вимоги, відступлені згідно з реєстром № 1, визначена сторонами з урахуванням оціночної ринкової вартості прав вимоги, визначеної у звіті від 18.05.2016 № 05/57 суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Дельта-Консалтінг».

Також, 20.05.2016 на виконання умов Договору між позивачем та Банком підписаний реєстр прав вимоги № 2, згідно з яким Банк відступив позивачу права вимоги до боржників на суму 2436158,80 грн., за що позивач сплачує Банку 2436158,80 грн. Розмір дисконту склав 0.00 грн. У зв'язку з відсутністю дисконту при відчужені прав вимоги за реєстром № 2 проведення незалежної оцінки майнових прав, як встановлено судом, не потребувалось, а тому - не проводилось.

Судами також встановлено, що сторони виконали зобов'язання за Договором, що підтверджується, зокрема, актами прийому-передачі документів, що підтверджують право вимоги від 20.05.2016 № 1 та № 2.

Тобто, за укладеним договором ПАТ «Банк Михайлівський» передав позивачу права грошової вимоги до фізичних осіб за кредитними договорами, а позивач сплатив за це ПАТ «Банк Михайлівський» обумовлену договором суму грошових коштів.

Відповідно до виписок 19.05.2016р. та 20.05.2016р. по рахунку позивача № 26505300589101 відкритого в ПАТ «Банк Михайлівський», з рахунку позивача здійснено оплату всієї обумовленої договором суми грошових коштів з призначеннями платежу: «Часткова оплата згідно Договору факторингу» №1905 від 19.05.2016, без ПДВ, згідно реєстру від 19.05.2016», «Оплата згідно Договору факторингу №1905 від 19.05.2016, без ПДВ», «Оплата згідно Договору факторингу №1905 від 19.05.2016, без ПДВ, згідно реєстру від 19.05.2016».

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2016р. № 14/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016 р. № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким з 23.05.2016 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнка Юрія Петровича.

Уповноваженою особою Фонду на підставі акту комісії з перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності, видано наказ від 30.05.2016 № 37 « Про затвердження результатів проведеної перевірки, за якою встановлено нікчемність договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року».

Згідно вказаного наказу, нікчемність договору факторингу №1905 від 19.05.2016 встановлено на підставі пунктів 2, 3, 7, 9 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зобов,язано застосувати наслідки нікчемності Договору факторингу та видати розпорядження про відновлення договорів в ПО АБС Б2 Банку.

На виконання зазначеного наказу на адресу позивача направлено повідомлення від 01.06.2016 №05-53, яким проінформовано позивача, що відповідно до положень пунктів 2, З, 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», договір факторингу №1905 від 19.05.2016р., укладений між позивачем та ПАТ «Банк Михайлівський», є нікчемним. Крім того, зазначеним повідомленням вказано, що нікчемний правочин створює наслідки, пов,язані з його недійсністю та оголошена вимога до відповідача негайно повернути всі отримані установою згідно умов договору оригінали документів ( кредитних договорів, договорів забезпечення і всіх інших документів.

Розпорядженням Тимчасової адміністрації Банку від 01.06.2016 року відновлено в ОП АБС Б2 Банку облік за кредитними договорами клієнтів банку, по яким проведено відступлення права вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої і апеляційної інстанцій виходили, в тому числі, з того, що дії відповідача по визначенню підстав для визнання договору факторингу №1905 від 19.05.2016 року нікчемним не відповідали вимогам ст. 2 КАС України, а отже оскаржувані дії та рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи правомірність прийнятих Уповноваженою особою наказу та розпорядження, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.

Абзацом 2 ч.3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

По справі позивач оскаржує рішення Уповноваженої особи Фонду щодо правочину, визнаного нікчемним за відсутністю необхідного нормативного регулювання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 даного Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банк, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з ч. З ст. 34 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Ч. 1 ст. 35 вказаного Закону передбачено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.

З метою забезпечення прав Фонду, Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. З цієї статті.

За змістом ч. 3 ст. 38 Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України: здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Із вищезазначеного слідує, що Уповноважена особа Фонду наділена розпорядними повноваженнями реагування за наслідками перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

В той же час, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.

Як встановлено судами, нікчемність договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року відповідач пов'язує з підставами, передбаченими п. 2, 3, 7, 9 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».

Проте, із оскаржуваного рішення відповідача про нікчемність договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, не вбачається, які саме обставини свідчать про наявність підстав, передбачених п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» для визнання вказаного договору нікчемним, а саме про взяття банком на себе зобов'язань, внаслідок чого банк став неплатоспроможним, про відчуження банком прав вимоги за цінами, нижчими від звичайних, про надання позивачу переваг, про збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Судами встановлено, що ціна договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року ґрунтується на звіті 18.05.2016 року про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, підтвердженого рецензією від 25.05.2016 виконаної належним суб'єктом оціночної діяльності.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, посилання скаржників на п. 2 ч. З ст. 38 Закону є необґрунтованими, оскільки обставини справи свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між продажем прав вимоги позивачу та визнанням банку неплатоспроможним.

У постанові Національного банку України № 14/БТ від 23 травня 2016 р. про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у підставах віднесення Банку до категорії неплатоспроможних не згадуються операції банку із позивачем та у оскаржуваних рішеннях не вказані кредитори, перед якими стало неможливим виконання банком своїх грошових зобов'язань, у зв'язку із взяттям банком зобов'язань за договором факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. Положення договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. свідчать, що грошових зобов'язань за договором банк на себе не взяв, статусу боржника не набув. Тому, як вірно встановлено судами, існування підстави нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 р. за п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» матеріалами справи не підтверджується.

Із виписок по рахунку позивача вбачається, що здійснена ним оплата на користь ПАТ «Банк Михайлівський» здійснювалась за наявності достатньої кількості коштів на рахунку. Протилежні документальні підтвердження відсутні у документах про нікчемність правочину та не були надані відповідачами до суду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при виконанні переказу коштів з рахунку позивача на рахунок ПАТ «Банк Михайлівський» банком не було порушено банківське законодавство.

За таких фактичних обставин спростовується встановлення ознак нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 на підставі п. 9 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».

Будь-яких інших підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок яких даний Договір є нікчемним, Уповноваженою особою не наведено.

Крім того, судами встановлено, що на момент укладення Договору не існувало жодних обмежень щодо продажу Банком власних активів чи проведення розрахунків за них з рахунків, відкритих покупцями в Банку.

За таких обставин, вірними є висновки судів про те, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року нікчемним не відповідають вимогам закону та є протиправними, оскільки за обставин, встановлених Уповноваженою особою у нього були відсутні правові підстави вважати вказаний договір нікчемним на підставі п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що вірно вказано судом першої інстанції.

Посилання ПАТ «Банк Михайлівський» на невідповідність обраного позивачем способу захисту в суді вимогам законодавства, зокрема, звернення до суду з позовом про визнання дійсним нікчемного правочини, не має правового підґрунтя за встановлених по справі обставин, оскільки в межах позовних вимог суди перевіряли лише дії та рішення Уповноваженої особи Фонду, які вплинули на інтереси позивача.

Щодо доводів касатора в частині порушення судами попередніх інстанцій вимог, встановлених ч.2 ст.4 КАС України - розгляд і вирішення справи неповноважним судом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.7 цієї статті суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із вищезазначеного слідує, що суб'єктом владних повноважень можуть виступати органи державної влади, а також юридичні особи публічного права, наділені владно-управлінськими функціями з метою реалізації публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що Фонд підзвітний Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

Відповідно до ст.6 Закону Фонд гарантувань вкладів фізичних осіб у межах своїх функцій та повноважень здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Отже, відповідно до вищевказаних норм Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб'єктом публічного права, який створюється розпорядчим актом органу державної влади з метою реалізації публічних інтересів держави в сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, здійснює нормативне регулювання, що відображається у прийнятті нормативно-правових актів з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що спір, предметом якого являється перевірка законності дій та рішень посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виконання покладених на неї владно-управлінських функцій у сфері реалізації публічних інтересів держави на відповідність законам України та іншим нормативно-правовим актам, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Крім того, у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 року №21-484а15 та від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14, на які посилається касатор як на підставу для закриття провадження у справі, Верховний Суд України дійшов висновку, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно, спори, які виникають на етапі ліквідації банку підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Частиною 3 ст.2 даного Закону встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є правовідносини, врегульовані Законом України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», який є спеціальним, та, яким врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини, які складаються між Фондом, банками та Національним банком України.

Відповідно, правові аспекти застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» є відмінними, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ПАТ Банк Михайлівський» - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: