Справа № 1- 173 / 2009 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2009 року Білопільський районний суд Сумської області
в складі : головуючого судді Конєвої Л.К.
при секретарі Супрун Г.Г.
за участю прокурора Жерьобкіна В.Д.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі справу про обвинувачення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України не судимого, під вартою з 1 червня 2009 року,
за ч.2 ст. 121, ч.1 ст.263 КК України,
ВСТАНОВИВ:
30 травня 2009 року у вечірній час ОСОБА_1 . разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, перебував у будинку за місцем тимчасового проживання, що розміщене в АДРЕСА_2 .
Близько 24-ї години ночі 30 травня 2009 року до подвір’я вказаного господарства прийшов колишній співмешканець ОСОБА_2 ., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, який перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на побутовому грунті, затіяв словесну сварку із останньою. В ході сварки, ОСОБА_2 ., забігла до будинку та повідомила ОСОБА_1 . про категоричну відмову ОСОБА_3 . вийти із подвір’я і просила захистити її від останнього. Почувши ці слова, ОСОБА_1 . розлютився на ОСОБА_3 . і вирішив спричинити йому тілесні ушкодження ОСОБА_3 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 ., ОСОБА_1 ., який теж був в стані алкогольного сп’яніння, взявши у веранді будинку дерев’яний брус, вийшов у подвір’я. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 ., попросив ОСОБА_3 . вийти із двору, але почувши відмову на своє прохання, лаючись та виганяючи із подвір’я ОСОБА_3 ., з метою навмисного спричинення тілесних ушкоджень, навмисно наніс йому дерев’яним брусом два удари в ділянку лівого боку. Після цих ударів ОСОБА_3 . відійшов до дверей огорожі зі сторони вулиці, але відмовляючись виходити із двору, зняв двері огорожі із завіс.
В подальшому ОСОБА_1 ., виштовхав ОСОБА_3 . на вулицю та наполягаючи на своїй вимозі залишити їх у спокої, наніс йому дерев’яним брусом множинні удари в ділянку верхньої частини тулубу ззаду. Від цих ударів ОСОБА_3 . впав на землю, але піднімаючись із землі почав лаятися на ОСОБА_1 ., який продовжуючи свої злочинні дії, навмисно, наніс множинні удари ОСОБА_3 . по спині та голові, в результаті чого ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 . тілесні ушкодження у вигляді: «Саден лівої половини обличчя (лобу та щоки),саден обох крилів носа, саден передньої поверхні грудної клітини, синця верхнього віка зліва, синця верхньої губи зі сторони порожнини рота, синця спини зліва в області лопатки, синця в поперековій області хребта, забійних ран волосистої частини голови, закритої черепно - мозкової травми, забою та здавлення речовини головного мозку, субдуральної гематоми справа, закритої тупої травми грудної клітки, переломів 5-8 ребер зліва, лівобічного гема-пневматораксу»,- від яких останній помер і які каліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та знаходяться в прямому причинному зв’язку із настанням смерті потерпілого.
Згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №95 від 17.06.2009 року причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження є: «Набряк та здавлення речовини головного мозку на фоні закритої черепно – мозкової травми в результаті субдуральної гематоми справа».
Крім того, ОСОБА_1 ., завідомо знаючи, що незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів є протиправними діями, в точно невстановлений під час досудового слідства день другої декади травня 2009 року, знайшов у шафі будинку за місцем тимчасового проживання, що розміщене в АДРЕСА_2 патрони у двох картонних коробках. Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, ОСОБА_1 ., з метою подальшого зберігання, взявши вказані 54 патрони, переніс на горище сараю господарства та зберігав.
В подальшому, ОСОБА_1 . продовжуючи свої злочинні дії, у денний час 24 травня 2009 року, знайшовши на смітнику за м. Ворожба згорток із патронами в кількості 19 штук, приніс його до місця свого тимчасового проживання, що розміщене в АДРЕСА_2 . та з метою їх подальшого зберігання, переніс на горище сараю господарства.
Патрони в кількості 73 штук ОСОБА_1 . зберігав до 1 червня 2009 року, коли вони були вилучені працівниками міліції в ході обшуку.
Згідно висновку експерта №89 від 18.06.2009 року: «Сімдесят три патрони, що належать ОСОБА_1 ., які були вилучені в домогосподарстві АДРЕСА_2 , є бойовими припасами гвинтівковими патронами кільцевого запалення до нарізної спортивної й промислово – мисливської вогнепальної зброї калібру 5,6мм (пістолетам Марголіна, гвинтівкам «ТОЗ-8», «ТОЗ-12» й інших) та придатні до стрільби.
Факт скоєння ОСОБА_1 . цих злочинів підтверджується слідуючими доказами.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 . винним себе визнав повністю і пояснив, що за вищевказаною адресою він тимчасово мешкав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 десь із першої декади травня 2009 року. На обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра він раніше не знаходився і на даний момент не знаходиться. Травм голови у нього ніколи не було. Він живе за рахунок випадкових підробітків, але із 14 травня 2009 року працював на пилорамі у сусіда, за що і отримував деякі гроші.
Знайомий особисто із ОСОБА_3 . ОСОБА_1 . не був, але знав, що він колишній співмешканець ОСОБА_2 . Із ОСОБА_3 він ніяких стосунків не підтримував і неприязних стосунків з ним у нього не було. Десь за 3 тижня до 30.05.2009 року, вночі, до господарства по АДРЕСА_2 , де він мешкав із співмешканкою, він приходив і стукаючи у вікна, щоб хтось вийшов, розбив скло у вікні, але тоді у двір чи на вулицю ніхто не виходив і не сварився з ним.
Так, 30 травня 2009 року близько 20 години він повернувся додому із підробітків, де у господарки ОСОБА_4 , що проживає по сусідству з ним на вулиці АДРЕСА_2 , випив десь 200г самогону, а закусив пиріжком та огірком. Спиртними він не зловживає. Вдома помившись, поївши та переглянувши передачі по телевізору він ліг спати у будинку за місцем тимчасового помешкання. Співмешканка ОСОБА_2 теж лягла з ним відпочивати.
Потім, серед ночі, десь близько 22-ї години він і ОСОБА_2 прокинулися, оскільки почули розмову у дворі. Це почула і співмешканка, яка вийшла у двір та розмовляла, як пізніше дізнався із ОСОБА_3 . Через декілька хвилин, вона зайшла у будинку та повідомила йому, що приходив її колишній співмешканець ОСОБА_3 , який був в стані алкоголь-ного сп’яніння. ОСОБА_3 . тимчасово проживав у АДРЕСА_3 . Він хотів із ОСОБА_2 знову зійтись і жити далі, але вона не погоджувалася, тому з цього приводу вони між собою посварилися. Сварка була лише словесна, бійки при цьому не було. ОСОБА_2 сказала, щоб він йшов із двору по своїм справам. Після чого він вийшов із двору, а ОСОБА_2 зачинивши двері будинку лягла відпочивати. Як дізнався він наступного дня, ОСОБА_3 . ходив тоді до сусідки ОСОБА_4 , просив останню, щоб вона пустила переночувати. Поговоривши із ОСОБА_2 , вони лягли спати.
Однак, десь близько 24-ї години, точно часу сказати не може, бо на годинник не дивився, у вікно нашого будинку хтось знову постукав. А потім покликав ОСОБА_2 , сказавши, щоб вона вийшла на вулицю. Він впізнав цю людину по голосу, це був ОСОБА_3 . На це прохання, одягнувшись, він із ОСОБА_2 пішли у коридор будинку. ОСОБА_2 була попереду, а він позаду. Вона відчинила двері і вони помітили, що на порозі будинку стояв ОСОБА_3 . Він був в стані алкогольного сп’яніння. Потім, ОСОБА_3 . попросив у них окурків, але він та ОСОБА_2 сказали, що окурків немає. Після цього, ОСОБА_2 сказала йому, щоб він йшов у кімнату будинку, оскільки вона із ОСОБА_3 сама поговорить. Він пішов у першу кімнату, де закурив цигарку біля опалювальної печі. ОСОБА_2 розмовляла із ОСОБА_3 . Вона просила, щоб той йшов із двору і не мішав їм жити, залишив у спокої, але ОСОБА_3 . говорив, що хоче повернутися до неї і разом жити. Вона продовжувала словесно наполягати, щоб ОСОБА_3 пішов із двору, але той не погоджувався і вони почали кричати один на одного. Між ними розпочалася словесна сварка. Причиною сварки було те, що ОСОБА_3 не погоджувався на її прохання і не хотів йти із двору.
Потім, до першої кімнати будинку, в якій він стояв і курив, забігла ОСОБА_2 , яка була дуже схвильована і просила його захистити її від ОСОБА_3 .
Він будучи розлюченим на ОСОБА_3 ., що той не дає їм спокійно жити із ОСОБА_2 , втручається у їх стосунки, вирішив спричинити йому декілька ударів дерев’яним брусом, який взяв на веранді будинку з метою нанесення ОСОБА_3 . декілька ударів по тілу, щоб той пішов з їх двору. Наміру вбити ОСОБА_3 . у нього не було. Якби в нього був такий намір, то він взяв би для цього на веранді інші предмети – сокиру чи сапачку.
Тому він після слів ОСОБА_2 відразу пішов в напрямку виходу із будинку і при цьому у коридорі будинку, тобто ще його називають верандою будинку, в ближньому правому куті серед господарського інвентаря - граблів, сапачки та іншого, взявши дерев’яний брус довжиною десь 120-130см та розмірами десь 50х 70мм. ОСОБА_2 бігла слідом за ним і була позаду. Він вийшов на ганок будинку і побачив, що ОСОБА_3 . стояв неподалік ганку будинку, з правого боку, тобто зі сторони входу у двір із вулиці.
Потім він сказав ОСОБА_3 , щоб той йшов із двору і залишив їх у спокої, але ОСОБА_3 . його не слухав, відмовлявся йти і продовжував далі стояти та щось говорити на них. Це його ще більше розлютило і він розмахуючись дерев’яним брусом хотів нанести ОСОБА_3 , який стояв до нього обличчям, удари по тілу. Але ОСОБА_3 побачивши, що він замахуюсь почав повертатися до нього спиною і коли він наносив удари, то 2 удари прийшлися по лівому боку. Після отриманих ударів ОСОБА_3 . почав тікати до дверей огорожі зі сторони вулиці, які на той момент були відчинені. Він зупинився побачивши це. В цей час спів мешканка стояла за ним.
ОСОБА_2 , побачивши, що він наніс ОСОБА_3 . удари по тілу, говорила йому і просила, щоб він не бив ОСОБА_3 . Однак на її слова він не звертав уваги, бо був дуже розлюченим на ОСОБА_3 .
Помітивши це, ОСОБА_2 підійшла до ОСОБА_3 та почала штовхати його у спину із двору і при цьому просила ОСОБА_3 , щоб той йшов із двору, не перешкоджав їм добре жити та не втручався у їх життя. Але ОСОБА_3 противився її поштовхам і упираючись нікуди не йшов. Потім ОСОБА_3 підбіг до дверей огорожі, та зняв їх із завіс і поставив біля штахетника поряд із будинком.
Побачивши ці дії ОСОБА_3 він ще більше розлютився на нього за таке його нахабство і тому разом із ОСОБА_2 виштовхали на вулицю ОСОБА_3 . Там, біля дверей огорожі, зі сторони вулиці, він сказав ОСОБА_2 , щоб вона побігла до сусіда ОСОБА_5 та покликала його на допомогу, щоб допоміг розібратися у спорі. Вона погодилася і побігла в сторону будинку ОСОБА_5 . Він же в цей час виштовхував злегка ОСОБА_3 в напрямку центра вулиці. Та зробивши декілька кроків ОСОБА_3 спіткнувся і впав. Він на нього за це ще більше розлютився і наніс ОСОБА_3 дерев’яним брусом десь 2-3 удари в ділянку спини, але навмисно не направляв, бо «бив куди попало». Після його ударів ОСОБА_3 почав нецензурно лаючись на нього підніматися із землі. Коли він вже піднявся від землі і обертаючись головою в його сторону, лаявся на нього, то він ОСОБА_3 . наніс навмисно декілька ударів дерев’яним брусом у верхню частину тулубу, ззаду, при цьому і наніс по голові ОСОБА_3 , а саме в ліву частину, бо він хилив голову вліво. Від цих ударів він впав на землю і більше не піднімався. Побачивши, що ОСОБА_3 впав він більше його не бив. Коли він відходив від ОСОБА_3 , то він помітив, що ОСОБА_3 хрипів. Всього він наніс йому десь 5-7 ударів. Скільки саме по голові ударів, точно не скаже але один точно був. Удари ОСОБА_3 під час вказаних подій він наносив близько 10 хвилин.
Ніхто не бачив, як він бив ОСОБА_3 .
Через декілька хвилин після цього, підійшла до нього ОСОБА_2 , яка побачивши, що ОСОБА_3 лежить серед вулиці, побігла у двір, де взяла його сині тапочки, які від згубив під час вказаних подій і винесла до ОСОБА_3 та наділа йому на ноги. Потім вона підійшла до ОСОБА_3 , оглянула його і помітивши на голові рану та кров, сказала, що ОСОБА_3 необхідно затягти у двір, щоб не наїхав автомобіль, який може проїжджати в будь - який час по вулиці. Він взяв ОСОБА_3 за ноги, а вона за обличчя та руку підтримувала і таким чином вони затягли його у двір та положили до воріт. Потім він подумав, що ОСОБА_3 . може вночі витверезіти і продовжити сварку, чи розбити вікно. Він сказав також і те, що ОСОБА_3 вночі протверезіє від спиртного і вранці вони його відпустять. Після цього він взяв ізольовані різнокольорові дроти у кухні господарства та зв’язав йому руки і ноги. Співмешканка все це бачила, але не зв’язувала рук та ніг. Після цього вони пішли до сусідки ОСОБА_4 , щоб розповісти про те, що сталося та викликати швидку, але не достукалися і тому пішли відпочивати.
Прокинувшись вранці наступного дня, десь близько 5 години 30 хвилин він вийшов із будинку у двір. Там він помітив, що ОСОБА_3 лежить на своєму місці у дворі. Потім, вийшла ОСОБА_2 , яка підійшла до нього і почула, що ОСОБА_3 хрипів. Він розв’язав йому руки та ноги. ОСОБА_3 лежав всю ніч на животі, оскільки руки та ноги він зв’язав йому на спині. А потім пішли знову до сусідки ОСОБА_4 , якій розповіли, що вночі приходив ОСОБА_3 та затіяв сварку. Потім вони попросили її пройти з ними та подивитися на ОСОБА_3 . Вона прийшла і разом з нами подивившись. Прийшовши у двір вона подивилася на стан ОСОБА_3 і ОСОБА_2 попросила ОСОБА_4 зателефонувати рідним ОСОБА_3 та щоб викликати швидку для ОСОБА_3 . Вона пішла додому, де взяла мобільний телефон та викликала телефонувала, але не додзвонилася до рідних. Хтось із телефону швидкої повідомив, що виїжджають.
Швидкої не було, тому він разом із ОСОБА_2 знову пішли до ОСОБА_4 , до якої пізніше підійшла і ОСОБА_6 , якій вони теж повідомили, що ОСОБА_3 погано. Після цього, вони удвох та сусідка ОСОБА_6 , яка прийшла до ОСОБА_4 , пішли до їхнього двору, щоб подивитися на ОСОБА_3 . У дворі він та ОСОБА_2 посадили його спиною до воріт огорожі та обмили йому обличчя. А коли вийшли вже на вулицю, то помітили, що він вже був не живий.
Крім того, десь у другій декаді травня 2009 року він перебуваючи вдома сам, бо співмешканка ОСОБА_2 . пішла на підробіток, шукав у першій кімнаті футболку. Потім, він почав шукати футболку у шафі, що стояла у першій кімнаті будинку, справа від входу до кімнати. У відділенні, що ближче до вікна, під одягом він помітив дві картонні коробки невеликих за розмірами, зеленого кольору. Він підняв їх, і зрозумів, що це дві пачки із патронами. Оскільки картонна коробка на одному із них була пошкоджена, то він побачив там патрони. Кольором патрони були жовтуватого, а калібру однакового. Він не знав хто їх туди поклав, але співмешканці про це не повідомляв і про знахідку вона нічого не знала та вирішив заховати дані патрони у сараї на горищі де куча сіна.
Також, десь 22 травня 2009 року, вдень, він вивозив сміття від господарства сусіда ОСОБА_7 на місцеве сміттєзвалище, що розміщене за м.Ворожба. Там в ході огляду сміттєзвалища він помітив різнокольорові журнали, які йому сподобалися та він їх не взяв, а повернувся додому, викинувши сміття. Потім, у неділю, 24 травня 2009 року він згадав про журнали і вирішив піти на сміттєзвалище і забрати їх та оглянути місцевість, можливо ще щось знайти із металу, щоб продати або майно, яке стане в нагоді у господарстві.
Прийшовши на місце, він знайшов ці журнали і взяв декілька з них собі. Це були журнали про моду. Їх він взяв для співмешканки. Потім, оглядаючи далі смітник він знайшов згорток ганчірки, темного кольору, який піднявши, оглянув. В ході його огляду він помітив, що в середині знаходяться декілька темного кольору патронів, десь 19 штук. Він вирішив взяти ці патрони собі. Тому він взяв їх і приніс додому, де заховав на горищі сараю, а саме на дерев’яній балці шиферного даху. Коли він ховав ці патрони, то нікому нічого не розповідав і патронів не показував. Дозволу на зберігання патронів або мисливської зброї у нього не було.
Покази ОСОБА_1 . відповідають обставинам справи та ним не оспорюються.
Таким чином факт скоєння ОСОБА_1 . злочинів при обставинах, відображених в описовій частині вироку, доведений повністю.
Ці дії ОСОБА_1 . суд кваліфікує за ч.2 ст.121 КК України, так як він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Його ж дії суд кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України, так як він скоїв придбання, зберігання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
При призначенні ОСОБА_1 . вида і міри покарання суд враховує тяжкість скоєних ним злочинів, дані про його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання.
Те, що ОСОБА_1 . сприяв встановленню істини по справі, його щире каяття, має тяжке матеріальне становище, неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_3 . та його негативну характеристику, суд визнає обставинами, які пом"якшують його відповідальність.
З урахуванням викладеного суд призначає йому покарання за ч.2 ст.121 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді позбавлення волі та ч.1 ст.263 у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки;
- за ч.1 ст.263 КК України у вигляді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити йому покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити утримання під вартою. Строк відбування покарання обчислювати з 1 червня 2009 року.
Речові докази: дерев"яний брус, одяг ОСОБА_3 . - знищити, одяг ОСОБА_1 . повернути його матері ОСОБА_8 . - а.с.168 (том 1); патрони - а.с.173 (том 1) - знищити.
Стягнути з ОСОБА_1 . 469 (чотириста шістдесят дев"ять) грн. 50 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області за проведення експертизи (а.с.151, том 2).
На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення, а для засудженого ОСОБА_1 . в той же строк з моменту вручення копії вироку, до Сумського апеляційного суду через Білопільський райсуд.
Суддя підпис
Вірно: Суддя
Білопільського району Конєва Л.К.