Справа № 752/12976/16-к

Провадження № 1-кп/752/201/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2017 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Первушиної О.С.

при секретарі Михальчуку М.І.

за участю прокурорів Машковського В.Р., Михайлова М.В.

представника потерпілого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Києва, громадянина України, освіта середня, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, 2004 року народження, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 29.06.2016 року приблизно о 18 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху та, рухаючись заднім ходом по проїзній частині вулиці Казимира Малевича від вулиці Івана Федорова у напрямку вулиці Лабораторної в місті Києві, будучи неуважним, неправильно зреагував на зміну дорожньої обстановки, чим порушив вимоги п. п. 2.3б, 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого поблизу будинку 53/30 по вулиці Казимира Малевича в місті Києві задньою частиною керованого ним автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину вулиці Казимира Малевича в місті Києві. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме - закриту травму лівого стегна: міжвертлюговий перелом стегнової кістки без зміщення уламків.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав суду про те, що дійсно 29.06.2016 року приблизно о 18 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом марки «Renault Kangoo», рухався заднім ходом по вулиці Казимира Малевича від вулиці Івана Федорова у напрямку вулиці Лабораторної в місті Києві, та не помітив пішохода ОСОБА_2, який в той момент переходив проїзну частину вулиці Казимира Малевича, внаслідок чого здійснив наїзд на нього. Цивільний позов, пред'явлений потерпілим ОСОБА_2 про стягнення з нього судових витрат в розмірі 3 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. визнав в повному обсязі.

Щиро розкаявся у вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_2 показав суду про те, що 29.06.2016 року у вечірній час доби він переходив у встановленому для пішоходів місці проїзну частину дороги поблизу будинку №55/30 по вулиці Казимира Малевича в місті Києві. Раптом на нього здійснив наїзд автомобіль марки «Renault Kangoo» під керуванням раніше незнайомого йому чоловіка, як потім з'ясувалось - обвинуваченого ОСОБА_3, в результаті чого він отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості. Внаслідок вказаної пригоди його життя змінилось у гіршу сторону, оскільки він втратив роботу, крім того, станом на час розгляду кримінального провадження стан його здоров'я повністю не відновлений, у зв'язку із чим він не може вести активний спосіб життя. Просив стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 понесені ним судові витрати в розмірі 3 000 грн. та заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Крім того, просив стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» заподіяну йому з вини ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 17 129 грн. 67 коп. та моральну шкоду в розмірі 856 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

В зв'язку з викладеним суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та потерпілого, дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, матеріалів цивільного позову та заперечень на цивільний позов, та надійшов до висновку про те, що дії ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України кваліфіковані органом досудового розслідування правильно як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При обранні покарання ОСОБА_3 суд враховує:

- ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, яке віднесено кримінальним законом до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу обвинуваченого, який не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2004 року народження, працевлаштований неофіційно, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 згідно ст. 66 КК України, є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання за ст. 286 ч. 1 КК України у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 працює водієм у службі таксі, тобто його роботапов'язана з керуванням транспортними засобами та є єдиним джерелом його доходу, а відтак - єдиним засобом до існування, вважаючи таке покарання необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 судових витрат в розмірі 3 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. слід задовольнити в повному обсязі, на підставі ст. 128 ч. 5 КПК України, ст. 61 ч. 1 ЦПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 визнав позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони не підлягають доказуванню.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» матеріальної шкоди в розмірі 17 129 грн. 67 коп. та моральної шкоди в розмірі 856 грн. 48 коп. слід відмовити на підставі наступного.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 застрахована у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія «Галицька», що стверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/8200941 від 10.04.2016 року (т. 1 а.с. 20).

Згідно ст. 2 п. 2.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно ст. 33 п. 33.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 станом на 13.01.2017 року до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце з його вини 29.06.2016 року - не звертався.

Згідно ст. 1177 ч. 1 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно ст. 11 ч. 1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що заявлені вимоги потерпілого ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» є необгрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 підлягають стягненню в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню: вартість проведеної Київським міським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України автотехнічної експертизи №578ат від 08.08.2016 року в розмірі 660 грн. 30 коп.

Долю речового доказу слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 374 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання - штраф в розмірі 250 (двухсот п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення судових витрат в розмірі 3 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. - задовольнити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_2) на користь потерпілого ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн.

У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Галицька» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 17 129 грн. 67 коп. та моральної шкоди в розмірі 856 грн. 48 коп. - відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_2) судові витрати по кримінальному провадженню - вартість проведених Київським міським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України автотехнічної експертизи №578ат від 08.08.2016 року в розмірі 660 грн. 30 коп. в дохід держави.

Речовий доказ - автомобіль марки «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, - залишити йому ж за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя О.С. Первушина