Справа № 683/2190/13-к

1-в/683/83/2013

УХВАЛА

12 серпня 2013 року Старокостянтинівський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Сенькова О.Г.

при секретарі Повзун С.В.

з участю прокурора Арсенюка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинові клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України щодо засудженого:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с.Ст.Остропіль Старокостянтинівського району Хмельницької області, українця, громадянина Україна, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: Україна, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с.Ст.Остропіль, засудженого 7 травня 2010 року Замоскворецьким районним судом м. Москви, з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду від 18 серпня 2010 року, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю двох злочинів, передбачених ч.1 ст.132 КК РФ, двох злочинів, передбачених ч.1 ст.161 КК РФ, двох злочинів, передбачених п.”в” ч.2 ст.132 КК РФ, чотирьох злочинів, передбачених ч.1 ст.162 КК РФ, а також злочинів, передбачених ч.1 ст.131 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.132 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.131 КК РФ, шляхом часткового складання покарань, до 13 років 6 місяців позбавлення волі,

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України щодо ОСОБА_1, посилаючись на те, що він вироком Замоскворецького районного суду м. Москви від 7 травня 2010 року, з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду від 18 серпня 2010 року, засуджений на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю двох злочинів, передбачених ч.1 ст.132 КК РФ, двох злочинів, передбачених ч.1 ст.161 КК РФ, двох злочинів, передбачених п.”в” ч.2 ст.132 КК РФ, чотирьох злочинів, передбачених ч.1 ст.162 КК РФ, а також злочинів, передбачених ч.1 ст.131 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.132 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.131 КК РФ. шляхом часткового складання покарань, до 13 років 6 місяців позбавлення волі.

Крім того, вказаним вироком з ОСОБА_1 стягнуто на користь потерпілих: ОСОБА_2 - матеріальну шкоду в сумі 123282 руб., ОСОБА_3 - матеріальну шкоду в сумі 47000 руб., ОСОБА_4 - матеріальну шкоду в сумі 20900 руб. і моральну шкоду в сумі 100000 руб., ОСОБА_5 - матеріальну шкоду в сумі 11900 грн.

Вирок набрав законної сили 18 серпня 2010 року і звернений до виконання.

Покарання ОСОБА_1 відбуває у ФКУ “Виправна колонія №25” УФСВП Росії по Кіровській області, початок відбування строку покарання визначено з 17 серпня 2009 року, кінець строку відбування покарання – 16 лютого 2023 року.

Під час відбування покарання ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою про переведення його в Україну для подальшого відбування покарання.

Постановою Верхнєкамського районного суду Кіровської області від 19 лютого 2013 року надано згоду на передачу ОСОБА_1 в Україну для подальшого відбування покарання.

Оскільки щодо ОСОБА_1, який є громадянином України і засуджений судом іноземної держави, прийнято рішення про подальше відбування покарання на території України, тому Міністерство юстиції України просить задовольнити клопотання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, а також просить клопотання розглянути без участі його представника.

Заслухавши думку прокурора, який підтримав клопотання Міністерства юстиції України, та дослідивши матеріали клопотання, суд вважає за необхідне привести вирок Замоскворецького районного суду м. Москви від 7 травня 2010 року, з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду від 18 серпня 2010 року у відповідність із законодавством України щодо засудженого ОСОБА_1 з наступних підстав.

Так, правовою базою для вирішення питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, яка ратифікована Україною 22 вересня 1995 року і набула чинності для України 1 січня 1996 року. Безпосередньо дані відносини регулюються п.”b” ч.1 ст.9, ст.11 Конвенції.

Відповідно до вимог ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч.3-4 ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків:

1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України;

2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

До клопотання Міністерством юстиції України подані всі необхідні документи, передбачені ч.2 ст.610 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, який є громадянином України і рахується зареєстрованим за адресою: Україна, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с.Старий Остропіль, засуджений 7 травня 2010 року Замоскворецьким районним судом м. Москви, з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду від 18 серпня 2010 року, на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю двох злочинів, передбачених ч.1 ст.132 КК РФ, двох злочинів, передбачених ч.1 ст.161 КК РФ, двох злочинів, передбачених п.”в” ч.2 ст.132 КК РФ, чотирьох злочинів, передбачених ч.1 ст.162 КК РФ, а також злочинів, передбачених ч.1 ст.131 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.132 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.131 КК РФ, шляхом часткового складання покарань, до 13 років 6 місяців позбавлення волі.

Зокрема, - за ч.1 ст.131 КК РФ, яка передбачає кримінальну відповідальність за зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням насильства чи загрози його застосування до потерпілої чи до інших осіб або з використанням безпорадного стану потерпілої, до позбавлення волі на строк 5 років;

- за п.”б” ч.2 ст.131 КК РФ, яка передбачає кримінальну відповідальність за зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням насильства чи загрози його застосування до потерпілої, поєднані з погрозою вбивством, до позбавлення волі на строк 8 років;

- за ч.1 ст.132 КК РФ в редакції Федерального Закону від 08.12.2003 року (2 злочини), яка передбачає кримінальну відповідальність за мужолозтво, лесбіянство чи інші дії сексуального характеру із застосуванням насильства чи загрози його застосування до потерпілого (потерпілої) або до інших осіб або з використанням безпорадного стану потерпілого (потерпілої), до позбавлення волі на строк 5 років;

- за п.”б” ч.2 ст.132 КК РФ, яка передбачає кримінальну відповідальність за інші дії сексуального характеру із застосуванням насильства до потерпілої, поєднані з погрозою вбивством, до позбавлення волі на строк 8 років;

- за п.”в” ч.2 ст.132 КК РФ в редакції Федерального Закону від 08.12.2003 року (2 злочини), яка передбачає кримінальну відповідальність за інші дії сексуального характеру із застосуванням насильства до потерпілої, поєднані з погрозою вбивством, до позбавлення волі на строк 8 років;

- за ч.1 ст.161 КК РФ (2 злочини), яка передбачає кримінальну відповідальність за грабіж, тобто відкрите викрадення чужого майна, до позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч.1 ст.162 КК РФ (4 злочини), яка передбачає кримінальну відповідальність за розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, або з погрозою застосування такого насильства, до позбавлення волі на строк 6 років;

Остаточне покарання визначено за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань.

