Справа № 477/154/16-к

Провадження № 1-кп/488/85/17 р.

УХВАЛА

12.01.2017 року Корабельний районний суд м.Миколаєва в складі колегії суддів:

головуючого судді Головіної Т.М.,

суддів: Кутурланової О.В., Короткова Т.В.,

за участю секретаря Коваль А.А.,

прокурора Левицької О.В.,

захисників обвинуваченого адвокатів Довжук А.І., Костельнюк В.Я.,

представника потерпілого СГВК "Родіна 1" адвоката Михайлів Є.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєві матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом відносно,-

ОСОБА_4 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду; думку прокурора підтримав представник СГВК "Родіна 1"; обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники вважали за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, не містить формулювання обвинувачення, досудове слідство проведено з істотними порушеннями засад досудового провадження, у тому числі забезпечення права обвинуваченого на захист; прокурором не усунуто недоліки, які були встановлені судом при першочергових розглядах справи, про що заявили відповідне клопотання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду, ознайомившись з обвинувальним актом та долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування, колегія суддів дійшла наступних висновків:

відповідно до ч.4 ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.

Виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та які мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину.

Виходячи з вимог п.1 ч.1 ст. 91 КПК України, в обвинувальному акті мають бути чітко і конкретно сформульовані час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тощо…

Недотримання цих вимог закону свідчить про неконкретність пред'явленого обвинувачення, що порушує право обвинуваченого на захист.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Судом встановлено, що:

13.04.2016 року та 18.08.2016 року Корабельним районним судом м.Миколаєва за результатами розгляду у підготовчому судовому засіданні матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України двічі приймалося рішення, з яким погодився Апеляційний суд Миколаївської області (ухвали від 19.05.2016 року та 24.10.2016 року) про повернення прокурору обвинувального акту.

Однією з підстав повернення справи прокурору була істотна неконкретність обвинувачення та невідповідність нормам КПК України.

Так, у вказаних судових рішеннях судом зазначалося про те, що в ході підготовчого судового засідання було встановлено, що на час інкримінованих подій ОСОБА_4 був депутатом місцевої ради, що підтверджено архівною довідкою державного архіву Миколаївської області від 17.06.2016 року, тобто мав статус особи щодо якої повинен здійснюватися особливий порядок кримінального провадження, у зв'язку із чим кримінальна справа 27.10.2010 року за вимогами діючого на той час КПК України 1960 року була порушена відносно ОСОБА_4 прокурором Миколаївської області. Разом із тим, ОСОБА_4 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри 06.12.2016 року за нормами діючого на той час КПК України 2012 року, було здійснено прокурором відділу процесуального керівництва прокуратури Миколаївської області Левицькою О.В., що є грубим порушенням ст.481 КПК України, бо до ОСОБА_4 повинен бути застосований особливий порядок, як до особи, яка на час скоєння злочину мала статус депутату, зумовлений особливим статусом останніх та гарантіями їх незалежності, та підозра повинна бути повідомлена виключно прокурором області, яким прокурор відділу прокуратури Миколаївської області Левицька О.В. не є.

Відомості, викладені в реєстрі до обвинувального акту не відповідають вимогам КПК України також і в тій частині, та на цю обставину також звертав свою увагу суд в попередніх ухвалах про повернення справи прокурору, що відповідно до реєстру, датою порушення кримінальної справи та притягнення ОСОБА_4 у якості обвинуваченого є 27.10.2010 року. При цьому, строк досудового розслідування було продовжено прокурором п'ять раз та на час внесення відомостей до ЄРДР - тобто на 8.11.2013 рік строк досудового розслідування, у порушення вимог КПК України, тривав близько півтора роки, а зміна підозри здійснена взагалі поза межами процесуальних строків 06.12.2016 року.

Поміж іншого, в своїй ухвалі від 18.08.2016 року суд зазначав на те, що у порушення вимог п.1 ч.1 ст. 91 КПК України слідчим не викладено та не зазначено виду та розміру завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди кожному потерпілому окремо.

В обвинувальному акті, повернутому прокурору ухвалою суду 18.08.2016 року, обвинуваченому ОСОБА_4 інкриміноване заволодіння майном СГВК "Родіна-1" в особі його членів у сумі 8 945 149 грн. та в переліку потерпілих, як засновників СГВК "Родіна-1" було зазначено 87 фізичних осіб.

Задля усунення зазначених недоліків, в даному обвинувальному акті слідчим зазначено у якості потерпілого виключно СГВК "Родина 1"; відібрано від потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67 заяви про відмову у визнанні їх потерпілими. Такі заяви, з повідомлення прокурора, обгрунтовані потерпілими відсутністю заподіяних їм діями обвинуваченого збитків. Прокурором відділу прокуратури Миколаївської області 06.12.2016 року прийнято рішення про скасування постанов про визнання потерпілими зазначених осіб.

Такі процесуальні дії слідчим та прокурором не відповідають нормам КПК України, виходячи із наступного:

відповідно до ч.1,2,5,7 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

З обвинувального акту судом встановлено, що відповідно до статуту СГВК "Родина 1", кооператив утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб, колишніх членів СГВК "Родина". Пайовий внесок кооперативу формується з його паю та особливістю формування пайового фону Кооперативу є те, що він складається з часток у майні колишніх членів СГВК "Родина".

