Справа № 127/17258/15-ц Провадження № 22-ц/772/52/2017Головуючий в суді першої інстанції Ан О. В.

Категорія 27 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Топольській В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2016 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зазначало, що 23.07.2007 року між Банком «Фінанси та Кредит», товариством з обмеженою відповідальністю, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №23-312/07-А, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 29108,00 доларів США строком до 22.07.2014 року із сплатою процентів передбачених п.4.1. кредитного договору. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, відповідно до п.3.1 кредитного договору на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням із банком, здійснив видачу кредитних ресурсів в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в сумі 29108,00 доларів США.

В якості повернення кредиту між Банком «Фінанси та Кредит», товариством з обмеженою відповідальністю, та ОСОБА_2 був укладений договір застави автомобіля, який посвідчений 23.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л. та зареєстрований в реєстрі за №2772 у заставу Банку було передано автомобіль марки ТОYОТА, моделі AVENSIS, тип легковий Седан, 2007 року випуску, колір Сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РВ ДДАІ МВС України 11 липня 2007 року.

Однак, відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка станом на 16.06.2015 року складає 1532798,51 грн., і включає в себе: 14688,41 доларів США, що по курсу НБУ 21,44881 становить 315048,92 грн. основної суми боргу; 4503,00 долара США, що становить 96583,99 грн. заборгованість по процентах за користування кредитними коштами; 1121165,60 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків.

Посилаючись на те, що звернення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 щодо погашення заборгованості в добровільному порядку відповідач залишив без відповіді та задоволення, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» загальну суму заборгованості за кредитним договором №23-312/07-А у розмірі 1532798,51 грн. 51 коп., з яких 14688,41 доларів США, що по курсу 21,44881 становить 315048,92 грн. основна сума боргу; 4503,00 долара США, що становить 96583,99 грн. заборгованість по процентах за користування кредитними коштами; 1121165,60 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 1532798,51 грн., що включає в себе: 14688,41 доларів США, що становить 315048,92 грн. основної суми боргу; 4503,00 долара США, що становить 96583,99 грн. заборгованість по процентах за користування кредитними коштами; 1121165,60 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3654 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом на які нарахована пеня.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі не відповідає ст.213 ЦПК України.

Установлено, що 23.07.2007 року між Банком «Фінанси та Кредит», товариством з обмеженою відповідальністю, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №23-312/07-А, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 29108,00 доларів США строком до 22.07.2014 року із сплатою процентів передбачених п.4.1. кредитного договору. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі, відповідно до п.3.1 кредитного договору на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням із банком, здійснив видачу кредитних ресурсів в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в сумі 29108,00 доларів США.

Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язався щомісячно в термін з «1» по «10» число кожного місяця (згідно із Графіком зниження розміру заборгованості -Додатком №1 до договору), здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячних ануїтетних платежів. У складі ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування кредитними ресурсами. Останню сплату ануїтетного платежу позичальник зобов'язався здійснити не пізніше 22.07.2014 року.

Згідно з п.4.3 кредитного договору позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісяця з «1» до «10» числа кожного місяця, у складі ануїтетних платежів, розміри яких встановлені п.3.3 цього Договору, згідно із графіком зниження розміру заборгованості (Додаток №1 до кредитного договору).

Відповідно до п.4.7 кредитного договору сторони домовились, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення або погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних ануїтетних платежів, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 15% річних, подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою та, відповідно, розмір щомісячного ануїтетного платежу за цим Договором становить 562 дол. США, починаючи з одинадцятого числа місяця, в якому позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищезазначений платіж. При цьому позичальник підписанням кредитного договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки та нового розміру щомісячного ануїтетного платежу не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

Пунктом п.6.1 кредитного договору встановлено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.3.2, 3.3, 3.5, 4.3, 4.4, 4.6 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором.

В якості повернення кредиту між Банком «Фінанси та Кредит», товариством з обмеженою відповідальністю, та ОСОБА_2 був укладений договір застави автомобіля, який посвідчений 23.07.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л. та зареєстрований в реєстрі за №2772 у заставу Банку було передано автомобіль марки ТОYОТА, моделі AVENSIS, тип легковий Седан, 2007 року випуску, колір Сірий, шасі (кузов, рама) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований РВ ДДАІ МВС України 11 липня 2007 року.

