Макарівський районний суд Київської області

смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 35, 8000, (04578) 5-13-39

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М., при секретарі Чмир І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Макарів справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заінтересована особа Макарівська селищна рада Київської області та Макарівська районна державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сім»єю та визнання спадкоємцями четвертої черги спадкоємців , -

ВСТАНОВИВ:

Заявники звернулись до суду з вказаною заявою, посилаючись на те, що їхні батьки, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , одружилися у 1955 році і від шлюбу мали двох дітей,їх - ОСОБА_4 (тепер ОСОБА_1) ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу їх батьки розпочали і у 1966 році практично закінчили будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1, остаточно не були завершені внутрішні роботи : в одній кімнаті не були постелені поли, але їх сім'я проживала у цьому будинку. У 1966 році їх мама ОСОБА_4 померла. Наявність на той час будинку підтверджується будинковою книгою, виданою на підставі рішення виконкому Макарівської селищної ради від 15 січня 1968 року. Власником будинку вказаний їх батько ОСОБА_3

У 1981 році ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_6 і вона взяла його прізвище «ОСОБА_3» . Спільних дітей вони не мали. Проживали вони всі однією сім'єю у будинку АДРЕСА_1, батько з дружиною утримували і виховували їх. Офіційно ОСОБА_7 їх не всиновлювала, проте завжди турбувалася про них.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер їх батько ОСОБА_3. На той час вони-позивачі, були одружені, мали свої сім'ї і проживали окремо. ОСОБА_7 залишилася проживати у їхньому будинку. Крім них у неї нікого не було і з поваги до неї вони не ставили питання про успадкування будинку після смерті батька. Вирішили, що ним буде володіти сама ОСОБА_7.

Оскільки будинок не був остаточно оформлений на батька, ОСОБА_7, як його дружина, яка продовжувала у ньому в 1992 році отримала технічний паспорт на будинок, а 26 березня 1993 року отримала свідоцтво про право власності на весь будинок і продовжувала сама у ньому проживати, завжди наголошуючи, що будинок належить їм-позивачам. Вони, в свою чергу завжди підтримували її, допомагали по дому, по господарству . Він, ОСОБА_2, крім іншого,постійно надавав їй допомогу пов'язану із застосуванням автомобіля, заготівлею дров, оранкою города, тощо.

Починаючи з 2003 року ОСОБА_7 почала хворіти частіше ніж звичайно, потребувала більше допомоги і уваги. У будинку відсутні будь-які зручності, опалення пічне,будинок знаходиться далеко від центру селища - близько 4 км , де розташовані аптеки, лікарня, магазини, базар інші соціально-побутові об'єкти та установи користування ,якими необхідне для підтримання відповідного рівня життя. Найближчий магазин, де ОСОБА_7 могла купити хліб і самі необхідні товари для харчування, знаходиться від її будинку за 1,5 км , зупинка прохідного автобуса - близько 1 км. Вон -позивачі, самі і члени їх сімей постійно допомагали ОСОБА_7 у доставці всього необхідного, в обробітку городу, підтримували будинок і надвірні споруди в належному стані, оскільки їй це було не під силу. Останніх 5-6 років ОСОБА_7 зовсім не могла сама себе обслуговувати , вона постійно хворіла, майже не ходила, потребувала постійного догляду і перебування поряд з нею когось із них, або їхніх дітей, для того щоб забезпечити тепло у будинку, приготування їжі, прийняття ліків, купання, прання, переодягання та зміну постільної білизни, прибирання будинку та інші потреби і послуги. Кошти на все вони тратили спільні, враховуючи незначну пенсію ОСОБА_7..

Потім вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вимушені були проживати з ОСОБА_7 у її будинку, періодично забирали її до себе, турбуючись при цьому про її будинок, а коли ОСОБА_8 перебувала в лікарні - разом утримували її будинок, прали і готували для неї, постійно по черзі відвідували її в лікарні, забирали періодично за її бажанням до себе, або у її будинок, і при цьому разом або по черзі виконували все необхідне для підтримання її життя і здоров'я.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_7 померла. Останній рік вона майже постійно перебувала у лікарні, але це жодним чином не вплинуло на обсяг їхніх матеріальних, фізичних і моральних затрат, оскільки вони залишалися членами однієї сім'ї і добросовісно виконували обов'язки, які з цього випливали.

Вони -позивачі, як особи, що проживали з ОСОБА_7 однією сімєю, в установленому законом порядку і у визначений строк звернулися до держаної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом. Заповіту, в силу свого віку і стану здоров'я ОСОБА_7, не складала, передавши їм всі документи на своє майно вона вважала, що передала і право на нього.

Дітей, інших спадкоємців у померлої ОСОБА_7 немає.

Спадковим майном є лише будинок по АДРЕСА_1. Проте, державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтв про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_7, оскільки вони-позивачі, не надали документів про родинні зв'язки або інші відносини з померлою, які дають право на отримання спадщини.

Вказані обставини змусили їх звернутися до суду для встановлення факту проживання з померлою однією сім'єю та визнання їх спадкоємцями ОСОБА_7 четвертої черги, оскільки у зв'язку із її смертю встановити іншим шляхом їхнє право на спадщину неможливо.

В позові заявники також зазначають , що у свідоцтві про право власності померлої ОСОБА_7 на жилий будинок, який є спадковим майном, її по батькові вказано «ОСОБА_7», а не «ОСОБА_7», як у інших документах: у свідоцтвах про реєстрацію шлюбу, про смерть, у паспорті, тощо. Проте, імена «ОСОБА_11» і «ОСОБА_11» в українській мові є ідентичними, що підтверджується довідкою Інституту мови.

В судовому засіданні заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свої вимоги підтримати та підтвердили викладене в заяві.

Заінтересована особа - Макарівська селищна рада Київської області - направила до суду заяву , в якій происла слухати справу у відсутності її представника та не заперечувала проти задоволення заявлених вимог.

Представник Макарівської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не прибув , причини неявки суду не повідомив.

Наведене заявниками підтверджується показами свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10,доказами,що надані заявниками,- з яких вбачається що ОСОБА_7,перебувала в шлюбі з батьком заявників,помер він ІНФОРМАЦІЯ_5 року. ОСОБА_7 до дня смерті проживала в будинку.що побудований рідною матір»ю та батьком заявників. Заявники доглядали до дня смерті ОСОБА_7

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 57, 60,256-259 ЦПК України , суд ,-

ВИРІШИВ:

Вимоги задовільнити.

Встановити факт,що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім»єю з ОСОБА_7 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року не менше п»яти років.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду через Макарівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає чинності відповідно до вимог ст.223 ЦПК України.