Таким чином, формальне зазначення слідчим в обвинувальному акті у якості потерпілого СГВК "Родина 1", не виключає формування пайового фонду кооперативу з часток майна його членів, та як слід, заподіяння шкоди кожному члену кооперативу у розмірі його пайового внеску.

Поміж іншого, суд звертає увагу на те, що при повторному надходженні обвинувального акта відносно ОСОБА_4 до суду та протягом розгляду справи більша частина потерпілих членів СГВК "Родина-1" у кількості 68 осіб, зверталися до суду із позовними заявами про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди, а у своїй позовній заяві представник СГВК "Родина-1" просить стягнути з обвинуваченого матеріальну шкоду, завдану 1 181 члену СГВК, що ще раз підтверджує сумнівність відмови потерпілих від свого права бути потерпілими по даному кримінальному провадженню.

Таким чином, потерпілими за даним кримінальним провадженням мають бути члени СГВК "Родина 1", яким скоєним правопорушенням завдано матеріальної та моральної шкоди; дані особи зверталися до органу досудового розслідування із заявами про визнання їх потерпілими, що не заперечено прокурором, з того часу вони набули статусу потерпілих осіб та отримали відповідні процесуальні права та обов'язки. За таких обставин - існування особистої заяви потерпілих про залучення їх до провадження як потерпілих, Закон не вимагає обов'язкової письмової згоди від потерпілого на визнання його такою особою у зв'язку із чим суд вважає, що маючи місце заяви про відмови у визнанні потерпілими не передбачені Законом та відібрані від потерпілих у порушення вимог КПК України.

Як і не передбачено діючим законодавством такої процесуальної дії, як скасування постанов про визнання осіб потерпілими. На стадії досудового розслідування може бути прийнято рішення лише щодо відмови у визнанні потерпілим за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди.

Таким чином, у разі набуття особою статусу потерпілого, такий її статус не може бути скасований органом досудового розслідування, навіть за обставин існування заяви від потерпілого щодо відмови у визнанні потерпілими та такі дії слідчого та прокурора суд розглядає, як істотне порушення змагальності сторін, як засади кримінального провадження та звуження прав потерпілих у кримінальному провадженні, як на стадії досудового розслідування так і на стадії судового розгляду, які вчинені з метою уникнути виконання вказівок суду щодо встановлення виду та розміру завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди кожному потерпілому окремо, та, як слід, проведення повного та об'єктивного розслідування.

З огляду на викладене, прокурором не було усунуто недоліки, про які зазначав суд в попередніх ухвалах від 13.04.2016 року та від 18.08.2016 року, повертаючи обвинувальний акт.

Окрім того, в ході підготовчого судового засідання встановлено грубе порушення органом досудового розслідування права обвинуваченого ОСОБА_4 на захист, що висловилося у неповідомленні слідчим захисника обвинуваченого адвоката Довжука А.І. про завершення досудового розслідування та у ненаданні можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, не зважаючи на те, що дана особа була допущена до участі у справі для захисту прав, свобод та інтересів обвинуваченого ОСОБА_4, про що свідчить ухвала Центрального районного суду міста Миколаєва від 09.12.2016 року, відповідно до якої підозрюваному ОСОБА_4 та його захисникам адвокатам Довжуку А.І. та Костельнюку В.Я. встановлено строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та сам ОСОБА_4 клопотав перед слідчим з приводу цього.

Суд також звертає увагу на те, що обвинувальний акт містить розбіжності та протиріччя щодо викладу фактичних обставин в частині правонаступництва. Так, в обвинувальному акті в якості потерпілого вказано СГВК «Родіна 1», як єдиний правонаступник СГВК «Родіна». При цьому, відповідно до п.1.3 чинного на час інкримінованих подій Статуту ПСП "Родіна", зареєстрованого державним реєстратором Жовтневої районної державної адміністрації 13.12.2006 року, правонаступником СГВК «Родіна» є ПСП «Родіна».

Зазначене вказує на істотну неконкретність обвинувачення та невідповідність нормам КПК України, що позбавляє суд визначити межі судового розгляду стосовно обвинуваченого та прийняти об'єктивне рішення по справі з огляду на п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 377 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Неконкретність обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, порушує забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_4 на захист.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України даний обвинувальний акт необхідно повернути прокурору для усунення виявлених недоліків, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у зв'язку із чим клопотання захисників обвинуваченого підлягає задоволенню.

У зв'язку із висновком суду щодо необхідності повернення обвинувального акту відносно ОСОБА_4 прокурору, цивільний позов представника потерпілого СГВК "Родіна-1" Михайлів Є.В. необхідно повернути представнику потерпілого.

Керуючись ст.ст. 170-174, 314, 315, 316, 331, 395 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України повернути прокурору прокуратури Миколаївської області, задовольнивши клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисників.

Цивільний позов представника потерпілого СГВК "Родіна-1" Михайлів Є.В. повернути представнику потерпілого.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Т.М. Головіна

Судді: О.В. Кутурланова

Т.В. Коротков