Справа № 1-171/2009р.

 ВИРОК

   Іменем України

29 вересня 2009 року                                                                                            м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого:                 судді Совгири Д.І.,

з участю секретаря:             Цибульської Т.І.,

та прокурора:                 Загороднюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, непрацюючого, раніше судимого: 1).  19 січня 1994 року Могилів-Подільським міським судом Вінницької області за ст. 140 ч. 2, 46-1 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки; 2).  07 жовтня 1998 року Могилів-Подільським міським судом Вінницької області за ст. 117 ч. 1 КК України (1960 року) до 8 років позбавлення волі. Ухвалою Могилів-Подільського міського суду Вінницької області від 16 листопада 2001 року дії, передбачені ч. 1 ст. 117 КК України (в редакції 1960 року) перекваліфіковано на ч. 1 ст. 152 КК України (в редакції 2001 року) і знижено покарання до 5 років позбавлення волі; 3).  03 листопада 2005 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст. 185 ч. 3, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки; 4).  23 березня 2006 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст. 190 ч. 2, 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 5).  13 липня 2006 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст. 186 ч. 2, 71 КК України до 5 років позбавлення волі, відбуваючого покарання в Стрижавській виправній колонії Вінницької області № 81,  

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2004 року в період з 01 до 03 години ночі підсудний ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, зірвавши металеву скобу на дверях сараю, що розташований по вулиці Шевченка в м. Могилеві-Подільському Вінницької області, навпроти будинку № 93, та належить ОСОБА_2, проник всередину даного сараю, звідки таємно викрав наступне майно: двері дерев'яні (сосна) розміром 80х180 см вартістю 219 гривень 45 копійок; двері дерев'яні (сосна) розміром 60х180 см вартістю 179 гривень 55 копійок; бувші в користуванні дерев'яні стільці з м'якими сидіннями в кількості чотири штуки вартістю 34 гривні 30 копійок за один стілець загальною вартістю 137 гривень 20 копійок; бувші в користуванні дерев'яні стільці в кількості три штуки вартістю 19 гривень 10 копійок за один стілець загальною вартістю 57 гривень 30 копійок; відрізок лінолеуму розміром 5х1 м вартістю 140 гривень; відрізок лінолеуму розміром 5х0,6 м вартістю 76 гривень; кури середньої вгодованості в кількості сімнадцять штук вартістю 20 гривень за одну курку загальною вартістю 340 гривень, а всього належне ОСОБА_2 майно на загальну суму 1149 гривень 50 копійок, після чого з викраденим зник.

Підсудний ОСОБА_1  свою вину в пред’явленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю і суду пояснив, що напочатку березня 2004 року він вирішив вчинити крадіжку з сараю, що розташований по вулиці Шевченка в м. Могилеві-Подільському Вінницької області, навпроти будинку № 93, оскільки раніше бачив, що там зберігаються двоє дерев'яних дверей. 06 березня 2004 року в період з 01 до 03 години ночі він прийшов до даного сараю і шматком металевого прута, який знайшов поряд, зірвав з дверей навісний замок. Всередині сараю він, крім дверей, побачив ще й інше майно, яке також вирішив викрасти. Він викрав двоє дерев'яних дверей, сім стільців, два відрізки лінолеуму, а також зловив та склав в мішки, які взяв в сараї, сімнадцять курей. Стільці, лінолеум та курей він заховав в кущах, а вранці продав на базарі. Двері він відніс до свого знайомого ОСОБА_3 та заховав в його сараї, однак останній сказав, щоб він забрав дані двері, оскільки вони заважають. Про те, що двері були викрадені, ОСОБА_3 не знав. Наступного дня він також продав двері на базарі. У вчиненому щиро розкаявся. Цивільний позов на суму 1149 гривень 50 копійок матеріальної шкоди визнав в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2  в судовому засіданні показала, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4. Навпроти її будинку знаходиться належний їй сарай, в якому вона зберігає різні речі, а також утримує курей. 06 березня 2004 року вранці вона побачила, що навісний замок з дверей сараю було зірвано, а самі двері  були відчинені. Зайшовши всередину сараю, вона виявила, що належне їй майно, а саме: двоє дерев'яних дверей, сім дерев'яних стільців, два відрізки лінолеуму та сімнадцять курей були викрадені. Вона викликала міліцію та написала заяву, а через деякий час від працівників міліції дізналася, що дану крадіжку вчинив ОСОБА_1 Заявила цивільний позов на суму 1149 гривень 50 копійок матеріальної шкоди, завданої злочинними діями підсудного ОСОБА_1

Оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій немає, то суд згідно ст. 299 КПК України за відсутності заперечень з боку учасників судового розгляду визнав недоцільним виклик свідків по справі, а обмежився допитом підсудного, потерпілої та дослідженням матеріалів справи.

Крім повного визнання вини підсудним, показів потерпілої, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України підтверджується і матеріалами справи, а саме: заявою ОСОБА_2 від 06 березня 2004 року про викрадення з її сараю, що розташований по вулиці Шевченка 93 в м. Могилеві-Подільському Вінницької області, належного їй майна (а. с. 3); протоколом огляду господарського приміщення, розташованого навпроти будинку № 93 по вулиці Шевченка в м. Могилеві-Подільському Вінницької області (а. с. 4-5); довідкою вартості № 45 від 06 березня 2004 року, згідно із якою вартість лінолеуму розміром 5х1 м становить 140 гривень, лінолеуму розміром 5х0,6 м – 76 гривень, однієї курки – 20 гривень (а. с. 13); явкою з повинною підсудного ОСОБА_1, в якій він зізнається у вчиненні крадіжки належного ОСОБА_2 майна (а. с. 29); висновком судово-товарознавчої експертизи № 1322 від 17 червня 2009 року, згідно із яким залишкова вартість двох дерев'яних дверей та семи дерев'яних стільців станом на 06 березня 2004 року становить 593 гривні 50 копійок (а. с. 36-38) та іншими матеріалами справи.

Зібрані в судовому засіданні докази свідчать, що підсудний ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення належного ОСОБА_2 майна на загальну суму 1149 гривень 50 копійок (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якого є крадіжка, поєднана з проникненням в інше приміщення, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185  КК України.

При призначенні покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину  - злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, є тяжким злочином, особу винного – позитивно характеризується за місцем відбування покарання, і обставини справи.

Пом’якшуючими покарання обставинами згідно із ст. 66 КК України є з'явлення із зізнанням, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обтяжуючою покарання обставиною, передбаченою ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України, пов'язане із позбавленням волі.

Потерпілою ОСОБА_2 заявлено цивільний позов на суму 1149 гривень 50 копійок матеріальної шкоди, який підсудний ОСОБА_1 визнав в повному обсязі, а тому ця сума повинна бути стягнута з нього на користь потерпілої.

По справі понесені судові витрати за проведення судово-товарознавчого дослідження в сумі 1333 гривні 38 копійок, які згідно із ст. 93 КПК України підлягають стягненню з винних осіб на користь держави. Однак спеціаліст науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУМВС України у Вінницькій області безпідставно та невмотивовано витратив на дане дослідження 35,5 годин, тобто більше ніж чотири робочі дні. При цьому сам об'єкт дослідження йому навіть наданий не був і він проводив дослідження згідно наданих документів. Суд приходить до висновку, що вивчення документів можливо провести за більш короткий термін, а тому вартість проведеної експертизи є необґрунтованою і вважає за доцільне залишити питання про судові витрати без розгляду.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом часткового складання обраного покарання та невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду від 13 липня 2006 року у виді 1 року 7 місяців 13 днів остаточну міру покарання ОСОБА_1 призначити у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто з 29 вересня 2009 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обрану – утримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдані матеріальні збитки в сумі 1149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) гривень 50 копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: