А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

11.01.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Стана І.В., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1,

в с т а н о в и в :

постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 громадянин України,

визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення й на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,60 гривень у дохід держави.

Згідно постанови, 18 серпня 2016 року о 23-й годині 20 хвилин, ОСОБА_1, по вул. Центральній у с. Лінці, керував автомобілем марки "Peugeot 406», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова є незаконною. Посилається на те, що при розгляді справи суд не дав оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. При цьому вказує на те, що в указаному протоколі, який було складено 19.08.2016, зазначено, що адміністративне правопорушення він вчинив 18.08.2016, однак у цей день він правопорушення не вчиняв. Просить постанову скасувати й закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова є незаконною не підлягають задоволенню з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду, а також апеляційним судом доказів, яким дана правильна оцінка в постанові.

Так, протоколом про адміністративне правопорушення підтверджено, що 18 серпня 2016 року о 23-й годині 20 хвилин, ОСОБА_1, по вул. Центральній у с. Лінці, керував автомобілем марки "Peugeot 406», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. З указаного протоколу також убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами в протоколі підтвердив, що права та обов'язки йому роз'яснено, зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, що до нього внесена правильні дані (а. с. 1).

Із протоколу освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння - 1,88 % (а. с. 2).

З наявних в матеріалах справи рапортів, які поліцейський СРПП № 3 Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 написав начальнику Ужгородського РВП Ужгородського ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_3 вбачається, що ним, під час несення служби спільно зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 було зупинено автомобіль марки "Peugeot 406», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, у якому перебував водій - ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, без посвідчення водія, внаслідок чого на останнього складено адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вищевказаний автомобіль було доставлено за місцем проживання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а. с. 2, 4, 11).

Допитаний під час апеляційного розгляду справи в якості свідка поліцейський СРПП № 3 Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 підтвердив, що 18 серпня 2016 року близько 23-ї години під час несення служби та проведення Всеукраїнської операції «Безпека дорожнього руху» ним спільно зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_4 було зупинено автомобіль марки "Peugeot 406», який рухався зі сторони с. Кібляри. Зупинивши транспортний засіб, установив, що за кермом перебуває водій - ОСОБА_1. Під час спілкування з ОСОБА_1 було встановлено, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння, і не має посвідчення водія. Для встановлення факту перебування в стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 було доставлено до Закарпатського наркологічного диспансеру, де лікарем був установлений факт перебування водія в стані алкогольного сп'яніння. Після цього щодо ОСОБА_1 були складені протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, а транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 було доставлено за місцем проживання правопорушника. Особа ОСОБА_1 була ідентифікована за наявними в нього паспортами громадянина України та закордонним паспортом, які він мав при собі, і які пред'явив.

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення серії БР № 120739 вбачається, що ОСОБА_1 визнаний винним за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. З указаної постанови також убачається, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що керував транспортним засобом без посвідчення водія, із чим правопорушник погодився, підтвердивши зазначене підписом (а. с. 5).

З довідки начальника Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області ОСОБА_3 вбачається, що 19.08.2016 працівниками Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП у Закарпатській області щодо ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 504232 за ч. 1 ст. 130 КУпАП й, що станом на 19.08.2016 згідно облікових даних Управління превентивної діяльності ГУНП у Закарпатській області, ОСОБА_1 має посвідчення водія категорії «А, В, С» НОМЕР_2, видане 21.05.2009 Ужгородським МРЕВ (а. с. 6).

Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 вказував, що його автомобіль стояв у с. Лінці по вул. Центральній, однак за кермом автомобіля він не перебував. До нього підійшли працівники поліції й склали постанову, оскільки він був без посвідчення водія. Штраф він сплатив. Перед цим він із друзями випив два бокали пива, знаходячись у бесідці в с. Гайдош, де було багато людей. Відстань від місця, де вони пили пиво, до місця, де його зустріли працівники поліції, складає приблизно 1,5 км. Підтвердження фактів, на які вказується в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення, які він підписав, пояснював незнанням ним нормативно-правових актів, неналежним роз'ясненням йому прав та обов'язків.

Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський СРПП № 3 Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 був упереджений при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 цього ж Кодексу, а лікар ОСОБА_5 - при складанні протоколу медичного освідчення, що в них були підстави фальсифікувати вказані документи, - у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги й на такі ОСОБА_1 не вказував під час розгляду справи апеляційним судом.

Під час апеляційного розгляду справи судом не встановлено й те, що у вищевказаного поліцейського були підстави для обмови ОСОБА_1, і на такі ОСОБА_1 також не вказував.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги апеляційний суд приходить до висновку, що поліцейський СРПП № 3 Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 при виконанні своїх функціональних обов'язків та лікар ОСОБА_5 діяли у межах наданих їм повноважень.

Вищенаведені докази в їх сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України і винуватість останнього у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення доведена.

З урахуванням наведеного вище, доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи; не вірно дослідив протокол про адміністративне правопорушення та висновок № 75 від 06.08.2016; не дослідив пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; не сформулював суть скоєного правопорушення, а послався тільки на те, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а інших доказів винуватості останнього в постанові не наведено, що в свою чергу є недопустимим, а також надані ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи пояснення про те, що 18.08.2016 ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння не керував, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені матеріалами справи й спрямовані на ухилення правопорушника ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи суд не дав оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП; що в указаному протоколі, який було складено 19.08.2016, зазначено, що адміністративне правопорушення він учинив 18.08.2016, однак у цей день він правопорушення не вчиняв, апеляційний суд відхиляє як безпідставні, спростовані матеріалами справи й такі, що не впливають на законність висновку суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння саме 18.08.2016. При оцінці цих доводів апеляційний суд зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в судовому рішення правильно зазначений час скоєння правопорушення.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази; те, що учасники процесу не заявляли клопотань про приєднання або витребування доказів по справі.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, що призначене йому адміністративне стягнення відповідає санкції вищевказаної статті, і є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.

На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1, залишити без задоволення.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2016 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП й накладено на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 275,60 гривень у дохід держави, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Стан