Справа № 2-260/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23 вересня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області   у складі:

головуючого судді                     Олійника А.В.

секретаря                         Бабенко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новомосковська цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку, третя особа – керуючий Дніпропетровською обласною філією Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” – ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати у зв’язку з утриманням видачі трудової книжки при звільненні, утриманні розрахунку, про скасування запису в трудовій книжці та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до Дніпропетровської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку (далі ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”) про стягнення заробітної плати у зв’язку з утриманням видачі трудової книжки при звільненні, утриманні розрахунку, про скасування запису в трудовій книжці та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що з 2.09.2004 року вона працювала начальником Новомосковського відділення ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”. 31.07.2007 року, перебуваючи у відпустці, вона написала заяву про звільнення за власним бажанням з 20.08.2007 року. Трудова книжка по теперішній час їй не видана, але їй відомо, що керівництвом її звільнено внаслідок прогулу, що не є дійсним. При звільненні з нею не було проведено розрахунок, також внаслідок дій відповідача вона зазнала моральної шкоди, у зв’язку з чим вона просить стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за період невиплати розрахунку при звільненні, а також затримання заробітної плати в розмірі 3000 гривень, змінити підставу звільнення її з посади начальника Новомосковського відділення ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” зі ст.. 40 п. 4 КЗпП України на ст.. 36 п. 4 КЗпП України і зобов’язати відповідача повернути їй трудову книжку, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50000 гривень та відшкодувати витрати, пов’язані з оплатою юридичної допомоги в розмірі 500 гривень.

В судовому засіданні позивач доповнила позовні вимоги, пояснивши, що згідно наказу від 17.10.2007 року відповідачем в її трудовій книжці було зроблено запис „Звільнена за власним бажанням 20.08.2007 року”, що не є дійсним, оскільки позивач була ознайомлена з цим наказом лише 01.11.2007 року, тобто фактично звільнена в цей день. За період з 20.08.2007 року до 01.11.2007 року їй не була виплачена заробітна плата. Крім того, вона понесла вимушені витрати, пов’язані з поїздкою до м. Києва на зустріч з головою правління АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, пересилкою листів та телефонними розмовами з керівництвом банку, поїздками в пошуках роботи та отриманням доручення її представникові у нотаріуса, а також їй була завдана моральна шкода. Тому просить суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату, затриману та невиплачену при звільненні в розмірі 7791 грн., кошти, затрачені нею на вимушені витрати, пов’язані з її незаконним звільненням в сумі 1699,45 грн., моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та відшкодувати витрати, пов’язані з оплатою юридичної допомоги в розмірі 500 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши сторони, представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач була прийнята на посаду начальника Новомосковського відділення ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” з 02.09.2004 року (а.с. 38).

Згідно наказу № 340 від 23.05.2007 року на час проведення службового розслідування за фактом зловживання службовим становищем начальником Новомосковського відділення ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” ОСОБА_1  вона була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати (а.с. 4).

Встановлено в судовому засіданні, що з 02.07.2007 року по 19.08.2007 року ОСОБА_1  знаходилась у відпустці. В цей період часу, а саме 31.07.2009 року, нею була подана заява на ім’я керуючого ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” про її звільнення за власним бажанням з 20.08.2007 року (а.с. 6). Як пояснила в судовому засіданні позивач, результат розгляду цієї заяви їй був не відомий, але вона вважала себе звільненою з Новомосковського відділення ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” і тому 20.08.2007 року почала підписувати обхідний лист (а.с. 9), оскільки 22.08.2007 року повинна була працювати вже за новим місцем роботи.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

В судовому засіданні позивач пояснила, що 11.09.2007 року вона отримала повідомлення адміністрації ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” про необхідність отримання нею трудової книжки у зв’язку з її звільненням 05.09.2007 року (а.с. 58). Цього ж дня вона була ознайомлена з наказом № 596-п від 05.09.2007 року ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, згідно якого її було звільнено 05.09.2007 року за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з відсутністю на робочому місці з 20.08.2007 року по час виходу наказу (а.с.61). Після ознайомлення з наказом ОСОБА_1  забрала свою трудову книжку з ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”.

10.09.2007 року ОСОБА_1  був поданий позов до суду. 17.10.2007 року наказом керуючого ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” за № 678-п був відмінений наказ № 596-п від 5.09.2007 року про звільнення ОСОБА_1  за прогул без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України та звільнено її з посади начальника Новомосковського відділення ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” 20.08.2007 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 90).

Встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами, що містяться у справі, що після отримання листа стосовно виходу наказу про її звільнення за власним бажанням та внесення виправлень до трудової книжки (а.с. 91-92) позивач з’явилась до ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, де 01.11.2007 року була ознайомлена з наказом № 678-п від 17.10.2007 року. Також вона принесла з собою свою трудову книжку, в якій згідно вказаного наказу було внесено виправлення щодо причини звільнення (а.с. 39). Як пояснила в судовому засіданні позивач, відповідач і до цього пропонував їй отримати трудову книжку.

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень позивача, 27.08.2007 року нею був отриманий лист з ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” про надання пояснень щодо невиходу на роботу 20 та 21 серпня 2007 року (а.с. 10).

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно документів, наданих відповідачем, належна ОСОБА_1  до виплати заробітна плата до 05.09.2007 року була виплачена відповідачем 11.09.2007 року, а компенсація за щорічну відпустку була виплачена ним 06.09.2007 року (а.с. 99-102). Оскільки матеріали справи не містять будь-яких відомостей щодо звернення позивача до ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” з вимогою про розрахунок, а в судовому засіданні позивач також не посилалась на обставини з цього приводу, суд вважає, що відповідачем було вчасно здійснено повний розрахунок при звільненні позивача.

Суд також вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1  стосовно стягнення з відповідача коштів, витрачених нею на вимушені витрати, пов’язані з її незаконним звільненням у розмірі 1699,45 грн., які складаються з: вартості квитків Укрзалізниці – 221,48 грн.; квитків на метро – 6 грн., на маршрутні автобуси у м. Київ – 16 грн., на маршрутні автобуси в м. Дніпропетровську – 14 грн., харчування – 200 грн., житло – 20 грн., телефонні розмови з керівництвом банку – 69,50 грн., витрати на копіювання документів адміністрації банку та суду – 158,35 грн., пересилка листів керівництву банку – 16,50 грн., витрати на ліки – 356,62 грн., витрати, пов’язані з пошуком роботи в Дніпропетровській області – 391 грн., витрати, пов’язані з вчиненням нотаріусом довіреності – 50 грн., з наступних підстав.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалася на необхідність поїздки до м. Києва з метою зустрічі з головою правління АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ”, але не надає доказів цього, що в свою чергу ставить під сумнів сам факт такої зустрічі і, відповідно, необхідність витрат, пов’язаних з поїздкою до м. Києва. Крім того, в якості доказів витрат в розмірі 221,48 грн. позивачем надано проїзний документ на ім’я ОСОБА_3  (а.с. 123), яка не є стороною у справі. В якості доказів витрат на маршрутні автобуси в м. Києві позивачем було надано квитки, на яких не вказана дата їх використання або придбання (а.с. 124), що не є доказом того, що вказані витрати понесла ОСОБА_1  у вказаний нею період.

Будь-яких доказів витрат на харчування та житло, понесених під час поїздки до м. Києва 6.10.2007 року, позивачем не було надано взагалі.

Деталізацію нарахувань за телефонні розмови (а.с. 68-75), надану позивачем, суд не може прийняти як доказ понесених нею витрат в сумі 69,50 грн. на телефонні розмови з керівництвом, оскільки підтвердження надано лише на суму 26,53 грн., особи, з якими спілкувалась позивач не встановлені, а підтвердження того, що вказані телефонні номери належать керівництву АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” позивачем не надано.

Також суд вважає необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1  стосовно стягнення з відповідача витрат на копіювання документів, так як відповідно до ст. 120 ЦПК України в даному випадку позивач не зобов’язаний був долучати до позову його копії та копії доданих до нього документів.

Стосовно стягнення з ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” поштових витрат в розмірі 16,50 грн. суд вважає, що позивачем не надано доказів їх безпосереднього відношення до суті спору, чим може бути опис про вкладення, наприклад. Крім того, позивачем надано чеки за пересилку листів на суму 11,05 грн., виходячи з яких, на ім’я керівника ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” було відправлено лише 3 листи на суму 6,40 грн., інші на ім’я невідомих осіб.

Суд також не може прийняти до уваги надані ОСОБА_1  докази, які стосуються стягнення витрат на ліки в сумі 356,62 грн. з наступних причин. Позивачем не надано доказів зв’язку між придбанням ним ліків (а.с. 120-121) та їх застосуванням і вирішенням будь-яких спорів між ним та відповідачем.

Вимоги щодо стягнення витрат, пов’язаних з нотаріальним посвідченням довіреності на представника в розмірі 50 грн. суд також вважає такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 42 ЦПК України фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься в журнал судового засідання. Тобто такі витрати не були обов’язковими та обґрунтованими.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає також необґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1  стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні нею не було надано підтвердження порушення її законних прав, що в свою чергу могло б призвести до виникнення обставин, вказаних у ст. 237-1 КЗпП України, не вказано, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди.

Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  до ДОФ АКБ „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 60, 213, 215, 224-226  ЦПК України, ст. ст., 38, 40, 116, 117, 237-1 КЗпП України суд, -

в и р і ш и в:

 В позовних вимогах ОСОБА_1  до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” Дніпропетровської обласної філії про стягнення заробітної плати та інших витрат в зв’язку з незаконним звільненням, про скасування запису в трудовій книжці та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, або протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя             (підпис)

Копія вірна.

Суддя                         А.В. Олійник.