Справа № 1- 179 / 2009 рік

                      ВИРОК

                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28 серпня 2009 року                                                 Білопільський районний суд Сумської області

в складі : головуючого судді             Конєвої Л.К.

при секретарі                     Супрун Г.Г.

за участю прокурора                 Омельченко С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальну справу про обвинувачення

    ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, уродженця с.Лідине Білопільського р-ну та мешканця АДРЕСА_1 , згідно ст.89 КК України не судимого,

    за ч.3 ст.185  КК України,

                      ВСТАНОВИВ:

    В денний період часу 15 серпня 2006 року ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, йшов з із залізничної станції «Білопілля», через район Гай та проходив по березовій алеї повз дитячого табору відпочинку «Дружба», розташованого в м. Білопілля. Він переліз через паркан, яким огороджена територія табору відпочинку з метою попити води. Перелізши через паркан, ОСОБА_1  пройшов до будинку,  оббитого ззовні деревом і побачив, що вхідні двері даного будинку відчинені, і так як всередині нікого не було, то він, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, зайшов до будинку з метою щось викрасти. Пройшовши по будинку, він побачив, що на одному з ліжок лежить мобільний телефон та скоїв таємну крадіжку даного телефону марки «Samsung Х-640», вартістю 614 гривень, який належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження, мешканці АДРЕСА_2 , чим завдав останній матеріальних збитків на вказану суму.

              Викрадений телефон ОСОБА_1  викинув, тому що він в ньому не розібрався, на території дитячого табору відпочинку «Дружба».

          Виконуючи вказані дії, ОСОБА_1  розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажав їх настання.

      Факт скоєння ОСОБА_1 . цього злочину підтверджується слідуючими доказами.

  Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1  винним себе визнав повністю і пояснив, що в середині серпня 2006 року в денний час, точної дати  не пам’ятає, він знаходився на залізничній станції «Білопілля», де на території колишнього локомотивного депо поблизу розвалених будівель намагався назбирати металобрухту та здати.  Він ніде не працює і цим заробляє собі на життя. Назбиравши не багато металолому, він пішов, щоб  його здати на прийомний пункт, який був раніше напроти залізничної станції «Білопілля», скільки було грошей він не пам’ятає. Здавши метал, він зустрів свого знайомого та запропонував йому випити. За зароблені гроші він купив горілки і розпивав її на території станції разом зі знайомим. Ближче до обіду він, знаходячись в нетверезому стані, пішов пішки додому, та щоб скоротити дорогу, він вирішив піти через район Гай, повз літнього табору відпочинку «Дружба». Проходячи через березову алею, яка розташована поблизу дитячого табору відпочинку, він вирішив перелізти через огорожу та попити води. Потім він переліз через огорожу та опинився на території дитячого табору відпочинку. Пройшовши трохи, він побачив, що вхідні двері в будинок, який оббитий зовні деревом, відчинені, і він вирішив зайти в середину подивитись, чи є хто там. Зайшовши до будинку, він побачив, що там нікого немає і так як він був у нетверезому стані, то вирішив пройти до будинку, щоб щось викрасти. Пройшовши далі по будинку, він побачив, що на одному з ліжок лежить мобільний телефон, який розкладався, сірого кольору із шнурком, який він вирішив викрасти. Взявши даний телефон, він швидко вийшов на вулицю та направився до паркану, через який переліз на територію табору, переліз назад і опинився на березовій алеї. По дорозі він нажимав кнопки даного мобільного телефону, потім зняв кришку з телефону та вийняв сім картку, відірвав шнурок, який висів на телефоні і так як в телефонах він не розбирається, то викинув його за паркан на територію дитячого табору відпочинку разом із сім карткою і пішов в бік міста, шнурок він забрав з собою, але навіщо, не знає, куди він його дів не пам’ятає. Навіщо він викрав телефон пояснити не може.

Покази ОСОБА_1 . відповідають обставинам справи та ним не оспорюються.

Таким чином факт скоєння ОСОБА_1 . злочину при обставинах, відображених в описовій частині вироку, доведений повністю.

Ці дії ОСОБА_1 . суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України, так як він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у приміщення.

При призначенні ОСОБА_1  вида і міри покарання суд враховує тяжкість скоєного ним злочину, дані про його особу, який задовільно характеризується за місцем проживання.

Те, що ОСОБА_1 . сприяв встановленню істини по справі, його щире каяття, тяжких наслідків від скоєного не настало, збитки потерпілій було відшкодовано, підсудний хворіє на туберкульоз, та знаходиться на обліку в тубдиспансері, суд визнає обставинами, які пом"якшують його відповідальність.

Те, що ОСОБА_1 . злочин скоїв в стані алкогольного сп"яніння, суд визнає обставиною, яка обтяжує його відповідальність.

З урахуванням викладеного суд призначає йому покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

                    ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1  визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого   ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання за цим законом у вигляді позбавлення волі строком на три роки.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 . від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік.

На підставі ст.76 п.2,3 зобов"язати ОСОБА_1 . не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Речові докази - а.с.76-78 - мобільний телефон марки "Samsung X-640" - залишити потерпілій ОСОБА_2 .

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський райсуд.

    Суддя                                 підпис

    Вірно: Суддя

    Білопільського району                         Конєва Л.К.