ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-6960/08
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«1» грудня 2008 р. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Сакалоша В.М.
при секретарі судового засідання Бредіхіній Н.О.
у відкритому судовому засіданні
|
розглянувши справу за позовом |
ОСОБА_1. |
|
до |
Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі, Львівської області |
|
про |
Поновлення пропущеного строку для звернення до суду, та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги |
|
|
|
з участю позивача ОСОБА_1.
представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 22.10. 2008 року, №3876/06-12),
встановив :
ОСОБА_3 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області про стягнення суми невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з січня 2006 року по жовтень 2008 року у сумі 3692 грн. 70 коп., просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.
Позивачу та представнику відповідача роз'яснено права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримала і уточнила, ствердила, що вона у відповідності до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни, якій належить щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, така допомога за 2006, 2007 не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалася у неповному обсязі. Зазначає, що згідно до ст. ст. 77, 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” та п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, було призупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 вказані положення Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” були визнані неконституційними. Просить задовільними позовні вимоги за період 2006, 2007 років, і за період 2008 року.
Відповідач в запереченнях вважає, що його дії є правомірними. Зокрема, представник відповідача вказав, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України. Крім того, відповідач зазначив, що частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. Також зазначив, що жодним законом не передбачено, які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і яким чином обчислювати вказаний розмір. Законодавцем у 2008 році вирішено питання шляхом внесення змін до ст..6 Закону України «Про соціальній захист дітей війни», а з 01.01. 2008 року позивачу виплачується надбавка до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні запереченням, та подав клопотання про застосування строків звернення до суду, в задоволенні якого судом було відмовлено.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Виходячи з того, що Позивач є дитиною війни, що підтверджується паспортомНОМЕР_1, виданим 20 жовтня 2001 р. Перемишлянським РВ УМВС України у Львівській області та посвідченням № НОМЕР_2з відміткою «Дитина війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Водночас, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До того ж, у відповідності до вимог ч.7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини. Оскільки єдиною нормою, яка б давала визначення поняття мінімального розміру пенсії за віком є ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», суд вважає за необхідне застосувати положення саме цієї норми.
Суд звертає увагу сторін також на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Слід зазначити, що згідно статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а частиною 3 статті 22 Конституції України, щодо прав і свобод людини і громадянина, встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проте Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Зупинення дії положень Законів України, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише випадках, передбачених Основним Законом України, вичерпний перелік яких закріплений у статті 64 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007 визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вони втратили чинність, і з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2007 році, а з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», вони втратили чинність, і з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2008 році.
Вказані Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішенням Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України в Перемишлянському районі Львівської області надбавка позивачу з липня по грудень 2007 року не виплачувалася, а з 22 травня 2008 року не виплачувалася у повному обсязі, тому позов в частині виплати такої за період з 09 липня по грудень 2007 року та з 22 травня 2008 року підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період 2006 року, то такі не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», якими обмежувалася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не були оскаржені до Конституційного Суду України.
Щодо вимог позивача стосовно виплати щомісячної надбавки за період з 1січня до 09 липня 2007 року, та виплати у повному обсязі за період з 1січня до 22 травня 2008 року, то такі не підлягають до задоволення, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет 2007 року» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) з 9 липня 2007 року, і до того часу підлягали обов'язковому виконанню на всій території України, а положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Конституційним Судом України з 22 травня 2008 року і до того часу підлягали обов'язковому виконанню на всій території України.
Керуючись ст. ст. 8, 22, 64, 95 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Перемишлянському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1року народження (мАДРЕСА_1ідентифікаційний номер НОМЕР_3) недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни за період з 09 липня по грудень 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня постановлення постанови, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. Сакалош
З оригіналом згідно
Суддя В. Сакалош
Повний текст постанови виготовлений 4 грудня 2008 року