Вирок набрав законної сили 18 серпня 2010 року і звернений до виконання.

Покарання ОСОБА_1 відбуває у ФКУ “Виправна колонія №25” УФСВП Росії по Кіровській області, початок відбування строку покарання визначено з 17 серпня 2009 року, кінець строку відбування покарання – 16 лютого 2023 року.

Згідно постанови Верхнєкамського районного суду Кіровської області Російської Федерації від 27 серпня 2012 року покарання ОСОБА_1 пом’якшено до 13 років 4 місяців позбавлення волі.

Під час відбування покарання ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою про переведення його в Україну для подальшого відбування покарання.

Постановою Верхнєкамського районного суду Кіровської області від 19 лютого 2013 року надано згоду на передачу ОСОБА_1 в Україну для подальшого відбування покарання. Крім того, в ній визначено кінець строку відбування покарання 16 грудня 2012 року.

Вчинені ОСОБА_1 злочини на території Російської Федерації є кримінально караними діяннями за кримінальним законодавством України.

Так, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.131 КК РФ відповідає ч.1 ст.152 КК України як зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і передбачає покарання у виді позбавлення волі від 3 до 5 років;

- кваліфікація дій засудженого за п.”б” ч.2 ст.131 КК РФ відповідає ч.1 ст.152 КК України, оскільки у вказаній статті не передбачена кваліфікуюча ознака “поєднані з погрозою вбивством”;

- кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.132 КК РФ в редакції Федерального Закону від 08.12.2003 року відповідає ч.1 ст.153 КК України як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років;

- кваліфікація дій засудженого за п.”б” ч.2 ст.132 КК РФ відповідає ч.1 ст.153 КК України, оскільки у даній статті не передбачена кваліфікуюча ознака “поєднані з погрозою вбивством”;

- кваліфікація дій ОСОБА_1 за п.”в” ч.2 ст.132 КК РФ в редакції Федерального Закону від 08.12.2003 року відповідає ч.1 ст.153 КК України, оскільки у зазначеній статті не передбачена кваліфікуюча ознака “поєднані з погрозою вбивством”;

- кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.161 КК РФ відповідає ч.1 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за вчинення якого передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.162 КК РФ відповідає ч.1 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років.

Враховуючі зазначені обставини, суд вважає за необхідне вирок Замоскворецького районного суду м.Москви, з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду від 18 серпня 2010 року, яким ОСОБА_1 засуджений на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю двох злочинів, передбачених ч.1 ст.132 КК РФ, двох злочинів, передбачених ч.1 ст.161 КК РФ, двох злочинів, передбачених п.”в” ч.2 ст.132 КК РФ, чотирьох злочинів, передбачених ч.1 ст.162 КК РФ, а також злочинів, передбачених ч.1 ст.131 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.132 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.131 КК РФ, шляхом часткового складання покарань, до 13 років 6 місяців позбавлення волі, привести у відповідність до законодавства України та вважати ОСОБА_1 засудженим: за ч.1 ст.152 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі; за ч.1 ст.153 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі; за ч.1 ст.186 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі; за ч.1 ст.187 КК України до 6 років позбавлення волі.

Оскільки ОСОБА_1 визнаний засудженим за вчинення тяжкого злочину, яким є розбій, тому на підставі ч.1-2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 4 місяці.

Відповідно до ч.6 ст.610 КПК України при розгляді питання про виконання покарання суд може одночасно вирішити питання про виконання вироку суду іноземної держави в частині цивільного позову і процесуальних витрат у разі наявності відповідного клопотання.

В клопотанні Міністерства юстиції України відсутня просьба про вирішення питання про виконання вироку іноземної держави в частині цивільного позову, тому дане питання судом не розглядалось.

На підставі п.”b” ч.1 ст.9, ст.11 Конвенція про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року, ст.9 Конституції України, керуючись ст. 610 КПК України,

УХ В А Л И В:

Задовольнити клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Фелерації у відповідність із законодавством України.

Вирок Замоскворецького районного суду м. Москви від 7 травня 2010 року, з урахуванням змін, внесених касаційною ухвалою судової колегії по кримінальних справах Московського міського суду від 18 серпня 2010 року, яким ОСОБА_1 засуджений на підставі ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю двох злочинів, передбачених ч.1 ст.132 КК РФ, двох злочинів, передбачених ч.1 ст.161 КК РФ, двох злочинів, передбачених п.”в” ч.2 ст.132 КК РФ, чотирьох злочинів, передбачених ч.1 ст.162 КК РФ, а також злочинів, передбачених ч.1 ст.131 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.132 КК РФ, п.”б” ч.2 ст.131 КК РФ, шляхом часткового складання покарань, до 13 років 6 місяців позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1 засудженим:

- за ч.1 ст.152 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.153 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.186 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.187 КК України до 6 років позбавлення волі.

На підставі ч.1-2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 4 місяці.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити попередню - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 17 серпня 2009 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області протягом семи днів з дня її оголошення через Старокостянтинівський районний суд.

Суддя