По справі також встановлено, що відповідно до п.1.1, 1.2, 1.3 Статуту публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», затвердженого загальними зборами акціонерів та погодженого Національним банком України 30.09.2009 року, цей статут є установчим документом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» та визначає статус та основні засади його діяльності. Рішенням Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (протокол від 02.09.2009 року №4) з метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» статут Банку викладено в новій редакції та змінено найменування Банку на публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит». Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» створене шляхом перетворення Банку «Фінанси та Кредит, товариство з обмеженою відповідальністю, у відкрите акціонерне товариство згідно із рішенням загальних зборів учасників Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю (протокол №3 від 15.12.2006 року) і рішення Установчих зборів Банку (протокол №1 від 12.04.2007 року). Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Банку «Фінанси та Кредит», товариство з обмеженою відповідальністю, комерційного банку «Фінанси та Кредит», комерційного банку «Фінанси і кредит», та комерційного банку «Банк ділового співробітництва».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка станом на 16.06.2015 року складає 1532798,51 грн., і включає в себе: 14688,41 доларів США, що становить 315048,92 грн. основної суми боргу; 4503,00 долара США, що становить 96583,99 грн. заборгованість по процентах за користування кредитними коштами; 1121165,60 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За правилами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Викладене свідчить, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем було істотно порушено зобов'язання за кредитним договором.

Судова колегія враховує правові позиції викладені Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року (у справі №6-79цс14) та постанові від 16.09.2015 року (у справі №6-190цс15), згідно яких комплексний аналіз ст.99 Конституції України, ст.ст.192, 533 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня. В той же час разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима. Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню неустойка, штраф, пеня, а також нарахування передбачені ст.625 ЦК України.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що позов подано філією «Центрального регіонального управління» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», яка не є юридичною особою та не має права звертатися у суд з позовом, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи видно, що позов подано ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження правонаступництва та передачі прав від Банку «Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальністю, до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судова колегія вважає безпідставними, адже ці доводи спростовуються статутом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з п.1.3 якого, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є правонаступником щодо всіх прав та зобов'язань Банку «Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальністю.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо повноважень начальника відділення №23 Шаповала С.А. на укладення кредитного договору від імені Банку «Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальністю, судова колегія до уваги не приймає, адже ці доводи спростовуються кредитним договором №23-312/07-А, згідно якого Шаповал С.А. діяв на підставі довіреності від 30.05.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за номером 1541.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в Банку «Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальністю, на момент видачі валютного кредиту була відсутня ліцензія на здійснення операцій з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, судова колегія вважає безпідставними, оскільки наявність банківської ліцензії у Банку «Фінанси та Кредит», товариства з обмеженою відповідальністю, на час укладання кредитного договору від 23.07.2017 року №23-312/07-А підтверджується відомостями, що містяться на офіційному сайті Національного Банку України в розділі «Банківські ліцензії та види діяльності банків України». Окрім цього, факт отримання коштів в розмірі 29108 доларів США відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Судова колегія враховує також відповідно до ст.360-7 ЦПК України правові позиції Верховного Суду України, викладені в постанові від 10.02.2016 (у справі № 6-1680 цс15) та постанові від 16.09.2015 року (у справі № 6-190цс15), згідно яких якщо у кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України) за наявності хоча б у однієї сторони зобов'язання: або у банка-отримувача або у ініціатора платежу індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»), то суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення позивачем вимог закону при нарахуванні пені, розмір якої встановлено 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, судова колегія вважає безпідставними, оскільки зазначений розмір пені встановлений умовами кредитного договору, який був погоджений та підписаний відповідачем.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року (у справі №6-845цс15) якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав. Розмір та умови надання та повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі черговість погашення заборгованості, визначаються за домовленістю сторін у кредитному договорі, що відповідає принципу свободи договору.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи наведене, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту та процентах в доларах США, а пеню у гривнях.

Проте, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині стягнення пені з відповідача в розмірі 1121165,60 грн. з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правових позицій викладених Верховним Судом України в поставні від 03.09.2014 року (у справі № 6-100цс14) та в постанові від 14.09.2016 року (у справі №6-473цс16), ч.3 ст.551 ЦК України з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. За змістом ч.3 ст.551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Таким чином, беручи до уваги розмір вже сплаченої позивачем заборгованості по кредиту, ту обставину, що розмір пені 1121165,60 грн. нарахований позивачем за кредитним договором значно перевищує розмір збитків (19191,41 долар США, що становить 411632,91 грн. заборгованість по тілу кредиту та процентах за користування кредитом), судова колегія вважає, що розмір пені необхідно зменшити на підставі ч.3 ст.551 ЦК України до 411632,91 грн.

Отже, оскільки рішення суду підлягає зміні в частині стягнення пені, тому це ж рішення суду необхідно змінити також в частині розподілу судових витрат.

Відповідно до чч.1, 5 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у роз'ясненнях, викладених у п.36 постанови від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначає, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

За таких обставин судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову у суд першої інстанції в розмірі 1962,56 грн. (розрахунок 823265,82х100:1532798,51=53,71%), (3654х53,71%=1962,56 грн.).

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 309, 313-314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2016 року в частині стягнення пені та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» пеню в розмірі 411632 (чотириста одинадцять тисяч шістсот тридцять дві) гривні 91 копійку за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків та судовий збір за подання позову в розмірі 1962 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) гривні 56 копійок.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ А.Ю. Зайцев

Судді: /підпис/ О. С. Панасюк

/підпис/ Т. М. Шемета

Згідно з оригіналом.

Суддя: